ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
"25" жовтня 2006 р. | Справа № 02-2/14-595 |
УХВАЛА
Суддя Руденко О.В.,
Розглянувши позовні матеріали подані Підволочиською районною радою, вул. Д.Галицького, 80, сел. Підволочиськ, Тернопільської області, до Підволочиської селищної ради, вул. А.Шептицького, 4, сел. Підволочиськ, Тернопільської області про визнання незаконним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення,
встановив:
Згідно з ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(№280/97-ВР) звертатись до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, уповноважено голову районної, обласної, районної у місті ради, за відповідним рішенням ради.
Статтею 56 Закону №280/97-ВР визначено, що заступник голови ради здійснює повноваження голови відповідної ради в разі відсутності голови ради або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин.
Однак, в порушення ст. 54 ГПК України, позовну заяву підписано посадовою особою, повноваження якої не підтверджено.
Посилання на докази наявності в заступника голови Підволочиської районної ради повноважень на звернення до суду з таким позовом, відсутні і в додатку до позовної заяви.
Дана обставина, відповідно до п.1 ч.1 ст.63 ГПК України, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Крім того, позовну заяву подано в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Проте, відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Згідно з приписами пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими. Від –так, справа не підлягає розгляду в порядку господарського процесуального судочинства.
Одночасно суд констатує, що залишення позовної заяви без розгляду , не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, при цьому форма і зміст адміністративного позову повинні відповідати вимогам статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовна заява приписам статті 106 даного Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4,4-1,12,32-36,54,57,п.1ч.1ст.63,86ГПК України, суддя УХВАЛИВ:
Позовну заяву №260 від 16 жовтня 2006 року та долучені до неї документи (у т.ч. платіжні доручення №№337,338 від 19 жовтня 2006 року про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) повернути заявнику.
У відповідності з п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93, державне мито у сумі 85 грн., перераховане платіжним дорученням №337 від 19 жовтня 2006 року, підлягає поверненню.
Суддя О.В. Руденко