Справа № 304/573/25 Провадження № 3/304/435/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 327809 від 01 березня 2025 року видно, що 28 лютого 2025 року близько 19.40 год ОСОБА_1 був виявлений та затриманий в межах контрольованого прикордонного району на околиці населеного пункту Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані близько 8 000 м до державного кордону у напрямку 198 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану у складі групи осіб спільно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. 

Зазначені дії ОСОБА_1 начальником зв`язку ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП як ті самі дії (перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади), вчинені групою осіб.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день і час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав; матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про проведення розгляду без його участі.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.     

Вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 327809 від 01 березня 2025 року, громадянин України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а саме близько 19.40 год 28 лютого 2025 року був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту Дубриничі Ужгородського району на відстані 8 000 м до державного кордону у напрямку 198 прикордонного знаку під час спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб спільно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, згідно з протоколом ОСОБА_1 ставиться у провину порушення ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», однак не вказано, які саме положення порядку перетинання державного кордону порушено та які конкретні дії ним вчинено в порушення цих статей. 

За таких обставин неконкретизованість протоколу є неприпустимою та вказує на те, що протокол є цілком необґрунтованим з точки зору юридичної визначеності.

На думку суду, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, а також протоколи про адміністративне затримання інших учасників та їх письмові пояснення, в яких останні категорично заперечують намір перетину ними кордону, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

При цьому у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказує на те, що не згоден з частиною звинувачення, 09 січня 2025 року був звільнений з лав ЗСУ за станом здоров`я, наміру перетинати кордон не мав.

Інші учасники події – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у письмових поясненнях, що долучені до протоколу також заперечували намір перетину ними державного кордону, при цьому перший вказував на те, що їхав з товаришами до туристичного комплексу на відпочинок, а другий зазначав, що до того їх вже затримували на КПП «Нижні Ворота», де оглядали особисті речі та документи, після чого їм дозволили слідувати далі, будь-яких спроб незаконного перетину кордону вони не вчиняли.

Інших беззаперечних доказів, в тому числі відео чи фото доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення, що ставиться йому у провину, суду не надано.

Суддя також приймає до уваги, що тільки перебування особи на певній відстані біля державного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути Державний кордон. У даному випадку ОСОБА_1 був затриманий у селі Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області на відстані 8 000 м від лінії державного кордону, що у зв`язку з відсутністю інших доказів, викликає обґрунтовані сумніви у його намірі незаконно перетнути Державний кордон України.

З огляду на викладене суддя вважає, що доказів того, що дії ОСОБА_1 яким-небудь чином були спрямовані на спробу незаконного перетину Державного кордону України у матеріалах справи немає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

З врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.