Справа № 11-91/12 31.01.2012 31.01.2012 07.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-91/12 Головуючий суду 1 інстанції:
Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України Бойко Л.Л.
Доповідач: Войтовський С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого – Царюка В.В.
суддів – Войтовського С.А., Кателіна В.П.
за участю прокурора – Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мар'янівка Баштанського району Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 185 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст.ст. 76, 104 КК України на нього покладено обов’язки - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і навчання.
Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину при наступних обставинах.
08 жовтня 2011 року, приблизно об 11год. 05 хв., ОСОБА_3, з корисливих мотивів, перебуваючи в будинку ОСОБА_4, розташованому в АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, з кухні вказаного будинку викрав мобільний телефон марки «Самсунг CGH-C300» вартістю 380 грн. зі стартовим пакетом мобільного оператора «МТС» вартістю 15 грн., що належав ОСОБА_5, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на загальну суму 395 грн.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 посилається на суворість призначеного покарання, яке на думку апелянта призначено без урахування даних про особу ОСОБА_3, його віку, умов життя та інших обставин, які характеризують неповнолітнього. Вказує, що суд безпідставно відмовив в задоволені його клопотання про допит потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 Зазначає, що судом не було оглянуто речовий доказ – мобільний телефон, який був викрадений. На думку апелянта, вартість зазначеного телефону може складати не більше 94 грн., що може бути підставою для закриття кримінальної справи та притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності. Посилається і на те, що суд без роз’яснення положень ч. 3 ст. 299 та ст.301-1 КПК України після допиту підсудного перейшов до судових дебатів. Вказує, що судом не встановлені обставини, які негативно впливали на неповнолітнього ОСОБА_3, і про розгляд справи в суді не було направлено повідомлення за місцем його навчання. Просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
В запереченнях на апеляцію прокурор, який приймав участь у справі, посилається на безпідставність доводів апеляції. Вказує, що потерпіла була повідомлена про розгляд справи належним чином, претензій до ОСОБА_3 на мала. Зазначає, що твердження захисника про розгляд справи в порядку ст. 299 КПК України є неспроможними, оскільки питання про розгляд справи за спрощеною процедурою не розглядалось. Вказує, що при призначенні покарання судом враховані дані про вік ОСОБА_3, визнання ним вини, умови життя, відсутність контролю батьків за поведінкою сина, неповнолітній вік засудженого. Вважає, що відсутні підстави для застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру, оскільки таке клопотання його батьки не заявляли та протягом тривалого часу майже не виконували свої батьківські обов’язки, вживали спиртні напої.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.
Дії ОСОБА_3 судом кваліфіковані за ст. 185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна.
В цій частині вирок не оскаржується.
Посилання захисника на те, що суд неправомірно розглянув справу без участі потерпілої та необґрунтовано відмовив в допиті свідка ОСОБА_6, є неспроможними.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_5 двічі належним чином була повідомлена про розгляд справи, що підтверджується розписками про отримання поштового повідомлення 26.11.2011 року та 03.12.2011 року. Крім того, в матеріалах кримінальної справи є розписка від неї про те, що вона немає претензій матеріального характеру до неповнолітнього ОСОБА_3
З протоколу судового засідання вбачається, що обставини справи судом були з’ясовані, конкретних запитань до свідка ОСОБА_6 не було, а захисник лише вказував, що можливо якісь запитання виникнуть.
Доводи захисника про порушення судом вимог ст.ст. 299, 301-1 КПК України, також є безпідставними.
Як вбачається з протоколу судового засідання, питання про розгляд справи в порядку ст. 299 КПК України не ставилось, після допиту підсудного ОСОБА_3 суд допитав законного представника підсудного, дослідив письмові докази по справі, після чого пояснення надав представник служби у справах неповнолітніх, було з’ясовано думку щодо можливості закінчити судове слідство та суд перейшов до судових дебатів.
Посилання апелянта на те, що вартість телефону на момент скоєння злочину складає не більше, ніж 94 грн. ґрунтується на припущеннях і матеріалами справи не підтверджується.
Суд обгрунтовано послався на дані, що містяться в довідці від 15.01.2011 року, згідно з якими станом на 10.01.2011 року вартість мобільного телефону марки «Самсунг СGH-С300» та стартового пакету оператора зв’язку «МТС», які знаходились у користуванні, становила відповідно 380 грн. та 15 грн. Ці суми і склали вартість викраденого майна. Будь-які дані про те, що зазначена довідка була підписана іншою особою в матеріалах справи відсутні.
Згідно протоколу судового засідання клопотання про огляд мобільного телефону в суді захисник не заявляв, тому воно судом не розглядалось.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд батьків немає, оскільки такого клопотання від його батьків про передачу сина під їх нагляд, в суді не надходило. Крім того, в судовому засіданні законний представник неповнолітнього – його матір ОСОБА_7 не заперечувала, що належного контролю з їх боку за поведінкою сина, не було.
Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст. 65 КПК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, даних про особу засудженого, зокрема, з урахуванням його неповнолітнього віку, позитивної характеристики за місцем навчання, умов проживання. Також судом обгрунтовано визнано як обставини, що пом’якшують покарання - визнання вини та відшкодування завданої шкоди.
З огляду на наведене, підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, як просить захисник, немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2011 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Судді
Царюк В.В. Войтовський С.А. Кателін В.П.