Справа №2-а-180 2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007р. Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого, судді - Хільчука І.І.
секретаря - Костромін Н.Р.
з участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Коломиї про стягнення недорахованої пенсії та зобов'язання УПФУ виплачувати державну та додаткові пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду 06.06.2007 року з даним адміністративним позовом, який підтримуючи в судовому засіданні, пояснив, що являється учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, а з 2001 р. - інвалідом 2-ї групи, що пов"язано з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС і перебуває на обліку у відповідача, який протягом останніх трьох років недоплачував йому щомісячно державну й додаткову пенсії , тому звертався до нього із заявами про проведення відповідних перерахунків згідно до Законів України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"/надалі „Про статус ", Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення ", Про бюджет на 2004-2007 p.p., „Про внесення змін до Закону України „Про статус". Однак йому відмовили з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України /надалі КМУ/№1 від 03.01.2002р.
Вважає , що відмова відповідача є незаконною, тому просить суд стягнути недораховані державну та додаткові пенсії в сумі 84384.10 грн. згідно доданого розрахунку та зобовязати відповідача у подальшому виплачувати державну та додаткові пенсії відповідно до Закону України: „Про статус", стягнувши з нього судовий збір. Додає рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області та Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду, а також: судів Луганської області по подібних справах щодо задоволення позовних вимог/а. с 19-28/.
Представник відповідача не визнав позовних вимог та пояснив, що питання обчислення пенсії за Законом України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" віднесені до відання Кабінету Міністрів України, рішення якого є обов'язкові для виконання згідно cm. 116 Конституції Країни, тому при обчисленні пенсій позивачу вони керувалися Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 р. та нараховували пенсії в тих розмірах, що отримував позивач, виходячи із розміру 19.91 грн. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення сторін та представників, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає що позов підставний і підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що згідно пенсійних посвідчень позивача йому була призначена пенсія як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, а з 2001 р. - інваліду 2-ї групи /а.с. 7-11/.
Протягом останніх трьох років відповідач нараховував позивачеві та виплачував щомісяця пенсії в таких розмірах : червень - жовтень 2004 року - по 284 грн. 69 коп., в листопаді - 288 грн. 11 коп., в грудні -294 грн.37 коп., в січні - травні 2005 року - по 313
2
грн.02 коп., в червні - 421 грн.73 коп., в липні -468 грн.32 коп., в серпні - грудні - по 484 грн.02 коп., в січні-березні 2006року - по 704 грн.93 коп., в квітні-вересні - по 708 грн.53 коп., в жовтні-грудні - по 711 грн.ЗЗ коп., в січні-березні 2007року -736 грн.63 коп., в квітні -782 грн.26 коп. в травні - 937 грн.32 коп.
При розрахунку мінімальної пенсії за віком відповідач виходив із розміру 19 грн.91 коп., посилаючись на постанову Кабінету Міністрів № 1 від 3 січня 2002 року, а не на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"/ надалі „Про статус "/.
Згідно вимог Закону України „Про статус " пенсії особам, що віднесені до 1-4 категорій, встановлюються у вигляді державної та додаткової пенсій за шкоду, спричинену здоров"ю. Відповідно до cm.50 вказаного Закону, особам, що віднесені до 1-ї категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 2-ї групи у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, а відповідно до ст.54 даного Закону пенсія особам, що постраждали і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою, ніж 8 мінімальних пенсій за віком. Окрім того, мінімальний розмір пенсії за віком передбачено n.l cm.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, щорічно визначається бюджетним законодавством.
Так, для осіб, що втратили працездатність, затверджено мінімальні прожиткові мінімуми, а саме: Законами України /надалі ЗУ/ „Про бюджет на 2004 рік" -з 01 січня -268 грн., а з 01 червня по грудень - 284 грн.69 коп.; ЗУ „Про бюджет на 2005 рік": з 01 січня -262 грн., з 01 квітня - 290 грн., з 01 липня - 310 грн., з 01 вересня - 332 грн., ЗУ „Про бюджет на 2006рік" .3 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня -366 грн., ЗУ „Про бюджет на 2007 рік" -з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня 406 грн.
Таким чином, сумарний розмір пенсії позивача повинен становити: в 2004році -з 01 червня по грудень - 2491 грн. 03 коп;
в 2005 році - з січня по березень - 2292 грн.50 коп.;з 01 квітня -2537грн.50коп.; з 01 липня -2712 грн.50 коп. ; з 01 вересня - 2905 грн.;
в 2006 році: з 01 січня:- 3062 грн.50 коп;з 01 квітня -3141 грн.25 коп; з 01 жовтня-3202 грн. 50 коп.
в 2007 році - з 01 січня-3325 грн., з 01 квітня-3552 грн. 50 коп. що стверджується розрахунком пенсії, який додається в матеріалах справи /а. с. 18 /. Однак фактично з червня 2004 року по травень 2007 року позивач одержав пенсію в сумі 19310 грн.61коп., а повинен був отримати 103 694 грн. 71 коп.. З урахуванням одержаних ним пенсійних коштів на його користь підлягає до стягнення різниця в сумі 84 384 грн. 10 коп.
Закон України "Про внесення змін до Закону України „Про статус" від 05.10 2006 p., зокрема, ст.71 зобов'язує провести перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до цього Закону. Однак, відповідач і цей Закон проігнорував та дальше при перерахунку пенсій застосовує піднормативні акти - постанови Кабінету Міністрів України, які погіршують матеріальне становище пенсіонерів - інвалідів.
Окрім того, ст.22 ч.3 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до cm. 54 ч. 4 Закону України «Про статус " у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- по 1 групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком;
- по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
- по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. І такі ж саме розміри пенсії передбачені в Постанові Кабінету Міністрів України /надалі КМУ/ від 30.05.1997 р. №523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус „, особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам 1 групи - 100% мінімальної пенсії за віком;
· інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком;
· інвалідам З групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Листом від 18.05.2007р. № 3131/03 позивачу відмовлено у встановленні розміру пенсії, зазначеному в ч.4 cm.54 Закону України "Про статус" та в її перерахунку /а.с. 5/.
Однак, суд не може погодитися з правильністю нарахування позивачу пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Згідно зі cm. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні їй відповідати.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами посилання відповідача на положення постанови КМУ №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" є безпідставним.
Відповідно до ч.3 cm. 67 Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про статус" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до cm. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров "ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім"ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до cm. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначаються: - мінімальний розмір заробітної плати; - мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до cm. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до cm. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до cm. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до cm. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України /надалі КСУ/№8-рп/2005 від 11.10.2005 року, КСУ неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них,
4
зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях КСУ зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за cm. 22 Конституції України не допускається(рішення КСУ від 06.07.1999 p., від 20.03.2002 p., від 17.03.2004 p., від 01.12.2004 р.).
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Згідно з ч. 4 cт. 8 ЦПК України, у разі невідповідності акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Суд не приймає до уваги посилання представника УПФУ в м. Коломиї на неможливість застосування вищезазначених нормативних актів у зв'язку з наявністю Постанови КМУ №1 від 03.01.2002 p., згідно якої розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 cm. 54 Закону України „Про статус „ провадиться виходячи з розміру 19 грн.91 коп., оскільки даною постановою порушуються Конституційні права позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати державного мита при подачі позовної заяви, відповідач також: звільнений від сплати державного мита на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", у відповідності до ст.94 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі ст., cm. 22, 24, 46 Конституції України, ст., cm. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», cm. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законів України Про державні бюджети на 2004-2007роки зі змінами, рішення КСУ від 06.07.1999p., від 20.03.2002p., від 17.03.2004p., від 01.12.2004р. та керуючись ст., ст.94, 158- 163, 167, 186КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Коломиї на користь ОСОБА_4 84384 /вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят чотири/ грн. 10 коп.
Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Коломиї в подальшому виплачувати Корнійчуку Івану Миколайовичу державну та додаткову пенсії відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".
Судовий збір по справі віднести за рахунок держави.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів після її проголошення та апеляційна скарга протягом 20 днів до Львівського апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд після подачі заяви про апеляційне оскарження.