Справа № 11-748/11 29.11.2011 29.11.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 748/11 р.
Категорія: ст. ст. 121 ч. 1, 121 ч. 1 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Козаченко Р.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного
суду Миколаївської області в складі:
Головуючої: Маркової Т.О.
Суддів: Губи О.О.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Максимишина О.Л.
потерпілих ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Куйбишев Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) 20 травня 1986 року Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. З ст. 117, ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року) із застосуванням ст. 42 КК України (1960 року) на 8 років позбавлення волі;
2) 28 червня 1995 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 206 КК України (1960 року) на 5 років позбавлення волі;
3) 19 березня 2001 року Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року) із застосуванням ст. 42 КК України (1960 року) на 5 років позбавлення волі, звільненого 5 серпня 2005 року за відбуттям покарання; -
- засуджено:
- за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь :
- потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 1 262 грн. 40 коп.;
- потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 2 813 грн. 17 коп.;
- Жовтневої центральної районного лікарні відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 2 690 грн. 58 коп.;
- Жовтневої центральної районного лікарні відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 2 017 грн. 42 коп.
Згідно вироку ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров’я, та за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечне для життя в момент заподіяння, за таких обставин.
21 жовтня 2010 року приблизно о 16.00 год. в провулку Гражданському в с. Мішково - Погорілове Жовтневого району Миколаївської області між ОСОБА_4 та мешканцем цього ж села ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 кулаком правої руки з великою силою наніс ОСОБА_2 удар в область обличчя, від чого останній впав на землю з висоти положення стоячи. Коли ОСОБА_2 піднявся, ОСОБА_4 знову наніс йому з великою силою удар кулаком правої руки в обличчя, від чого ОСОБА_2 впав на землю з положення стоячи. Після повторного удару ОСОБА_2 знову піднявся, але ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення останньому тілесних ушкоджень, з великою силою кулаками та ногами почав наносити йому удари в область голови та тулуба. Від отриманих ударів ОСОБА_2 втратив свідомість. Діями ОСОБА_4 ОСОБА_2 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я, у вигляді забиття головного мозку другого ступеню, подряпин обличчя, лінійного перелому лобної кістки і кісток носу.
Крім того, в цей же день приблизно о 16.30 год. до ОСОБА_4 наблизився брат ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який виразив своє невдоволення та обурення з приводу побиття брата. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, на виконання якого він кулаком правої руки з великою силою наніс удар ОСОБА_3 в обличчя, від чого останній впав на землю з висоти положення стоячи. Коли ОСОБА_3 намагався встати, ОСОБА_4 зайшов до себе додому і взяв прут металевої арматури довжиною 50 см., бажаючи довести свій умисел до логічного завершення. Тримаючи прут в правій руці, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_3 та наніс йому три удари по голові, від чого той впав на землю з висоти положення стоячи і втратив свідомість. Діями ОСОБА_4 ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, у вигляді відкритого імпрессіойно - оскольчатого перелому лівої тім’яної кістки, забиття головного мозку 2 ступеню, субарахноідального крововиливу, скальпованої рани теменно - потиличної області, подряпин спинки носу.
В апеляції засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій, просить про пом’якшення призначеного покарання. Вважає вирок занадто суворим. Посилається на свої позитивні характеристики за місцем проживання, на свій сімейний стан, на тверезий спосіб життя та визнання своєї вини.
В запереченнях на апеляцію потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок – без змін, посилаючись на невідшкодування їм засудженим спричиненої шкоди, в тому числі і моральної, та витрат на лікування за весь час як досудового так і судового слідства; на те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово засуджений і його судимості не погашені та не зняті; на вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп’яніння. Вважають призначене ОСОБА_4 покарання навіть м’яким.
Заслухавши доповідь судді, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про залишення апеляції без задоволення, думку прокурора Максимишина О.Л. про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинених ОСОБА_4 злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я; та за ч. 1 ст. 121 КК України – як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та пом’якшуючих покарання обставин.
Так, суд першої інстанції врахував: що ОСОБА_4 вчинені два злочини середньої тяжкості та тяжкий; особу засудженого, який є раніше судимим та має три непогашені та не зняті судимості; а також пом’якшуючу покарання обставину - його щире каяття, і обґрунтовано прийшов до висновку щодо обрання покарання у виді позбавлення волі на певний строк .
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні покарання належним чином врахував всі ті обставини, на які в своїй апеляції послався засуджений.
Твердження засудженого ОСОБА_4 про позитивність характеристики з місця проживання необґрунтовані і спростовуються даними характеристики Мішково - Погоріловської сільської ради від 10.11.2010 року, згідно якої ОСОБА_4 характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, веде моральний спосіб життя, не працює, неодноразово вчиняв бійки з сусідами (а. с. 154).
За таких обставин призначене засудженому ОСОБА_4 покарання є справедливим, оскільки призначено в мінімальному розмірі санкції ч. 1 ст. 121 КК України, та в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у розмірі, що не є максимальним, а тому відсутні підстави вважати його надмірно суворим.
Покарання за сукупністю злочинів також є справедливим і призначено у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 КК України з використанням більш м’якого принципу – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав зазначені вимоги закону.
З урахуванням вищевикладеного, а також з урахуванням позиції потерпілих, викладеної в запереченнях на апеляцію засудженого та підтриманої ними в апеляційному суді, відсутні підстави вважати надмірно суворим призначене судом покарання як за кожний окремий злочин, так і за сукупністю злочинів.
Підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України щодо засудженого ОСОБА_4 також відсутні.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2011 року відносно ОСОБА_4 – без змін.
Головуюча:
Судді: