донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.01.2012 р. справа №10/163/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Богатиря К.В.
Дучал Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:не з’явився
від відповідача:ОСОБА_1 –дов. від 17.01.12.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Імперія" м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від31.10.2011 року
у справі№10/163/2011
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Імперія" м. Луганськ
до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Луганської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ
простягнення 143635,92 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 31.10.2011 року у справі №10/163/2011 (суддя Мінська Т.М.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Імперія" м. Луганськ до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Луганської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ про стягнення 143635,92грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Імперія" м. Луганськ, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи, з порушенням норм матеріального права. Позивач наполягає на правомірності заявленого ним позову, посилається на достатність наданих ним доказів, якими підтверджуються спричинені йому збитки.
Заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Луганської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга, просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Від заявника апеляційної скарги на адресу суду надійшла заява, в якій він просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Зважаючи на нез’явлення представників заявника апеляційної скарги, достатність наданих сторонами доказів, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, що прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила наступне.
При відкритті банківського рахунку 19.10.2006 року ТОВ "АС–Імперія" (клієнт) в АППБ "Аваль" (банк) першим було надано картку із зразками підписів та відбитку, посвідчувальний напис здійснено 18.10.2006 року приватним нотаріусом.
Відповідно до відомостей, зазначених в картці право першого підпису на платіжних документах від імені ТОВ "АС–Імперія" надано директору Майбороді Олександру Семеновичу, комерційному директору Веремєєнко Світлані Ігорівні, фінансовому директору Майбороді Олександру Олександровичу. Право другого підпису та посада головного бухгалтера штатним розписом не передбачена. На картці мається зразок відбитка круглої печатки товариства з повним його найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Пізніше між сторонами укладено договір банківського рахунку №13-00/6255 від 26.03.2009 року, який від імені ТОВ "АС-Імперія" підписаний директором Майбородою О.С.
Позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, на яких ним виявлено невідповідність відтиску печатки ТОВ "АС–Імперія" контрольному відтиску печатки на банківській картці із зразками підпису та відтиску печатки.
Як вбачається із матеріалів справи платіжними дорученнями ТОВ "АС-Імперія"
- № 188 від 27.12.2010 на суму 1294 грн. 85 коп.
- № 189 від 27.12.2010 на суму 696 грн. 00 коп.
- № 191 від 27.12.2010 на суму 3300 грн. 00 коп.
- № 196 від 29.12.2010 на суму 44993 грн. 00 коп.
- № 197 від 29.12.2010 на суму 630 грн. 00 коп.
- № 198 від 29.12.2010 на суму 5402 грн. 70 коп.
- № 201 від 05.01.2011 на суму 29602 грн. 15 коп.
- № 202 від 06.01.2011 на суму 5963 грн. 15 коп.
- № 203 від 01.02.2011 на суму 38690 грн. 00 коп.,
які підписані директором товариства Майбородою О.С., на той час був повноважною особою на підписання платіжних доручень, на яких мається відбиток печатки, що співпадає з відбитком печатки на картці із зразками підписів та печатки, але з поміткою №1, були перераховані кошти. В графі "призначення платежу" мається посилання на певні рахунки.
Заявник апеляційної скарги стверджує про те, що при прийнятті вказаних платіжних доручень банком порушено вимоги ст. 341 Господарського кодексу України, ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 1.7. Інструкції "Про порядок відкриття, виконання та закриття рахунків в національній та іноземній валютах", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Зазначене, на думку скаржника, свідчить про незаконне перерахування банком з його рахунку на користь третіх осіб суми 130571,85 грн., яка з урахуванням індексу інфляції становить суму 136152,96 грн.
Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що йому спричинено збитки, тому на банк має бути покладена господарсько–правова відповідальність. Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 29.12.2010 року по 31.07.2011 року та пеню за цей же період.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Об’єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, умовами застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, є доведена наявність збитків позивача у даній справі, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання договірних зобов’язань, та причинного зв’язку між збитками позивача та діями відповідача.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлені підстави господарсько-правової відповідальності. Названою статтею передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Таким чином, позивач повинен довести порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності; причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та збитками, які понесла сторона; вина та розмір збитків. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника покладається обов’язок доведення факту відсутності вини.
У відповідності до статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Згідно з п. 2.1., 2.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що платіжні доручення підписані директором ТОВ "АС-Імперія" Майбородою О.С., який на той час був повноважною особою на підписання платіжних доручень, та на платіжних дорученнях мається відбиток печатки, яка за текстом повністю співпадає з відбитком печатки на картці із зразками підписів та печатки, але з поміткою № 1, тобто саме цією поміткою печатка відмінна від відтиску печатки на картці із зразками підписів та печатки.
За приписами Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 року №17, який діяв на той час, передбачалось, що якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим - у відповідності з наказом, розпорядженням або рішенням по них - виготовлення додаткових печаток з цифрами "1", "2" і т.д. Відповідно до п. 3.4.1. цієї Інструкції відповідальність і контроль законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Заявник апеляційної скарги наполягає на спричиненні йому збитків у вигляді сум, перерахованих третім особам грошових коштів вищевказаними платіжними дорученнями. Однак сам по собі факт перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями не може свідчити про наявність збитків у вигляді витрат, понесених позивачем. Такі витрати (перерахування грошових коштів) здійснювались для виконання господарських зобов’язань. Доказів відсутності господарських відносин та відсутності господарських зобов’язань між позивачем та особами, яким було перераховано грошові кошти відповідними платіжними дорученнями матеріали справи не містять.
Наданими до матеріалів справи документами позивачем не доведено наявність збитків у його майновій сфері, яких він зазнав внаслідок неналежного виконання відповідачем будь-яких своїх зобов’язань. Не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою банку та збитками.
У відповідності зі ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги наведене, господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.
Щодо мотивів, викладених заявником в апеляційній скарзі, то вони не можуть бути прийняті до уваги з огляду на їх безпідставність.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Імперія" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 31.10.2011 року у справі №10/163/2011 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 31.10.2011 року у справі №10/163/2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 03.02.12.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя К.В.Богатир
Суддя Н.М.Дучал
Надруковано 6 прим.:
1 прим. – у справу;
2 прим. - сторонам;
1 прим. –ГСЛО;
2 прим. –ДАГС