Справа № 11-595/11 20.09.2011 20.09.2011 28.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-595/ 2011 року Категорія: ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції Ітрін М.В.
Доповідач апеляційного суду Значок І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Пустовара М.Л.
суддів Івченко О.М., Значок І.С.
при секретарі Бойко М.А.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_4 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кіровка Новоодеського району Миколаївської області, раніше не судимого
- засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 3-х років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на 2 роки.
На підставі п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України на засудженого покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.
За вироком ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 16.12.2009 року, приблизно о 14 годині, керуючи технічно справним автомобілем «Черрі», державний номер НОМЕР_1, рухався в умовах недостатньої видимості по проїжджій частині автодороги «Нова Одеса – Сухий Єланець» зі сторони м. Нова Одеса Миколаївської області в напрямку с. Сухий Єланець Новоодеського району зі швидкістю приблизно 40 – 50 км/год з ввімкненим ближнім світлом фар.
При проїзді нерегульованого перехрестя автодоріг, ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 16.11 ПДР, а також вимоги дорожнього знаку 2.1 (надати дорогу) додатку 2 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не контролював рух свого автомобіля, не врахував ширину проїзної частини дороги, яку перетинав, рухаючись по другорядній дорозі не уступив дорогу автомобілю «ВАЗ 2104», реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який наближався до перехрестя по головній автодорозі «Об’їзд м. Нова Одеса» та рухався у напрямку м. Миколаїв, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів, а саме передньою частиною автомобіля «ВАЗ 2104» з лівою боковою частиною автомобіля «Черрі» під керуванням ОСОБА_4
В результаті ДТП пасажир автомобіля «Черрі» ОСОБА_7 одержала тяжкі тілесні пошкодження, від яких померла у лікарні 17.12.2009 року.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону в частині звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання згідно ст. 75 КК України, та постановити свій вирок, яким вважати ОСОБА_4 засудженим до 3-х років позбавлення волі.
Зазначає, що при звільненні ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, судом не достатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких та обставини його вчинення. Вважає, що невизнання ОСОБА_4 своєї вини, а відповідно, - відсутність каяття, ставить під сумнів можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок скасувати, справу направити прокурору для додаткового розслідування. Вважає вирок таким, що ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Вказує, що судом І-ої інстанції безпідставно залишені без задоволення всі його та захисника клопотання про проведення в порядку ст. 315-1 КПК України відтворення обстановки та обставин події з метою перевірки та усунення протиріч в показаннях свідків в частині визначення швидкісного режиму та місця зіткнення транспортних засобів.
Вважає, що невизначеність швидкісного режиму руху обох автомобілів істотно впливає на висновок експерта №1-34 від 19.03.2010р. та ставить під сумнів об’єктивність даного висновку, а тому тягне за собою визнання висновку недопустимим доказом.
Вказує, що судом не вірно встановлено місце ДТП, та стверджує, що дії водія ОСОБА_6, що рухався в лівій смузі руху(як вказано у вироку), тобто в смузі для здійснення повороту ліворуч, не відповідали вимогам п.11.1, 11.2 ПДР, а тому знаходяться в причинному зв’язку із настанням ДТП.
Вважає помилковим посилання суду на показання свідка ОСОБА_8, про попередження його (засудженого) про рух автомобіля під керуванням свідка ОСОБА_6 по головній дорозі зліва, оскільки припускає, що вказаний свідок не мав можливості взагалі бачити той автомобіль.
На думку апелянта, пояснення свідка ОСОБА_6 стосовно відсутності технічної можливості уникнути ДТП є необґрунтованими, оскільки з його ж пояснень випливає, що він бачив рух автомобіля під керуванням засудженого на достатній відстані, щоб застосувати заходи гальмування, однак цього не зробив.
Крім того, на думку апелянта, суд не врахував, що пояснення цих свідків, а також свідка ОСОБА_5, є суперечливими.
Вважає, що висновок суду про рух автомобіля під керуванням ОСОБА_6 з включеним освітленням ближнього світла фар є безпідставним, оскільки висновок авто-технічної експертизи №2/25 від 15.02.2010р. з цього приводу носить ймовірний характер.
Заслухавши доповідь судді, прокурора та засудженого на підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає що обидві апеляції задоволенню не підлягають виходячи із наступного.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину за який він засуджений, при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, відповідно даних огляду місця події та висновку авто-технічної експертизи №1-34 від 19.03.2010р., ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Черрі», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі – автодорозі «Нова Одеса – Сухий Єланець», виїзджаючи на головну дорогу – «Об’їзд м. Нова Одеса», у відповідності до вимог дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху «Дати дорогу», повинен був надати дорогу транспортним засобам, що рухались по головній дорозі та під’їжджали до не регульованого перехрестя, незалежно від режиму та напрямку їх руху, тобто діяти у відповідності до вимог п.16.3 та 16.11 ПДР України. Водій автомобіля «Черрі» ОСОБА_4, при дотриманні вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.16.11.Правил дорожнього руху України мав технічну можливість попередити зіткнення. Його дії знаходяться у причинному зв’язку із настанням ДТП. (а.с.163).
Із змісту висновків експерта №2/26 та №2/25 від 15.02.2010р., вбачається, що рульове керування, ходова частина та гальмівна систем автомобілів «Черрі» та «ВАЗ-2104», були у технічно справному стані, всі несправності ходової частини автомобіля, що були виявлені, виникли в результаті ДТП, а тому забезпечували для водіїв технічну можливість контролювати напрямок руху своїх автомобілів та гальмувати до остаточної їх зупинки. (а.с.87, 99).
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 повністю узгоджуються з вище зазначеними висновками.
Так, із змісту показань ОСОБА_8 вбачається, що перебуваючи в салоні автомобіля «Черрі» в якості пасажира, при наближенні до нерегульованого перехресті з головною дорогою, він попередив ОСОБА_4 про рух автомобіля «ВАЗ-2104» по головній дорозі зліва. Однак, засуджений лише збільшив швидкість руху автомобіля.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що рухаючись по головній дорозі, наближаючись до нерегульованого перехрестя, він бачив рух автомобіля «Черрі» та, розраховуючи на виконання водієм правил дорожнього руху, заходів до гальмування не застосовував.
Наведені вище докази, які досліджені судом першої інстанції, є достатніми для висновків про порушення правил дорожнього руху саме засудженим, оскільки, саме порушення ним вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, стало безпосередньою причиною ДТП.
Твердження апелянта стосовно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 по лівій смузі руху та невизначеності точного швидкісного режиму руху обох автомобілів, стосуються обставин, які безпосередньо не могли вплинути на розвиток дорожньо транспортної події.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону ні на досудовому слідстві ні в суді, на що є посилання в апеляції, не допущено.
Оскільки, усі обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи, в судовому засіданні досліджені всебічно, повно та об’єктивно, то підстав для проведення додаткового розслідування немає.
Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що впливають на міру покарання.
Судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин з необережності, характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є інвалідом другої групи, внаслідок ДТП загинула його мати.
Враховуючи викладене, суд вірно призначив покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
З урахуванням даних про особу засудженого та обставин справи суд правильно дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно застосувавши положення ст.75,76 КПК України.
Підстав для скасування вироку в цій частині, про що просить прокурор в своїй апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2011 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
Головуючий:
Судді: