Справа № 10-318/11 06.12.2011 06.12.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10 – 318/11 р. Категорія: ст. 236 – 2 КПК України
Головуючий суду першої інстанції суддя Бобровський І. М.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючої: Гребенюк В.І.
Суддів: Міняйло М.П.
Рудяка А.В.
За участю прокурора Буца Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією заявників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 листопада 2011 року, якою відмовлено в задоволенні їх скарги на постанову заступника начальника СДІМ Южноукраїнського MB УMBС України в Миколаївській області від 17 вересня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 194, 321 КК України.
21.03.2011 року о 22.10 год. до Южноукраїнського МВ УМВС надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про зрив 20.03.2011 року приблизно о 08.00 год. навісного замку на вхідних дверях орендованого нею приміщення на 2 поверсі автовокзалу.
22.03.2011 року о 13.20 год. до Южноукраїнського МВ УМВС надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про виявлення портравленого посівного матеріалу – насіння соняшника в приміщенні одного з офісів на автовокзалі.
23.03.2011 року о 12.15 год. до Южноукраїнського МВ УМВС надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про проникнення до приміщення «Оріфлейм» на теріторії автовокзалу шляхом пошкодження замку вхідних дверей.
23.03.2011 року о 13.20 год. до Южноукраїнського МВ УМВС надійшла заява ОСОБА_3 про порушення кримінальної справи за фактом отруєння хімікатами, що були в приміщенні офісу ОСОБА_2 «Оріфлейм» на автовокзалі.
23.03.2011 року до прокуратури м. Южноукраїнська надійшла заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про порушення кримінальної справи відносно директора Южноукраїнського автовокзалу за приховування великої партії оброблених хімікатами зернових, неналежне та незаконне їх зберігання в будівлі автовокзалу.
12.04.11 року до Южноукраїнського МВ УМВС надійшла заява від ОСОБА_4 про виявлення в офісі «Орифлейм» на автовокзалі залишків отруєного насіння.
21.06.2011 року до Южноукраїнського МВ УМВС надійшла заява від ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про масове отруєння людей залишками отруйних приманок для мишей та відсторонення директора автовокзалу від посади.
25.06.2011 року до Южноукраїнського МВ УМВС надійшла заява від ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про масове отруєння людей.
За вказаними заявами проводилися численні перевірки і виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які скасовувалися прокурором м. Южноукраїнська.
17 вересня 2011 року заступник начальника СДІМ Южноукраїнського MB У MB С України в Миколаївській області ОСОБА_8 виніс постанову за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 194, 321 КК України
Не погодившись з цією постановою, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 26.10.2011 року оскаржили її до суду.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суддя вказав, що за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (в тому числі і до прокуратури м. Южноукраїнська) вісім разів проводились перевірки, і були опитані самі заявники, свідки, проведені судово - медичні дослідження, прийняті заходи адміністративного впливу. При проведенні перевірок не було встановлено факту умисного знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах; зазначені в заявах факти масового отруєння людей свого підтвердження не знайшли і не встановлено дій, відповідальність за які передбачена ст. 321 КК України. Також суд послався на дані акту судово - медичного дослідження (обстеження) обласного бюро судово - медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації від 06.09.2011 року № 143 – К, відповідно до яких погіршення стану здоров’я ОСОБА_2 відмічене з 18.03.2011 року і зафіксоване при надходженні до стаціонару ввечері 21.03.2011 року за часом співпадає з періодом зберігання посівних зернових в приміщенні автовокзалу з 17 по 22.03.2011 року. Записана в медичних документах симптоматика у ОСОБА_2 не є характерною для гострого отруєння речовинами, що містять фосфор; вона засвідчує про загострення раніше наявних у неї хвороб. Крім того, зафіксовані з 22.03.2011 року симптоми полінейропатії не можуть бути проявом даного отруєння, так як для розвитку цього захворювання після отруєння необхідний значно більший проміжок часу, а не 1 - 2 дні, як виходить із медичних документів. У комісії відсутні об’єктивні дані, що дозволяють зробити висновок, що підвищений артеріальний тиск у ОСОБА_2 і ОСОБА_3. викликаний отруєнням. Також, кров гр. ОСОБА_2 29 - 30.03.2011 року досліджувалась у відділенні судово - медичної токсикології бюро судово - медичної експертизи і отриманий негативний результат на фосфористий водовод. У зв’язку з тим, що наявність отруєння не є доведеною, ступінь тяжкості не може бути встановлена.
Тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування постанови органу дізнання Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївській області від 17 вересня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи.
Крім того, суд вказав, що викладене в скарзі заявників прохання вказати правоохоронним органам на наявність підстав для порушення кримінальної справи, не підлягає задоволенню, пославшись на положення ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідно до яких наявність або відсутність підстав і приводів до порушення кримінальної справи оцінює орган, який проводить перевірку заяви про злочин.
В апеляції ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять скасувати постанову органу дізнання Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївській області від 17 вересня 2011 року та постанову суду, а матеріали направити на новий судовий розгляд в частині п. п. 4, 5 скарг. Вважають обидві постанови (і органу дізнання, і суду) незаконними, посилаючись на однобічність і неповноту проведеної перевірки всіх поданих ними заяв, а саме: про ігноруванням скарги ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 25.06.2011 року про масове отруєння людей і приховання цього, в якій вони зазначали про 13 фактів вчинених злочинів.
Твердять: про не дослідження МВВС та СЕС вмісту мішків, зразки яких зберігаються у МВ; про приховування факту масового отруєння людей, посилаючись на звернення 20 громадян; про підробку СМЕ, СЕС, СМЧ – 2 документів ОСОБА_2 та недопущення ними реєстрації випадків отруєння з метою його приховання. На власний розсуд аналізують висновки акту судово - медичного дослідження (обстеження) обласного бюро судово - медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації № 143-К від 06.09.2011 року відносно ОСОБА_2
Вважають порушенням своїх прав відмовою начальника Южноукраїнського МВ УМВС Сапельникова в ознайомленні з МП № 535/11 з посиланням на непередбаченість цього в КПК України, і вважають, що суд проігнорував пункти 4 і 5 їх скарги, що, на їх думку, потребує додаткового рішення суду.
Крім того, твердять про допущені судом процесуальні порушення, а саме:
про не оголошення, в порушення ст. 297 КПК України (по аналогії права), їх скарги в судовому засіданні та початок засідання з дослідження письмових доказів;
про неналежне дослідження судом матеріалів перевірки № 535/11 та про не дослідження судом справи № 4-54;
про фальсифікацію протоколу судового засідання;
про тривалість судового засідання 26 хвилин;
про не оголошення учасникам процесу про фіксування судом судового процесу технічними засобами, з посиланням на увімкнену індикацію на мікрофонах та комп’ютері, а також про не прикладення технічного запису до справи;
про несповіщення судом відповідача - Южноукраїнський МВ УМВС, про судовий розгляд та про проведення засідання без їх представника;
про незаявлення суддею Бобровським І.М. самовідводу за наявності неприязних стосунків з ОСОБА_4, який і раніше заявляв судді відвід і повністю не довіряє йому;
про порушення судом вимог ст. ст. 287, 288, 295, 296 КПК України (по аналогії права), що виразилося у не роз’ясненні суддею прав і обов’язків учасникам процесу, в тому числі і права на відвід, у позбавленні права заявляти клопотань;
про участь у справі представника прокуратури, який не є представником Южноукраїнського МВ УМВС.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Буца Г.О. про залишення апеляції без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Суд має право розглянути правомірність відмови в порушенні кримінальної справи лише в частині наявності чи відсутності приводів та підстав до порушення кримінальної справи.
Приводом, в даному випадку, є заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Проте, як вбачається з матеріалів справи, підстави до порушення кримінальної справи, відповідно до ст. 99 КПК України, за вказаними заявами, відсутні.
Предметом перевірки були заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (відповідно) до Южноукраїнського МВ УМВС та прокурора м. Южноукраїнська, фактично, про один і той же факт, а саме: про виявлення в приміщення Южноукраїнського автовокзалу обробленого, на їх думку, протруєного насіння, та отруєння внаслідок цього заявників, яке заявники називали масовим отруєнням.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд вірно послався на опитування під час проведених перевірок самих заявників, свідків, проведення судово - медичних досліджень і обстежень, прийняття заходів адміністративного впливу, тощо.
Так, в матеріалах перевірки є наявними:
численні пояснення заявників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також заявників ОСОБА_7 (матері ОСОБА_2В.), ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також інших осіб: директора автовокзалу м. Южноукраїнськ ОСОБА_11, прибиральниці автовокзалу ОСОБА_12, головного лікаря ЮУ СЕС ООРР ОСОБА_13, лікаря ЮУ СЕС ООРР ОСОБА_14, ординатора терапевтичного відділення СМСЧ – 2 ОСОБА_15, завідуючої терапевтичним відділенням СМСЧ – 2 ОСОБА_16, орендаря приміщення швейної майстерні на 2 - му поверсі автовокзалу ОСОБА_17, орендаря приміщення туристичної фірми на 2 - му поверсі автовокзалу ОСОБА_18, диспетчера розташованого на 2 - му поверсі автовокзалу ПП «ФЛ – П» ОСОБА_19, продавця розташованого на автовокзалі магазину «Хвилинка» ОСОБА_20, диспетчера таксі автовокзалу ОСОБА_21;
направлення 22.04.2011 року за № 4176 вилученого насіння головному державному санітарному лікарю Миколаївської області на дослідження з метою підтвердження чи спростування факту його протруєності (а. с. МП 135); відповідь з Миколаївської обласної санітарно - епідеміологічної станції 06.05.2011 року № 1279/7 - 1 по факту проведення дослідження насіння, відповідно до якої визначення невідомих хімічних речовин не відносяться до напрямів діяльності санепідслужби, і що вищевказані дослідження проводять лабораторії науково - дослідних інститутів України, зокрема в Інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя (а. с. МП 138); направлення 17.05.2011 року за № 5513 вилученого насіння на дослідження до вказаного інститутуна підставі вищевказаного листа (а. с. МП 139); повідомлення Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя від 23.06.2011 року про недостатню кількість зразка кожного насіння (а. с. МП 207);
акт СМО № 102 від 13.04.2011 року відносно ОСОБА_2 (а. с. матеріалів перевірки (далі – МП) – 98); акт СМО № 103 від 13.04.2011 року відносно ОСОБА_3 (а. с. МП 96 - 97); акт СМО № 193 від 22.06.2011 року відносно ОСОБА_3 (а. с. МП 164), акт СМО № 143 - К від 06.09.2011 року відносно ОСОБА_2 (а. с. МП 258 - 264).
При цьому, відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 143-К від 06.09.2011 року обласного бюро судово - медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації, судово – медичною комісією зазначено, що відмічене з 18.03.2011 року і зафіксоване при надходженні до стаціонару у вечері 21.03.2011 року погіршення стану здоров’я ОСОБА_2 за часом співпадає з періодом зберігання посівних зернових в приміщенні автовокзалу з 17 по 22.03.2011 року. Записана в медичних документах симптоматика, яка мала місце у ОСОБА_2, не є характерною для гострого отруєння речовинами, що містять фосфор; вона засвідчує про загострення наявних у неї раніше хвороб: у вигляді наслідків перенесеного у 1996 році вірусного гепатиту «А», наявність холестерину, хронічного гастродуодениту, хронічного піелонуфриту. вегето-судинної дистонії по змішаному типу. Крім того, зафіксовані з 22.03.2011 року симптоми полінейропатії не можуть бути проявом припущеного отруєння, оскільки для розвитку цього захворювання після отруєння необхідний значно більший проміжок часу, а не 1-2 дні, як вбачається з медичних документів.
У комісії відсутні об’єктивні дані, які б дозволили зробити висновок, що підвищений артеріальний тиск у ОСОБА_2 та ОСОБА_3. викликаний отруєнням, оскільки це не є симптомом отруєння речовинами, що містять фосфор. Крім цього, погіршення стану здоров’я гр. ОСОБА_2 виникло від загострення наявних у неї хронічних захворювань.
Не знайшов об’єктивного підтвердження вплив токсичних речовин на організм гр. ОСОБА_2
29 – 30.03.2011 року кров гр. ОСОБА_2 досліджувалась у відділенні судово - медичної токсикології бюро судово - медичної експертизи, і отриманий негативний результат на фосфористий водень, миш’яковистий водень (акт № 22 «ж»).
У зв’язку з тим, що наявність отруєння не є доведеною, ступінь тяжкості встановлена бути не може.
Крім того, при отруєнні отруйними речовинами шляхом вдихання їх з повітрям, одним з доказових критеріїв є масовість ураження людей, що знаходилися у загазованому отруйною речовиною приміщенні, однотипність клінічних проявів у них, що не зафіксовано в даному випадку і ще раз свідчить проти можливості отруєння.
За таких обставин, суд прийшов до вірного висновку, про відсутність підстав для скасування постанови органу дізнання Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївській області від 17 вересня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки, як вірно зазначив суд в постанові, під час дослідчих перевірок: не встановлено факту умисного знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах; не встановлено фактів масового отруєння людей ; не встановлено дій, відповідальність за які передбачена ст. 321 КК України.
Тобто, матеріали перевірки за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свідчать про відсутність даних, які б вказували на наявність ознак злочинів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 236-2 КПК України, суддя, розглянувши скаргу, залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
З огляду на вищевикладене, дослідча перевірка заяв ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проведена повно, при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, а тому відсутні підстави для скасування як постанови суду, так і постанови органу дізнання Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївській області від 17 вересня 2011 року.
Твердження заявників про не дослідження МВ та СЕС вмісту мішків, зразки яких зберігаються у МВ; про приховування факту масового отруєння людей, посилаючись на звернення 20 громадян; про підробку СМЕ, СЕС, СМЧ – 2 документів ОСОБА_2 та недопущення ними реєстрації випадків отруєння з метою його приховання, безпідставні та необґрунтовані, оскільки під час перевірки були опитані всі особи, що зверталися з приводу отруєння до МВ і такі факти не встановлені.
Аналіз висновків акту судово - медичного дослідження (обстеження) обласного бюро судово - медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації № 143-К від 06.09.2011 року відносно ОСОБА_2 заявниками на власний розсуд є лише їх нічим не обґрунтованими припущеннями, а тому доводи їх апеляції в цій частині є безпідставними.
Посилання апелянтів на ігнорування судом п. п. 4 і 5 їх скарги та про необхідність постановлення додаткового рішення суду з приводу порушення їх прав відмовою начальника Южноукраїнського МВ УМВС Сапельникова в ознайомленні з МП № 535/11 безпідставні і не ґрунтуються на законі.
Так, відповідно до вимог ст. 236 - 2 КПК України, предметом розгляду в даному провадженні є законність та обґрунтованість саме постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Вирішення будь – яких інших питань в цьому провадженні, в тому числі і щодо дій чи бездіяльності певних посадових осіб, законом не передбачено.
Крім того, зазначена стаття, про що вказано вище, передбачає тільки два види рішень судді за результатами розгляду таких скарг і не передбачає ніяких інших.
Як свідчать матеріали справи, суд розглянув цю скаргу у відповідності до вищевказаних вимог закону, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду.
Посилання апелянтів на невірне формування їх скарги як на доказ не оголошення судом їх скарги до суду, є безпідставними, оскільки нумерація поданої заявниками 26.10.2011 року скарги до суду є свавільною і такою, що суперечить загально прийнятим нормам діловодства в Україні, оскільки ця нумерація складається з двох частин – з 1 по 20, при чому на першому аркуші їх скарги не зазначені необхідні для такої скарги дані про те, до якого органу та від кого подається скарга і її назва (а. с. 3 - 12); а друга частина містить взагалі нічим не вмотивовану нумерацію аркушів – 496 – 498, і при цьому саме на аркуші скарги, яку заявники пронумерували 496 містяться всі необхідні реквізити, про що вказано вище ( а. с. 2, 13 - 14 відповідно).
Зазначену нічим не обґрунтовану плутану в нумерації аркушів власної скарги заявниками можна розцінити лише як намагання заявників заплутати суд саме при формуванні у встановленому порядку матеріалів даного провадження.
Твердження апелянтів про допущені судом процесуальні порушення є безпідставними і спростовуються даними протоколу судового засідання. При цьому судом у встановленому законом порядку розглянуті і відхилені зауваження апелянтів на протокол судового засідання.
Доводи апелянтів про фіксування судового процесу технічними засобами та про не оголошення судом цієї обставини учасникам процесу, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять даних про клопотання учасників процесу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу і судом, як вбачається з протоколу судового засідання, таке питання взагалі не розглядалося. Не зазначали про таку обставину і самі апелянти в апеляційній скарзі.
Посилання апелянтів на несповіщення судом про судовий розгляд відповідача - Южноукраїнський МВ УМВС та про проведення засідання без їх представника, а також про участь у справі прокурора, який не є представником Южноукраїнського МВ УМВС, не ґрунтуються на законі.
Так, положення ст. 236 - 2 КПК України регулюють розгляд суддею скарги на постанову про відмову в порушенні справи і не передбачають участі в даному провадженні будь – яких представників органів дізнання.
Крім того, суддя, витребувавши матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу.
Доводи апелянтів про незаявлення суддею Бобровським І.М. самовідводу через неприязні стосунки з ОСОБА_4, який раніше заявляв судді відвід і повністю не довіряє йому, є безпідставними і також не ґрунтуються на законі.
Той факт, що суддя Бобровський І.М. не заявив самовідвід свідчить про відсутність у нього передбачених ст. ст. 54, 55 КПК України для цього підстав.
А якщо у заявника ОСОБА_4, на його думку, були такі підстави для заявлення судді відводу, він мав право це зробити.
Проте, заявник ОСОБА_4 цього не зробив, що, з урахуванням зазначення в апеляції про неодноразові заявлення цьому судді відводів, свідчить про те, що своїм правом на відвід ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Твердження апелянтів про не дослідження судом матеріалів справи № 4-54 є необґрунтованими, оскільки ці матеріали не містять ніяких додаткових документів щодо суті постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, а наявна у матеріалах скарга заявників на цю постанову судом оголошена, про свідчить протокол судового засідання (а. с. 28 - 29).
Доводи апелянтів про однобічність та неповноту проведеної прокурорської перевірки, про ігноруванням скарги ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 25.06.2011 року про масове отруєння людей і приховання цього, в якій вони зазначали про 13 фактів вчинених злочинів, необґрунтовані, оскільки, як зазначено вище, від усіх осіб, як того потребувала перевірка, були взяті пояснення, були витребувані та ретельно перевірені всі необхідні документи. А зазначення в заяві про масове отруєння людей про ніби – то вчинення певними особами ще якихось злочинів, є лише припущеннями заявників, які є похідними від основного предмету їх звернень – заяв про масове отруєння людей.
Таким чином перевірка за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проведена у відповідності з вимогами ст. 97 КПК України, а прийняте за результатами перевірки рішення є вірним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 99 КПК України.
Твердження апелянтів про незаконність постанови суду, про однобічність судового розгляду, безпідставні і спростовуються протоколом судового засідання, згідно якого судом досліджені всі надані суду матеріали, яким суд дав належну оцінку, в тому числі доводам заявників і прокурора.
Зазначена скарга розглянута судом у відповідності до вимог ст. 236 - 2 КПК України, якими передбачений порядок розгляду скарг на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення апеляції заявників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію заявників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 листопада 2011 року, якою відмовлено в задоволенні їх скарги на постанову заступника начальника СДІМ Южноукраїнського MB УMBС України в Миколаївській області від 17 вересня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 194, 321 КК України, – без змін.
Головуюча:
Судді: