Справа № 2-638/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

10 листопада 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Бондарчук Г.  Д

при секретарі                              Ференц  Я.  З.,

- за участю                                позивача                    ОСОБА_1

-   представника                        позивача                    ОСОБА_2

-   представника                       відповідача                ОСОБА_3

- представника                     третьої особи                 ОСОБА_4

          розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Відділ Держкомзему Криворізькому районі,  Чкалівська сільська рада про визнання відмови у погодженні меж земельної ділянки необґрунтованою та визнання  права на отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку  без погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з названою заявою в суд в якій зазначив, що  йому на праві   приватної власності  належить будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі – продажу від 18 квітня 1977 року та витягом  про реєстрацію  права власності на нерухоме майно № 17818684 від 20.02.2008 року.

          В березні  2008 року він звернувся  до  Чкалівської сільської ради із заявою про  надання дозволу на   приватизацію земельної ділянки площею 0.29 га, яка  призначена для обслуговування  житлового будинку.

          Рішенням Чкалівської сільської ради від 24.10. 2008 року йому був наданий дозвіл на  приватизацію земельної ділянки площею 0,29 га, а саме – 0.25 га для  будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,04 га  для ведення особистого  селянського господарства, та  виготовлення  технічної документації із землеустрою.

          Для розробки технічної документації він звернувся  з відповідною заявою до  ПП ПВФ « Геоплан», яке протягом 2009 року  розробило технічну документацію.

          Але при  оформлені   вказаної технічної документації виникла необхідність в  підписані  суміжними  землекористувачами  акта погодження меж  земельної ділянки, які  існували на  час проведення землевпорядних робіт. Але відповідачі  ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7  без мотивно відмовились від підписання  акта  встановлення меж в натурі.

          В вересні 2009 року він звернувся в відділ земельних ресурсів  Криворізького району щодо відповідності  проекту відведення  нормам  законодавства. Листом від 23.09. 2009 року йому було відмовлено з тих підстав, що  необхідним документом для надання висновку є погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами. А оскільки акт не підписаний  його сусідами та не завірений головою Чкалівської сільської ради відділ Держкомзему немає права надавати висновок.

          Вважає, що  відповідно до вимог ст. ст. 91, 96, 103 ЗК Кодексу України  власники та землекористувачі  зобов’язані не порушувати  прав власників  суміжних  земельних ділянок та землекористувачів, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчинені дій,  спрямованих на забезпечення прав  на землю кожного з них.

          Але  суміжні землекористувачі, відповідачі по справі, без мотивно відмовляються  в підписані акта встановлення меж в натурі на місцевості чим порушують його законне право на   приватизацію земельної ділянки, виключно через особисті  неприязні стосунки. Враховуючи, що відмова цих осіб підписати акт перешкоджає  отриманню ним Державного акту  на земельну ділянку тому просить  постановити рішення, яких визнати їх дії  про відмові в погоджені меж  суміжної земельної ділянки необґрунтованими та визнати за ним право на отримання Державного акта на земельну ділянку без погодження меж із суміжними землекористувачами.

          В судовому засіданні  позивач та  його представник  на  вимогах наполягала та просили їх задовольнити.

          Представник відповідача  ОСОБА_5 – ОСОБА_3 позов не визнав  та пояснив, що  дійсно між його батьком та позивачем існують  неприязні стосунки довгий період. Акт  про погодження меж був би підписаний його батьком  якби  позивач надав можливість  наглядно пересвідчитись на місцевості  про межі його земельної ділянки. Виготовлення документації та  виготовлення  плану земельної ділянки відбувалось без присутності  суміжних землекористувачів. Тому  позивачу потрібно було  запросити  суміжних землекористувачів, коли встановлювались межові знаки.

          Відповідач  ОСОБА_6 в суд не з’явився, письмово повідомив суд про визнання позовних вимог і просив справу розглянути в його відсутність.

          Відповідач  ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась двічі, заява від неї про розгляд справи в її відсутність не надходила. Суд визнав за необхідне   справу розглянути в її відсутність.

          Представник  відділу Держкомзему  в Криворізькому районі в судове засідання не з’явився, письмово повідомив суд   про розгляд справи в його відсутність.

          Представник Чкалівської сільської ради  позов не визнав посилаючись на його безпідставність.

          Суд вислухавши сторони, дослідивши письмові справи,  прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 118 ч. 1 ЗК України  громадянин, зацікавлений в приватизації  земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської  чи Севастопольської  міської державної адміністрації або  сільської, селищної, міської ради за місцем знаходження земельної ділянки.

          Судом встановлено і підтверджено доказами, що  згідно договору купівлі – продажу  від 28.04.1977 року  радгосп «Родина»   продав, а   ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований на земельній  ділянці площею 0,25 га, який належав  радгоспу «Родина»  (а.с. 9).

          Вищезазначений будинок відповідно до  ксерокопії  витягу з реєстрації права власності на  нерухоме майно належить на праві приватної власності за ОСОБА_1 (а.с. 10).

          Згідно з поданої ОСОБА_1 заяви  рішенням Чкалівської  сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області  від 24 жовтня 2008 року  наданий дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,29 га і виготовлення  документації із землеустрою (а.с. 11).

          21.11. 2008 року  ОСОБА_1 звернувся  з заявою  до ПП ПВФ « Геоплан», в якій  просив  розробити  і виготовити технічну документацію із землеустрою. Відповідно до вищезазначеної заяви  ОСОБА_1  ПП ПВФ «Геоплан»  виготовило технічну документацію  із землеустрою  відповідно  до вимог   ст. 118 ЗК України, Закону України  Про землеустрій», Інструкції  про  порядок складання, видачі, реєстрації  та зберігання  державних актів  на право приватної власності на землю, право власності на землю, право користування  землею, договорі, договорів на право  тимчасового  користування землею (зі змінами та доповненнями, стверджених наказом Держкомзему України від 29.02. 2000 року № 27  і зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.03.2000 року  за № 181/4402).

          Згідно пояснювальної  записки  межі земельної ділянки  погоджені  із суміжними землекористувачами, про що  складено  відповідний акт. Заперечень   при  цьому не було виявлено.

          Про те ці обставини не знайшли свого  підтвердження   в матеріалах технічної документації оскільки, як вбачається  із  акту встановлення існуючих зовнішніх  меж земельної  ділянки в натурі суміжні  землекористувачі – відповідачі по справі  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 свої підписи  в акті  поставити відмовились.

          Представник   відповідача ОСОБА_3  заперечуючи проти позовних вимог позивача  наголошую на тому, що  фактично  ніхто із  виконавців   виготовлення   технічної документації  питання    меж ні з ким не узгоджував, межі і межові знаки на місцевості не  вказав. Замовник ОСОБА_1  ці питання ні з ким із суміжних землекористувачів не узгоджував, вимагаючи  поставити підпис   в уже виготовленому  акті встановлення існуючих меж.

          Виходячи з вищенаведеного  суд  вважає, що  між позивачем  і  відповідачами  на момент  розробки технічної документації виник спір  щодо меж земельної ділянки, яку  виявив  бажання  приватизувати   позивач.

          Відповідно до  ст. 158 ч. 2  ЗК України  органи місцевого самоврядування  вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо  меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні  громадян, та  додержання громадянами  правил добросусідства.

          Позивачем не надано будь-яких доказів того, що  спір з приводу  меж земельних ділянок  між ним і суміжними землекористувачами  вирішувався  шляхом  створення  комісії  для встановлення меж земельної ділянки і визначення меж на місцевості.

          Крім того, діюче законодавство не визначило  тлумачення  терміну                       «погодження», проте на думку суду є обов’язковим для  розробки проекту відведення земельної ділянки в натурі  на місцевості.

          Оскільки  розробка  проекту відведення  земельної ділянки включає  проведення кадастрової зйомки, тобто проведення комплексу робіт, виконуваних для  визначення  меж земельної ділянки, що включає в себе обов’язкове  погодження  меж земельної ділянки  з суміжними власниками  та землекористувачами.

          Таким чином в термін «погодження» зі змісту його тлумачення  покладено принцип  добровільності дій суб’єктами  земельних правовідносин.

          З урахуванням  наведеного  та відсутності у чинному законодавстві  України обов’язку  землекористувача  з надання згоди  на погодження меж суміжних земельних ділянок, а тим паче  обов’язку  надання згоди в примусовому порядку суд вважає, що в позові належить відмовити.

          Суд   приходить до висновку, що  в даному випадку  відмова відповідача у наданні згоди на погодження меж  земельної ділянки суміжного землекористувача  ( позивача) для останнього  може мати негативні наслідки, однак не може розцінюватись як зловживання відповідачами  своїми  правами та як порушення  прав споживача, оскільки така відмови  є формою  реалізації  відповідачем свого права.

          Оскільки  погодження меж земельної ділянки  суміжного землекористувача з боку відповідачів  у справі відбулось в формі відмови, то таке «погодження» повинно бути прийнято і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці  технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право  на земельну ділянку.

          З огляду на   вимоги ст. 152  ЗК України, що передбачає, що власник земельної ділянки  або землекористувач може вимагати  усунення  будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо  ці порушення  не пов’язані з позбавленням  права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

          Позивач  не ставить питання  про усунення перешкод щодо здійснення ним права користування земельною ділянкою, а лише вимагає визнати  відмову відповідачів   в погодження меж незаконною та визнати  за ним право  на отримання  державного акту на право власності на земельну ділянку, що на дамку суд є необґрунтованим  і задоволенню не підлягає.

          На підставі   ст. ст. 96, 118, 152 ЗК України та керуючись   ст. ст. 10, 11,  60, 209, 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Відділ Держкомзему Криворізькому районі,  Чкалівська сільська рада про визнання відмови у погодженні меж земельної ділянки необґрунтованою та визнання  права на отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку  без погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами - відмовити.

Рішення може бути  оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя:Г. Д. Бондарчук