Справа № 2-1893/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

17 жовтня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

          головуючої:         судді                                         Ткаченко І. Ю.

                        при секретарі:                                                        Шаботинець С.В.

          за участю             позивача:                                   ОСОБА_1

                                       представника відповідача:       Мохова О.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Красногвардійської  районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа –КП «ДМБТІ», про визнання права власності, -

                                                                                ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідачів, в якому просив визнати за ним право власності на самовільно збудоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А-1 та надвірними спорудами. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався  на те, що у 1990 році він-ОСОБА_1побудував будинок на земельній ділянці площею 0,1719 Га в зоні садибної житлової забудови, що підтверджується висновком №4-1622-12-3 від 20.12.2005 року. За адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП «ДМБТІ»та технічним паспортом на домоволодіння власником записаний ОСОБА_1 У 2004 році з метою остаточного узаконення домоволодіння він замовив новий технічний паспорт у КП «ДМБТІ». Проте до теперішнього часу документи не оформлені. Він звернувся до Міської Ради з листом про виділення земельної ділянки за фактичним розміщенням домоволодіння по АДРЕСА_1. Рішенням сесії Дніпропетровської міської Ради від 21.05.2008 року надано згоду на розроблення проекту землебуду щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по фактичному розміщенню самочинно побудованих будинку та господарських споруд за вищевказаною адресою. Він з родиною є добропорядними користувачами земельної ділянки площею 0,1719Га та платниками земельного податку, що підтверджується ДПІ. Місце розташування спірного об’єкту самочинного будівництва узгоджено з ГАПУ, УЗР, СЕС, ДОЦзОІКЦ, ДУЕтПР, що підтверджується висновком ГАПУ №10/561 від 30.05.2005 року, висновком УЗР від 20.03.2006 року №7759.04. Згідно з архітектурно-планувальним висновком про відповідність будівництва житлового будинку положенням будівельних норм (Ліцензія АВ№154780 від 17.08.2006 року), існуюче планувальне рішення житлового будинку відповідає положенням ДБНВ22-15-2005 «Житлові споруди». Конструкційне рішення житлового будинку відповідає положенням СНіП, житловий будинок придатний до експлуатації. Споруджений позивачем будинок не порушує прав інших осіб, що підтверджується заявами сусідів про не заперечення набуття ОСОБА_1 права власності на спірне домоволодіння. Враховуючи викадене, позивач звертається до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити, визнавши за ним право власності на спірне домоволодіння.

Представник відповідача - Дніпропетровської міської Ради за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - виконавчого комітету Красногвардійської  районної у місті Дніпропетровську ради за довіреністю ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився,  надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги він не визнає, просив в задоволенні позову відмовити.  

Представник третьої особи -  КП «ДМБТІ»в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просив розглянути справу без їхньої участі.

          Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Положенням п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, але якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до екплуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України суд на вимогу власника  (користувача) земельної ділянки може визнати за ним право власності на нерухоме  майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що  згідно пояснень позивача ОСОБА_1, у 1990 році він побудував будинок на земельній ділянці площею 0,1719 Га за адресою: АДРЕСА_2, в зоні садибної житлової забудови, що підтверджується Висновком щодо місця розташування об’єкта самочинного будівництва  № 7759.04 від 20.03.2006 року.  Позивач просить визнати за ним право власності на самовільно збудоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А-1 та надвірними спорудами. Згідно  розпорядження Дніпропетровської міської Ради № 264-р від 21 квітня 2011 року, присвоєно житловому будинку по АДРЕСА_1, відзначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку. Однак, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1, погоджувальні та дозвільні документи на будівництво зазначеного майна, а також документи щодо прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Крім того, позивачем не надано суду доказів щодо порушення відповідачами його прав, свобод чи інтересів з приводу узаконення обєктів самочинного будівництва.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про визнання права власності на самовільно збудоване домоволодіння слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст 86,89 Земельного кодексу України,  ст..ст.10,11, 57-61, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Красногвардійської  районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа –КП «ДМБТІ», про визнання права власності  -   відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

             Суддя:                                                                                   І.Ю. Ткаченко