Справа № 2-5950/11 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М.
Провадження № 22-ц/0390/43/12
Категорія:37 Доповідач: Данилюк В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Данилюк В А
суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.,
з участю:
представника відповідача Лабінської Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: на будівельні матеріали та металеву конструкцію, з яких складається тимчасова споруда міні-кафетерію по АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просила вказане рішення скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об’ємі.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, вчинила передбачені законом дії, необхідні для прийняття спадщини, та оскільки спадкове майно, на яке вона просила визнати право власності, є тимчасовою спорудою торгівельного призначення без фундаменту, яка встановлена на орендованій земельній ділянці і не відноситься до нерухомого майна та не підлягає державній реєстрації, то вона має право на спадкування будівельних матеріалів та металевої конструкції, з яких складається зазначена тимчасова споруда.
Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла спадкодавець ОСОБА_3 (а.с. 4), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно: міні-кафетерій по АДРЕСА_1, що розміщений на орендованій земельній ділянці, площею 25 кв. м (а.с. 5-23). Позивач, як дочка спадкодавця, є єдиним спадкоємцем першої черги за законом та у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 13, 46-59). У зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність спадкового майна спадкодавцеві позивач не оформила право власності на нього.
З матеріалів справи вбачається, що будівля міні-кафетерію, яка належала спадкодавцю, є тимчасовою спорудою торгівельного призначення без влаштування фундаменту (а.с. 15, 20).
З огляду на вказане, місцевий суд правильно вважав, що зазначена будівля не є в розумінні ст. 181 ЦК України нерухомим майном та відповідно до вимог ст. 182 ЦК України не підлягає державній реєстрації.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, належним чином перевірив доводи позивача і заперечення відповідача, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України дав правову оцінку встановленим обставинам і наявним у справі доказам та дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на спадкування після смерті ОСОБА_3 та відсутність правових підстав для визнання права власності на спадкове майно, як на об’єкт нерухомості, а тому підставно й обґрунтовано з дотриманням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України частково задовольнив позов ОСОБА_2, визнавши за нею право власності в порядку спадкування на будівельні матеріали та металеву конструкцію, з яких складається тимчасова споруда міні-кафетерію.
Доводи апеляційної скарги про те, що спадкодавець ОСОБА_3 у встановленому законом порядку відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (далі – Тимчасове положення), набула право власності на споруду міні-кафетерію, яка не підлягала реєстрації як нерухоме майно, колегія суддів до уваги не приймає з таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з часу відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року), оскільки саме з цього часу позивач набула право претендувати на спадкове майно, що належало її матері.
Як встановлено судом першої інстанції і це відповідає вимогам ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, спадкове майно – міні-кафетерій – є одноповерховою тимчасовою спорудою торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності, що виготовлена з полегшених конструкцій без улаштування фундаменту.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення тимчасові споруди не підлягають реєстрації, а тому в даному випадку передбачених законом підстав вважати, що спадкодавець набула права власності на міні-кафетерій як на цілісний об’єкт чи споруду і такі права згідно з ст. 1218 ЦК України увійшли до складу спадщини після її смерті, немає, оскільки тимчасові споруди не є нерухомим майном.
Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на спірне спадкове майно позивачем не надано, а доданий до позовної заяви акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію не є в розумінні закону правовстановлюючим документом.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права, зазначені в ньому висновки є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді