Справа № 2-308/2011 р.                                                                                                                         

                                              РІШЕННЯ

                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 березня  2011 року                                                                                        м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Польській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”(далі „банк”), ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним, вказавши що перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, яка без його згоди уклала договір поруки з ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між банком та позичальником ОСОБА_3 ОСОБА_2 на момент укладення договору поруки перебувала у офіційному шлюбі та не мала права являтися поручителем і сплачувати певні грошові кошти, оскільки грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя, а отриманої письмової згоди на поручительство та несення певних обов”язків він не надавав. У зв”язку з чим просить у судовому порядку визнати договір поруки № 15-1196-048П від 22.04.2008 року укладений між ВАТ „Банк „фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 недійсним.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити у повному обсязі, на підставах зазначених у позові.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” за дорученням проти позову заперечує, надавши письмові заперечення на позов, відповідно до яких, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач –ОСОБА_2 просить позов задовольнити, пояснивши що дійсно згоди від чоловіка на укладення договору поруки не отримувала.

Відповідач –ОСОБА_3 в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про відправлення судової повістки.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.04.2008 року між ОСОБА_3 та Банком був укладений Кредитний договір № 15-1196-048 ФД, відповідно до умов якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти –15 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,001 % річних. Забезпеченням виконання зобов”язань за цим договором є порука ОСОБА_2.

22.04.2008 р. між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та банком укладений договір поруки № 15-1196-048 П , відповідно до умов якого поручитель зобов”язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов”язань за кредитним договором № 15-1196-048 ФД укладеним між кредитором та боржником, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно зі свідоцтвом про одруження 1-ЖС № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку.

Як вбачається зі змісту наведеної норми, порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов”язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов”язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов”язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов”язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов”язків для будь-яких інших осіб, окрім сторін за договором.

Згідно ст..73 СК України за зобов”язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому у натурі.

Оскільки відповідно до ст.65 СК України згода подружжя вимагається лише у разі розпорядження майном, яке є об”єктом права спільної сумісної власності, доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень зазначених в позові статей Сімейного Кодексу України безпідставні.

Крім того, виходячи зі змісту ст.218 ЦК України та ч.3 ст.215 ЦК України позивач, який не є стороною у договорі поруки, не відноситься до кола осіб, які в нормах ЦК та інших законодавчих актах зазначені в якості осіб, які мають право на оспорювання правочину з підстав встановлених законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору поруки є необґрунтованими, безпідставними, та не підлягаючими  задоволенню.

                        На підставі ст.553 ЦК України, ст.73 СК України,  керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

                                                                      В И  Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Суддя                                                                                            Рибалко Н.І.