Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-499/11

Провадження №  2/1616/26/2012

Р І Ш Е Н Н Я

20.01.2012м. Gjknfdf

20 січня 2012 року  Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді  -   Крючко Н.І.,

при секретарі            -   Довгенко І.О.,

за участю представника позивача, адвоката   - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом          Полтавського  міського  центру  позашкільної освіти Полтавської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє  самостійних вимог щодо  предмета спору: ОСОБА_3   до ОСОБА_4 про відшкодування  матеріальної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

У  лютому 2011 року  позивач Полтавський  міський  центр  позашкільної освіти Полтавської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє  самостійних вимог щодо  предмета спору: ОСОБА_3  звернулися до суду з позовом  до ОСОБА_4 про відшкодування  матеріальної шкоди посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_4,  працюючи у період з 03 листопада 2008 року по 20 липня 2010 на посаді бухгалтера  по заробітній платі  та казначейському  обслуговуванню  Полтавського міського  центру позашкільної  освіти  Полтавської міської ради,  невірно здійснила нарахування індексації  на заробітну плату працівникам вищевказаного  закладу у 63 випадках, загальна сума переплати складає – 5 716 грн. 03 коп., вказану переплату  здійснено з вини відповідачки  в зв’язку  з порушенням останньою  Порядку проведення  індексації грошових доходів  населення № 1078, затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від 17.07.2003 року.

          Крім того, згідно  акту результатів  перевірки  нарахування, сплати  та використання  коштів Фонду  соціального страхування  з тимчасової непрацездатності   за період з 01.07.2009 року  по 30.09.2010 року  виявлено  переплату по лікарняним  листам  на суму 374 грн. 09 коп., чим відповідачка порушила  порядок обчислення  середньомісячної заробітної плати  для розрахунку виплат за  загальнообов’язковим державним  соціальним страхуванням, затвердженого КМУ №1266 від 26  липня 2001 року.  В свою чергу,  виплата зазначених  коштів призвела  до переплати коштів до фондів, а саме: Пенсійного фонду,  фонду  безробіття,  фонду соціального страхування,  до ФСС з Н.В. та здійснено переплату  прибуткового податку, профспілок на загальну суму 4026 грн. 91 коп.

          07 листопада 2011 року  позивач доповнив позовні вимоги, відповідно до яких просив стягнути з ОСОБА_4  збитки,  спричинені неправильним  нарахуванням індексації в зв’язку з  неврахуванням  базового місяця, в сумі – 5 921 грн. 20 коп. та  за період з  листопада 2008 року по  липень 2010 року  не в повному обсязі  була нарахована  вислуга  років педагогічним працівникам на загальну суму – 8 283 грн. 51 коп., та не донарахування  коштів до фондів склало – 5616 грн. 14 коп., загалом сума збитків завданих відповідачкою в зв’язку з  порушенням останньою  ст. 57 Закону України «Про освіту», склала 13899 грн. 65 коп.  В зв’язку з тим, що відповідачка в добровільному порядку відмовляється  відшкодувати закладу шкоду, завдану  своїми протиправними діями,  тому останні змушені були звернутися до суду з вказаним позовом за захистом  прав та інтересів.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_1, представник позивача за довіреністю ОСОБА_5  в судовому засіданні  первісні та збільшені позовні вимоги підтримали  в повному обсязі  та наполягали на їх задоволенні.

Третя особа  на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог  щодо предмета спору ОСОБА_3 проти задоволення первісних та збільшених позовних вимог не заперечувала.

Відповідачка  ОСОБА_4 в судовому засіданні первісні  та збільшені позовні вимоги  не визнала та просила відмовити в їх задоволенні в зв’язку з їх  необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, вислухавши  сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов Полтавського  міського  центру  позашкільної освіти Полтавської міської ради про  відшкодування  матеріальної шкоди таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

 Статтею 11 ЦПК України  визначено принцип диспозитивності  цивільного судочинства, відповідно до якого суд  розглядає цивільні  справи не інакше як за зверненням  фізичних  чи юридичних осіб, поданим відповідно до   Цивільно процесуального кодексу України, в межах  заявлених вимог і на підставі доказів  сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до  ст. 214 ЦПК України  під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими  обґрунтовуються  вимоги і заперечення, та якими доказами вони  підтверджуються; які  правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

   Судом встановлено та не заперечулось сторонами, що  згідно наказу  № 352-к від 03 листопада 2008 року  відповідачка ОСОБА_4 була призначена  на посаду  бухгалтера  Полтавського  міського центру  позашкільної освіти  Полтавської міської ради за строковим трудовим договором з 03 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з посадовим окладом згідно штатного розкладу  та встановлено їй 9-й тарифний розряд (а.с.5).

Крім того, згідно  п.3.2 вказаного наказу   спеціаліста ОСОБА_6 зобов’язано  оформити з відповідачкою ОСОБА_4 договір про повну  матеріальну відповідальність ( а.с.5).

Як встановлено,  в  ході з’ясування обставин у даній справі та підтверджується матеріалами справи з  наказом про призначення на посаду  у встановленому законом порядку була ознайомлена відповідачка ОСОБА_4, що  не заперечувалося  в судовому засіданні  і самою відповідачкою.

Більше того, судом встановлено, що на виконання  п.3.2 наказу про прийняття ОСОБА_4 було укладено  з останньою  типовий договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов  якого, а саме п.1  визначено, що робітник, який займає посаду бухгалтера, а саме ОСОБА_4, безпосередньо пов’язаний  із зберіганням та застосуванням в процесі  роботи переданих йому  цінностей бере на себе  повну матеріальну  відповідальність за  незабезпеченість збереження доручених йому  цінностей (а.с.7).

З вказаним типовим договором  відповідачка  була ознайомлена  у встановленому законом порядку в день прийняття її на роботу, про що свідчить її підпис ( а.с.7).

Відповідачка  ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечувала той факт, що вона, як бухгалтер вказаного вище закладу, несла повну матеріальну відповідальність при здійсненні своїх  обов’язків, посилаючись  на те, що  згідно ст. 2 Положення про повну матеріальну відповідальність  робітників та  службовців  за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженого Указом  Президії Верховної ради СРСР від 17.07.1976 року, відповідно до якого і складався вказаний  вище  договір  між нею  та  Полтавським міським  центром  позашкільної освіти Полтавської міської ради в особі адміністрації, робітники і службовці, винні у заподіянні  підприємству, установі, організації шкоди, несуть  матеріальну відповідальність тільки при наявності прямої дійсної шкоди. Таким чином,  відповідачка  зазначила, що у керівництва  закладу,  з моменту  виявлення порушення з її боку, є можливість  повернути  кошти  шляхом стягнення їх з працівників, яким було зайво нараховано та  повернення коштів з фондів.

Частиною 2 ст. 130 КЗпП України  визначено, що працівники несуть  матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації внаслідок порушення  покладених  на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні  інтереси працівників  гарантуються шляхом встановлення відповідальності  тільки за пряму  дійсну шкоду, лише в   межах і порядку, передбачених  законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Законодавцем визначено поняття та  сфера  застосування матеріальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність – це  інститут  права.

Норми  інституту  матеріальної відповідальності  застосовуються виключно в межах  трудового права.

Більше того, законодавцем слова «працівники несуть  матеріальну відповідальність» трактуються, наступним чином, що матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який  уклав трудовий договір з підприємством, установою, організацією.

Крім того,  визначено, що до  матеріальної відповідальності відповідно до норм  Кодексу законів про працю можуть  бути притягнуті всі  працівники, починаючи від державних службовців вищого рангу і закінчуючи некваліфікованими працівниками ( за наявності підстав).

Зазначені  відповідачкою обставини, що виникли з  позивачем, спірних відносин спростовуються  рішенням  Ленінського районного суду м. Полтави  від 07 липня 2011 року, згідно якого було відмовлено у позові ОСОБА_4 у її позові до  Полтавського міського  центру позашкільної  освіти  Полтавської міської  ради про визнання  договору  про повну матеріальну відповідальність не чинним та таким, що не відповідає  вимогам закону (а.с.82-84).

Більше того,  згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2011 року  апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вищевказане  рішення суду – відхилено.

Рішення Ленінського районного суду м.  Полтави від 07 липня 2011 року – залишено без змін ( а.с.85).

Як встановлено судом  та не заперечувалося сторонами, в день прийняття на роботу ОСОБА_4, а саме 03 листопада 2008 року остання, була ознайомлена з Посадовою інструкцією  бухгалтера (по заробітній платі  та казначейському обслуговуванню), відповідно до  розділу 2 п.2.1 якої бухгалтер по заробітній платі  та казначейському обслуговуванню, в даному випадку ОСОБА_4, зобов’язаний  керуватися  в своїй роботі  законодавчими та нормативними документами, прийнятими в установленому порядку, нести відповідальність за дотримання  методологічних  принципів та стандартів бухгалтерського обліку.

Серед посадових  обов’язків,  закріплених в розділі 3 вказаної вище Посадової інструкції,  бухгалтер, в даному випадку ОСОБА_4,  зобов’язувалася  своєчасно  та правильно  нараховувати  заробітну плату згідно чинного законодавства  з обов’язковим веденням особових карток.

Даним внутрішнім документом, який безпосередньо визначає  безпосередні трудові відносини працівника визначено, що  бухгалтер несе  моральну та юридичну  відповідальність  за покладені  на нього обов’язки.

Статтею 233 КЗпП України  визначено, що працівник  може звернутися  з заявою   про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи  міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли  він дізнався або повинен був дізнатися про порушення  свого права, а у  справах про звільнення – в місячний строк з дня  вручення копії  наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, законодавцем надано право  працівнику в разі незгоди з діями роботодавця звернутися у чітко визначений  строк  до суду за захистом своїх порушених прав та  інтересів.

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_4  у тримісячний строк не звернулася до суду  щодо захисту  своїх прав та інтересів, що дає суду підстави вважати, що інтереси  та права відповідачки ОСОБА_4  з боку позивача не порушувались,  а факт  ніби-то порушення прав ОСОБА_4 в ході підписання даних документів є надуманим та  таким, що не  має по своїй природі юридичного підґрунтя.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу  директора  Центру позашкільної освіти № 253-(а)-к від 06 липня 2010 року на підставі заяви  про звільнення  ОСОБА_4 та в зв’язку з виробничою необхідністю доручено головному бухгалтеру ОСОБА_3  перевірити правильність нарахування заробітної  плати працівникам ПМ ЦПО з 01.01.2010 року по 06 липня 2010 року ( а.с.14).

Згідно наказу про звільнення  бухгалтера ОСОБА_4 № 259-к від 20.07.2010 року  останню звільнено за п.4  ст. 40 КЗпП України 20 липня 2010 року (а.с. 10).

В судовому засіданні  сторонами  та самою  ОСОБА_4 не заперечувалася та не оспорювалася підстава звільнення останньої з займаної нею посади.

 Згідно доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_3  від 09.07.2010 року, останньою  встановлено наступні порушення, в ході проведення  перевірки бухгалтерських документів   по нарахуванню  заробітної плати в зв’язку  зі звільненням  бухгалтера ОСОБА_4, нею було  виявлено неправильне нарахування  індексації працівникам  закладу за період з 01 січня  по 30 червня 2010 року у 63 (шістдесяти трьох випадках), а саме:  зайво  виплачено заробітної  плати на загальну суму 5 716 грн. 03 коп., чим порушено порядок проведення індексації грошових  доходів населення. Вказані порушення були спричинені  тим, що  бухгалтером ОСОБА_4  було притінено  завищену  величину індексу  споживчих цін, які використовуються  для розрахунку сум  індексації  заробітної плати.

Так, для працівників тарифних розрядів  сума  підвищення заробітної   плати  перекрила  суму індексації, тому цим  категоріям  працівників  індексація в січні -  червні 2010 року  не  повинна була проводитися.

Для працівників 6-14 розрядів сума  підвищення заробітної плати не  перекрила  суму індексації, тому  вона нараховується на індекси, визначені згідно  з Порядком № 1078, а  саме: в січні 2010 р. -15,3% (132 грн. 96 коп.), в лютому  - 15,3% (132 грн. 96 коп.); в березні – 18,5 % (160 грн. 77  коп.); в квітні – червні – 20,7% (182 грн. 98 коп.).

Таким чином, бухгалтер ОСОБА_4 зайво виплатила 5 716 грн. 03 коп., нарахувала та перерахувала  до  Фондів 3 964 грн. 44 коп., чим  спричинила факт нецільового використання  бюджетних коштів та порушила  Постанову № 100 «Порядок  обчислення заробітної плати» ( а.с. 26).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України  від 17 липня 2003 року № 1078 «Про  затвердження  Порядку проведення  індексації грошових доходів  населення»,  визначено правила обчислення  індексу  споживчих цін для  проведення  індексації та сум  індексації грошових доходів населення і поширюються  на підприємства, установи, організації незалежно від форм  власності  і господарювання,  а також на фізичних осіб, що використовують  найманих працівників.

Крім того, даним нормативним документом визначено  виключний перелік грошових доходів, які підлягають   індексації,  до яких і відноситься оплата праці найманих працівників у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з  тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні  та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

В своїх поясненнях представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 зазначила, що з метою підтвердження  виявлених порушень в ході роботи бухгалтера  по  заробітній платі та казначейському  обслуговуванню ОСОБА_4, закладом було направлено листа № 293 від 14 липня 2010 року  до Управління освіти  виконкому  Полтавської міської ради про механізм  та підстави проведення  індексації за період з  січня по червень 2010 року .

На даний лист було отримано відповідь № 01-24-17/1664  від 22 липня 2010 року, згідно  якої  було   роз’яснено, що при перерахунку заробітної плати  у травні – червні 2010 року: для працівників  1-6 розрядів базовими  місяцями є листопад 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року – індексація  не поводиться; для працівників 7-25 розрядів базовим  залишається жовтень 2008 року, тому індексація не проводиться .

Разом з тим, в листі вказано, що для  проведення  індексації  в кожному  конкретному  випадку необхідно враховувати нові розміри, як посадових окладів, так і  інших надбавок та доплат, які передбачені законодавством, мають постійний характер  та включаються до  загального грошового доходу, що підлягає  індексації. У цьому випадку місяць  слід вважати базовим для працівників, в яких сума підвищення   грошового доходу з урахуванням усіх постійних  складових перевищує суму індексації, нараховану за цей  місяць ( а.с. 25).

Більше того, згідно  акту  результатів перевірки нарахування, сплати та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності у  даному закладі за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року виявлено переплату по лікарняним листам  на суму – 374 грн. 09 коп. з вини відповідачки, чим остання порушила Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати для  розрахунку виплат за  загальнообов’язковим  державним  соціальним страхуванням, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів  України  № 1266 від 26 липня 2001 року.

Виплата зазначених коштів призвела в свою чергу  до переплати коштів до Пенсійного фонду -33,2% - 2464 грн. 19 коп., 2% -147 грн. 36 коп., до фонду  безробіття -1,6 % - 11,92 грн., 0,6% -41,96 грн., до фонду  соціального страхування – 1,4 % -97,93 грн., 1 % - 69,43 грн., до ФСС з Н.В. -0,2% - 13,99 грн. переплату прибуткового  податку в сумі 1043 грн. 46 коп. та профспілки – 33,66 грн., всього на загальну суму 4026 грн. 91 коп. ( а.с.28-29).

В судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_5 вказала, що за результатами додаткової перевірки, проведеної головним бухгалтером ОСОБА_3, щодо правильності  нарахування  та  виплати сум  індексації грошових доходів працівникам   Полтавського міського центру позашкільної освіти Полтавської міської  ради виявлено 8 випадків, загальна сума переплати склала 3 557 грн. 05 коп. В свою чергу виплата   зазначених коштів призвела  до переплати коштів, а саме:    до Пенсійного фонду – 33,2% - 1441,23 грн., 2% -86,83 грн.; до фонду з безробіття  -1,6 % -69,46 грн., 0,6 % -26,06 грн.; до фонду Соцстраху -1,4% -60,77 грн., 1% -43,40 грн., до ФСС з НВ -0,2 % -8,68 грн.; прибутковий податок  - 627 грн. 72 коп., а всього на загальну суму – 2 364 грн. 15 коп.

Крім того,  відповідачкою в період з  листопада 2008 року  по липень 2010 року не в повному обсязі була  нарахована вислуга років педагогічним працівникам (керівникам гуртків за суміщенням), що призвело  до грубого порушення  ст. 57 Закону України «Про  освіту» на загальну суму  8 283 грн. 51 коп. та відповідно недоперераховано до Фондів  на суму 5616 грн. 14 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_4 наголошувала,  що у посадовій інструкції бухгалтера (по заробітній платі та казначейському обслуговуванню), прямої  матеріальної відповідальності за те, що вона не вірно застосовувала  величину  індексу  споживчих цін не передбачено. Та вказувала на  п.п. 1.2 та 1.3 де зазначено, що  бухгалтер  безпосередньо  підпорядковується  головному бухгалтеру та у своїй діяльності  керується наказами, постановами  та іншими нормативно -  правовими документами, що входять до його компетенції. Таким чином,  остання вказала, що  нарахування  вона проводила  на підставі  розпорядження керівництва, а не самостійно, оскільки на  головного бухгалтера та керівника закладу  покладається обов’язок контролю за правильністю  нарахування  виплат, що останні  не здійснили вчасно  та не вчинили будь-яких дій  по усуненню вказаних вище наслідків.

Суд критично відноситься до даних тверджень  відповідачки  ОСОБА_4, оскільки вони по своїй природі є такими, що  носять суперечливий характер та такими, що не відповідають  дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки  основу функцій, які  повинна була здійснювати остання згідно  посадової  інструкції бухгалтера  це  керування  в своїй діяльності  законодавчими та нормативними  документами, прийнятими в установленому законом порядку, нести відповідальність за дотриманням  методологічних  принципів та  стандартів бухгалтерського обліку.

Більше того,  даною Посадовою інструкцією  визначено, що одним  із посадових обов’язків  бухгалтера є нарахування заробітної плати  згідно чинного законодавства з обов’язковим  веденням особових карток.

Таким чином, твердження  відповідачки про те, що  при нарахуванні  заробітної плати та інших обов’язкових  платежів та відрахувань вона здійснювала  відповідно до розпоряджень головного бухгалтера та керівництва закладу є такими, що не відповідають  дійсним обставинам справи, та  спрямовані на  перекручування дійсних обставин з метою уникнення останньої від матеріальної  відповідальності. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, матеріальні збитки  завдані  закладу з вини  відповідачки ОСОБА_4,  якою  в ході своєї трудової діяльності  в період здійснення нею нарахування заробітної плати з  квітня 2009 року   порушено  Порядок проведення  індексації грошових доходів населення № 1078, затверджений Постановою  Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року та Закон України  «Про індексацію грошових  доходів населення». Більше  того,  в своїх поясненнях  третя особа на стороні позивача – головний бухгалтер ОСОБА_3 підтвердила той факт, що  відповідачці неодноразово  наголошувалось  на здійснення  індексації при нарахуванні заробітної плати працівникам, про що свідчать  доповідні  на  адресу  керівника закладу.

Таким чином, вказані свідчення  третьої особи спростовують   доводи ОСОБА_4 про те, що в дорученнях, як   головного бухгалтера  так і керівника закладу  не вказувалося на проведення  індексації  при нарахуванні заробітної плати.

Статтею 130 КЗпП визначає юридичні факти, сукупність яких дає власнику право притягти працівника до матеріальної відповідальності, а саме: порушення працівником  трудових  обов’язків, наявність прямої  дійсної шкоди, причинний зв’язок між  порушенням і шкодою  та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів  виключає можливість  притягнення працівника  до матеріальної відповідальності.

Більше того, законодавцем  в основу підстав  і умов матеріальної відповідальності  покладено завдання прямої  дійсної шкоди – основного елементу  юридичного складу,  який породжує обов’язок працівника  відшкодувати  матеріальну шкоду і дає  право підприємству, установі, організації ( або власникові підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу)  притягти  працівника до матеріальної відповідальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи та  викладених вище обставин суд приходить до висновку, що   відповідачкою ОСОБА_4 завдано прямої дійсної матеріальної шкоди  позивачу – Полтавському  міському центру  позашкільної освіти Полтавської міської ради внаслідок порушення  своїх посадових обов’язків, а саме недотримання чинного законодавства та не виконання  розпоряджень та доручень головного бухгалтера,  що призвело до  завдання  матеріальних збитків даному закладу, яка і підлягає стягненню з останньої.

          Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд  присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати.

Також, з  відповідачки  -  ОСОБА_4  належить  стягнути,  понесені позивачем, судові  витрати  на  користь Полтавського міського центру  позашкільної  освіти Полтавської міської ради  і на  правову  допомогу  в  розмірі  2300 грн., судовий збір сплачений  позивачем при зверненні до суду з позовом,  в розмірі 120 грн. – витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 101 грн. – державного мита,  та  на  користь  держави   державне мито   в  розмірі  198  грн. 37 коп.

       На підставі статтей  10, 60, 88, 213, 214, 215  Цивільного  процесуального  кодексу   України, статтей 130,134 Кодексу Законів про  працю України, статті 1166 Цивільного суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Полтавського  міського  центру  позашкільної освіти Полтавської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє  самостійних вимог щодо  предмета спору: ОСОБА_3   до ОСОБА_4 про відшкодування  матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь Полтавського міського центру  позашкільної  освіти Полтавської міської ради   матеріальну шкоду у сумі  - 29 937 грн. 88 коп.

Стягнути  ОСОБА_4  на користь Полтавського міського центру  позашкільної  освіти Полтавської міської ради   кошти на правову допомогу  у сумі – 2 300 грн.

Стягнути ОСОБА_4  сплачені судові витрати  101 грн. - державного  мита та 120 грн. витрат – на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду справи на користь Полтавського міського центру  позашкільної  освіти Полтавської міської ради.

Стягнути з відповідача  ОСОБА_4  державне мито  в сумі  198 грн. 37 коп. на користь держави.

            Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції  може бути подано  до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд  м. Полтави  протягом десяти  днів з дня  проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   Н. І. Крючко