Справа № 11-92/11 07.02.2011 07.02.2011 28.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-92/2011 року Головуючий у 1-й інстанції: Яворська Н.І..
Категорія: ч. 1 ст. 357 КК України Доповідач апеляційного суду: Значок І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Дзюби Ф.С.
суддів Войтовського С.А., Значок І.С.
при секретарі Шуткову В. М.
за участю прокурора Кириленка О.П., Іванова О.А.
представника потерпілої ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
7 лютого 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, не судимий відповідно до ст. 89 КК України,
Засуджений:
- за ч.1 ст.357 КК України до штрафу в сумі 510 грн.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 200 грн. - відшкодування моральної шкоди та 500 грн. - відшкодування витрат на правову допомогу.
За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що 15 серпня 2010 року, в період з 17 год. 20хв. по 17 год. 40 хв., діючи з корисливих мотивів, вважаючи, що має право на половину доходів від підприємницької діяльності його дружини, викрав з офісу фірми ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2 офіційні і приватні документи на ім’я ОСОБА_3, а саме дистрибюторні договори з ПП ІНФОРМАЦІЯ_2», договори на виготовлення металопластикових вікон або дверей, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_1 свідоцтво про сплату єдиного податку з надання дозволу на відкриття манікюрного кабінету та інші, й приховував їх за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1
В апеляції засуджений просить вирок касувати, справу закрити у зв’язку із відсутністю у його діях складу злочину. Посилається на те, що зазначені у вироку офіційні документи не викрадав, а вивіз їх із офісу на прохання колишньої дружини – потерпілої ОСОБА_3
Стверджує, про відсутність корисливого мотиву. Вказує, що після розлучення постало питання про поділ спільного майна, яке в тому числі включає й доходи від спільної діяльності у фірмі ІНФОРМАЦІЯ_2», яка зареєстрована на дружину. На думку апелянта, остання, не бажаючи в добровільному порядку поділити дохід від підприємницької діяльності, звернулась в правоохоронні органи із заявою про викрадення документів, яке начебто мало місце. Також зазначає, що у провадженні Снігурівського районного суду є справа за його позовом про поділ спільного майна подружжя.
Заслухавши доповідача, засудженого на підтримку апеляції, потерпілу та її представника про залишення вироку без зміни, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, провівши апеляційне судове слідство та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає необхідним апеляцію засудженого задовольнити з наступних підстав.
Виходячи із мотивувальної частини вироку, суд дійшов висновку про доведеність інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення, у тому числі наявність у його діях обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони - корисливого мотиву.
Цей мотив суд вбачає у тому, що викрадення та приховування зазначених документів здійснено засудженим з метою у судовому порядку провести розподіл майна між ним та колишньою дружиною – потерпілою по справі, до чого мають відношення документи, приховування яких самим ОСОБА_4 не оскаржується.
З таким висновком суду погодитись неможна.
Згідно закону, злочин вважається вчиненим із корисливих мотивів, якщо винна особа прагнула протиправно обернути чуже майно на свою користь або отримати майнову винагороду без обернення майна на свою користь. Не може розглядатися як злочин проти власності заволодіння майном, здійснене всупереч встановленого законом порядку, коли винний вважав, що він має право на володіння, користування або розпорядження таким майном.
Так, під час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснював, що зазначені документи стосуються його спільної з колишньою дружиною підприємницької діяльності. Тому вважає, що має право, як і потерпіла, на таке майно.
Ці обставини узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними у суді першої інстанції, та свідка ОСОБА_7 – в апеляційному суді про те, що до 15.08.2010року, тобто до дня вчинення інкримінованого злочину, засуджений та потерпіла спільно вели підприємницьку діяльність.
Крім того, зазначене вбачається із змісту розписки, від 24 грудня 2009р., за яким ОСОБА_4 придбав дилерські права на продажу метало пластикових вікон фірми ІНФОРМАЦІЯ_2», сплативши за них гроші у сумі 4 000 грн., маючи на меті здійснювати підприємницьку діяльність разом з дружиною (т.2, а.с.254). Така діяльність надалі фактично ними здійснювалась.
До того ж, на кошти ОСОБА_4 для сумісного бізнесу було придбано обладнання для роботи манікюрного кабінету, а також передано належний йому особисто комп’ютер.
Не заперечувала цього у судовому розгляді справи й сама потерпіла.
Не спростовані ці дані й іншими матеріалами кримінальної справи.
Крім того, у справі відсутні беззаперечні докази самого факту викрадення офіційних та приватних документів на ім’я ОСОБА_3 за обставин, вказаних у обвинуваченні.
Так, згідно пояснень потерпілої ОСОБА_8, 15.08.2010р., після сімейної сварки, вона відмовилась дати чоловікові ключі від вхідних дверей приміщення, де знаходиться їх офіс. Зранку наступного дня, в приміщенні офісу вона разом із батьком – ОСОБА_7, виявила крадіжку комп’ютера та офіційних документів, в тому числі й договорів на замовлення метало пластикових вікон.
Свідок ОСОБА_6 суду першої інстанції пояснив, що 15.08.2010року, у другій половині дня, засуджений брав у нього ключі від вхідних дверей приміщення офісів, в якому знаходилось й орендоване подружжям ОСОБА_8 приміщення офісу ІНФОРМАЦІЯ_2». Зранку наступного дня, із слів потерпілої йому стало відомо, що засуджений забрав із їх офісу лише комп’ютер.
Засуджений ОСОБА_4 підтвердив, що 15.08.2010р., після сварки з дружиною, він вивіз із офісу комп’ютер. Однак, заперечував що викрадав документи. Стверджував, що вивіз їх раніше, на прохання дружини, яка побоювалась перевірки інспекторами ДПІ, до себе додому, де вони разом із дружиною проживали до 16.08.2010року. Оскільки, певного порядку у зберіганні документів не було, то він вивіз усі, як ті, які стосуються діяльності фірми ІНФОРМАЦІЯ_2», так і ті, які стосувались надання послуг перукарнями.
Такі пояснення засудженого, з огляду на зміст вилучених у нього договорів фірми ІНФОРМАЦІЯ_2» на виготовлення металопластикових вікон або дверей, та порядок зберігання цих та інших документів в приміщенні офісу заслуговують на увагу. Більш того, вони узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_6, який підтвердив факт спільної підприємницької діяльності подружжя ОСОБА_4 до 15.08.2010року.
Доказів, які б спростовували ці пояснення засудженого, в матеріалах справи немає.
Таким чином, колегія суддів визнає відсутнім в діях ОСОБА_4 мотиву заволодіння чужим майном. Тому ці дії не можна вважати злочинними, за які передбачена відповідальність за ч.1 ст.357 КК України.
Відсутність мотиву злочину, а саме його корисливої спрямованості, колегія суддів визнає обставиною, яка спростовує висновок досудового слідства і районного суду про вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених диспозицією кримінального закону, за який його засуджено.
За таких обставин, вирок суду, яким ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.357 КК України є незаконним і підлягає скасуванню, а провадження по кримінальній справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2010 року, відносно ОСОБА_4 скасувати, провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.357 КК України закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
Головуючий:
Судді: