Справа № 2-699/11              

РІШЕННЯ

Іменем України

  01.02.2012                                                                      

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., при секретарі Сак А.П., з участю прокурора Варги І.В., представника позивача ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_2, представника відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України –Комісарчук О.М., представника відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Яблонського О.О., представника відповідача Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області Половки В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській про відшкодування моральної шкоди,                             

                                                        В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України в Закарпатській області, де треті особи: Іршавський РВ УМВС України в Закарпатській області, дільничний інспектор Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7 про визнання дій дільничного інспектора Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7 по складанню протоколу про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2010 року протиправними та стягнення з Державного казначейства України моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.   

          Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2011 року відмовлено у  відкритті провадження в справі за даною позовною заявою в частині позовних вимог щодо дільничного інспектора Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7 про визнання дій дільничного інспектора Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7 по складанню протоколу про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2010 року протиправними.

          Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2011 року до участі у справі допущено представника прокуратури Іршавського району та в якості третьої особи Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.

          Ухвалою Іршавського районного суду від 01 лютого 2012 року замінено первісного відповідача Державне казначейство України на належного відповідача державу Україна в особі Державної казначейської служби України та залучено до участі у справі як співвідповідачів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Іршавський РВ УМВС України в Закарпатській області.                                                    

          Позивач в позовній заяві зазначив, що 12 серпня 2010 року близько 9 години він разом зі своїми шістьма друзями, серед яких був ОСОБА_9, знаходився в барі «Но-Стоп»в м. Іршава по вул. Федорова. У бар зайшли працівники Іршавського РВ УМВС міліції, серед яких був дільничий інспектор ОСОБА_7., і нікому нічого не кажучи, схопили ОСОБА_9 за одяг та руки і почали витягати на двір та силоміць посадили у автомобіль і відвезли у Іршавський РВ УМВС. Він звідти пішов у райвідділ дізнатися, що буде з ОСОБА_9. Побачивши його, працівники міліції запросили його в кабінет дати пояснення відносно дій ОСОБА_9. Після дачі пояснень його було затримано, а на наступний день доставлено в суд. Щодо нього та ОСОБА_9 було складено протоколи про адміністративні правопорушення та на підставі вказаного протоколу Іршавським районним судом його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді арешту строком на 3 доби. Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 року встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як в ньому не зазначено суті правопорушення, в чому саме полягала злісна непокора працівникам міліції, не зазначено жодного свідка правопорушення та йому не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення. Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2011 року його виправдано відносно дій, що мали місце 12 серпня 2010 року, а провадження в справі закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу проступку. У постанові зазначено, що при розгляді справи дії посадових осіб, тобто ОСОБА_7, носили упереджений характер, наслідком якого стало незаконне затримання його у період з 13 години 12 серпня 2010 року до 11 год. 45 хв. 13 серпня 2010 року. Об 11 год 45 хв. справа була розглянута Іршавським районним судом. З вини відповідача його було незаконно затримано та фактично позбавлено волі у вказаний період. Незаконним позбавленням волі йому заподіяно моральні та душевні страждання, душевну біль, принижено честь і гідність, у нього виникли неприємності в сім»ї викликані тим, що він змушений був виправдовуватись перед дружиною, батьками з приводу того де він провів ніч. Дружина і по сьогоднішній день не вірить, що він був затриманий у міліції безпідставно. З нього сміються знайомі та друзі. До цього часу він не може заспокоїти почуття викликані незаконним позбавленням волі. Розмір моральної шкоди оцінює в 50 000 гривень, які просить стягнути з Державного казначейства України.

          Представник позивача –адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову підтримала та, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини справи, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на користь позивача 50 000 гривень моральної шкоди та 2500 гривень витрат на оплату юридичних послуг.

          Представника відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України –Комісарчук О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та пояснила, що між Державною казначейською службою України та позивачем ніяких правовідносин не було і немає, вона є неналежним відповідачем, органи Державної казначейської служби не являються власниками державних бюджетних коштів, а тому на них не може бути покладеним обов’язок по відшкодуванню шкоди позивачу, так як таку шкоду Державна казначейська служба України позивачу не заподіювала. Ніякими доказами не встановлено факту неправомірних дій відповідача. Просить в позові відмовити.    

          Представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Яблонський О.О. позовні вимоги не визнав та пояснив, що працівники міліції діяли стосовно позивача в межах своїх повноважень, неправомірність дій працівників міліції по затриманню позивача нічим не встановлено. Просить в позові відмовити.

          Представник відповідача Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області Половка В.М. в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просить в позові відмовити.

          Прокурор Варга І.В. в судовому засіданні вимоги позову не визнав, вважає позов безпідставним, так як до позовної заяви не додано доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, просить відмовити в задоволенні вимог позову.   

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та оцінивши докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що стосовно позивача ОСОБА_1 дільничим інспектором Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7 було складено протокол про адміністративне правопорушення по ст. 185 КУпАП України і як наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та  постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2010 року  його було піддано адміністративному арешту строком на 3 доби, який позивачем було відбуто.

Відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 12 серпня 2010 року позивача було затримано 12 серпня 2010 року о 13 годині у зв»язку із вчиненням адміністративного правопорушення та звільнено 13 серпня 2010 року о 09 год. 35 хв..

Постановою апеляційного суду Закарпатської області постанову Іршавського районного суду від 13 серпня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасовано, а протокол про адміністративне правопорушення та матеріали до нього повернено до органу, що його складав для належного до оформлення.

28 жовтня 2010 року постановою Іршавського районного суду позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 140 гривень.

В подальшому постановою апеляційного суду Закарпатської області постанову Іршавського районного суду від 28 жовтня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 140 гривень скасовано, а провадження в справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу проступку. Даною постановою апеляційного суду встановлено, що дії посадових осіб органів внутрішніх справ носили упереджений характер при розгляді справи щодо позивача ОСОБА_1.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

          Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

         Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.

         У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п. 5 ст. 3 зазначеного Закону).

          Згідно ст. 4 ч.ч.5,6, ст. 13 ч.ч.2,3 ЗУ «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, такою шкодою визнаються страждання, заподіяні внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації громадянином своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру; розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, відшкодування такої шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

          Відповідно до положень Конституції України, за якими людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3); органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28); кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ст. 62). Відповідні положення щодо особистих немайнових прав фізичної особи встановлені і ст.ст. 269-271, 275, 276, 289, 297, 299 ЦК України.

        Норми Конституції України відповідають положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст.ст. 3, 5, 6, 13, 14), Протоколу № 7 до Конвенції (ст. 3), ратифікованих Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»від 17.07.1997 р., що застосовуються за правилами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

          Те, що діями працівників органів внутрішніх справ права позивача були порушені, йому було завдано великої моральної шкоди, заподіяно моральні та душевні страждання, душевну біль, принижено честь і гідність, у нього виникли неприємності в сім»ї викликані тим, що він змушений був виправдовуватись перед дружиною, батьками з приводу того де він провів ніч, з нього сміються знайомі та друзі, до цього часу він не може заспокоїти почуття викликані незаконним позбавленням волі, сумнівів у суду не викликає, факт заподіяння позивачу моральної шкоди –доведений. Заперечення цього відповідачами, які вважають, що моральної шкоди позивачу не було завдано, суперечить обставинам справи і не може бути сприйняте судом.

        Оскільки моральна шкода відшкодовується державою, обов’язок здійснення операцій з відповідними коштами на виконання судового рішення покладається на органи Державної казначейської служби України, її участь у справі в якості відповідача відповідає вимогам закону. При цьому, у справі про протиправні дії Державної казначейської служби України  не йдеться, що ж до тверджень представника Державної казначейської служби в судовому засіданні про притягнення як неналежного відповідача, то право пред’явлення позову до конкретного відповідача належить позивачу, яким той скористався на власний розсуд.          

          Згідно із ст.ст. 11, 23 ЦК України, заподіяння моральної шкоди є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, ця шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї, у приниженні честі, гідності, ділової репутації особи, розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, позбавлення потерпілого можливості реалізації його здібностей, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні цього розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.

          Беручи до уваги вищенаведене та факт заподіяння позивачу моральної шкоди і необхідності компенсації шкоди, з урахуванням вимог розумності і справедливості заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є надмірним, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити частково та відшкодуванню підлягає 5 000 (п’ять тисяч) грн.

          При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує ст. 13 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік», мінімальна заробітна плата у січні 2012 року встановлена у розмірі 1 073 гривні.         

Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути 200 гривень витрат на оплату на правової допомоги, стверджених квитанцією № 14 від 08 червня 2011 року про сплату адвокату ОСОБА_2 2 000 грн. за представництво в суді, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд не бере до уваги квитанцію № 12 від 08 червня 2011 року про оплату правої допомоги, оскільки у даній квитанції не зазначено, за оформлення якої позовної заяви    позивач сплатив адвокату ОСОБА_2 гроші в сумі 500 грн..

           Керуючись ст.ст. 10, 84, 88, 213-215 ЦПК України,  ст. ст. 11,23, 1172 ЦК України ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", Конституцією України,

                                                         Р  І  Ш  И  В:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України 5 000 (п»ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди та 200 (двісті) гривень витрат на правову допомогу.

         В решті заявлених позовних вимог відмовити.

         Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

           Головуюча суддя:                                                                                     Сойма М.М.