Справа № 11-603/11 20.09.2011 20.09.2011 28.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 603/ 2011 року
Категорія: ст.125 ч.1 КК України
Головуючий у першій інстанції Олефір М.В.
Доповідач апеляційного суду Значок І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Пустовара М.Л.
суддів Семенчука О.В.,Значок І.С.
за участю прокурора Максимишина Л.О.
засудженої ОСОБА_3
виправданого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Харкова, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму
засуджено:
за ст. ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 510 гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 грн.
Цим же вироком ОСОБА_4 виправдано за ч.1 ст. 125 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною в тому, що 20 лютого 2011 року, близько 11 години, в квартирі АДРЕСА_1, в якій вона проживала разом з чоловіком ОСОБА_4, малолітньої донькою та батьком чоловіка ОСОБА_6, вдарила скляною банкою з консервацією по голові потерпілу ОСОБА_5, яка прийшла провідати свого хворого брата ОСОБА_6
Своїми діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить вирок суду відносно неї скасувати, справу закрити. Вважає вирок необґрунтованим, одностороннім, заснованим на припущеннях.
Посилається на те, що суд безпідставно взяв до уваги показання ОСОБА_5 про побиття, та не врахував її(апелянта) показання та показання її чоловіка ОСОБА_4 про заперечення зазначеного.
Стверджує, що вона ОСОБА_5 не била, а лише вилила на неї компот з банки, після чого остання накинулась на неї та разом вони впали.
На думку апелянта суд не врахував, що обставини, на які вказує потерпіла мали місце за місцем її(засудженої) проживання, куди ОСОБА_5 потрапила незаконно, чим порушила її право на недоторканість житла.
В запереченнях на апеляцію потерпіла ОСОБА_5 вважає, апеляцію засудженої необґрунтованою, а вирок суду законним. Зазначає, що суд повно та всебічно дослідив всі матеріали справи, дав їм вірну оцінку.
Доводи апеляції вважає безпідставними. Звертає увагу на те, що в ході судового слідства засуджена давала суперечливі показання не тільки щодо спричинення тілесних ушкоджень, а й з приводу того чи була у неї в руках банка з консервацією.
Щодо порушення права на недоторканість житла, про що зазначено в апеляції, то вказує, що вона зайшла в жилу кімнату свого брата, який був господарем квартири і на той момент тяжко хворий. В жиле приміщення її племінника, його співмешканки та дитини, вона не заходила.
Заслухавши доповідь судді, засуджену ОСОБА_3 та виправданого ОСОБА_4 на підтримку апеляції, думку потерпілої та прокурора про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що апеляція засудженої задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку доказами.
Як вбачається із показань потерпілої ОСОБА_5, 20 лютого 2011року, близько 11 години вона прийшла до свого тяжко хворого брата, який проживав в квартирі АДРЕСА_1, разом із своїм сином – ОСОБА_4, його співмешканкою – ОСОБА_3 та їх неповнолітньою дочкою, і стала дорікати, що ті не доглядають за хворим. Між ними зчинилася сварка, в ході якої, ОСОБА_3 вдарила її скляною банкою з компотом по голові від чого вона впала і ОСОБА_4 виштовхав її із квартири.
Ці показання потерпілої повністю узгоджуються з висновком експерта за № 936/313-11 від 24 травня 2011р., у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у виді синяка та саден на обличчі, які утворилися від дії тупих твердих предметів. За ступенем тяжкості вони відносяться до категорій легких тілесних ушкоджень. Виникнення їх при падінні з висоти власного зросту виключається (а.с.16).
Засуджена ОСОБА_3 не заперечувала, що між нею, її чоловіком – ОСОБА_4 та потерпілою виникла сварка. Щодо спричинення тілесних ушкоджень винною себе не визнала, показала, що потерпіла посковзнулась та впала внаслідок чого отримала ушкодження. Крім того, вказала, що вилила на потерпілу компот, банку з яким тримала в руках в момент конфлікту.
Виправданий ОСОБА_4 давав аналогічні покази.
Зазначеним вище доказам суд першої інстанції дав вірну оцінку, визнавши показання потерпілої достовірними та взявши їх в основу обвинувачення ОСОБА_3, оскільки вони узгоджуються з висновком експерта, щодо механізму та локалізації утворення у неї тілесних ушкоджень.
Дії засудженої вірно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України.
Щодо доводів апелянта про порушення потерпілою ОСОБА_5 її права на недоторканість житла, то вони є неспроможними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що конфліктна ситуація, яка передувала спричиненню тілесних ушкоджень, була пов’язана не з порушенням права на недоторканість житла, а з приводу того, що засуджена ОСОБА_3 та виправданий ОСОБА_4 неналежно доглядали за хворим братом потерпілої та батьком виправданого ОСОБА_4 – ОСОБА_6 і тоді, коли потерпіла вже знаходилась у домоволодінні останнього. Зазначене ні засудженою ні виправданим не оспорювалось.
Істотних порушень вимог кримінально-процесаульного закону у справі не вбачається.
За таких обставин підстави для скасування вироку відсутні.
Вирок в частині призначення покарання апелянтом не оспорювався.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.07.2011 року у відношенні ОСОБА_3 - без зміни.
Головуючий:
Судді: