Дата документу: 12.07.2011

Справа № 2-1725/11

          ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 року                                                                                                  м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики, у позові вказав, що 20 березня 2009 року між ним та відповідачем був укладений договір позики. На підтвердження укладення договору позики відповідачем 20 березня 2009 року власноручно була оформлена розписка.

Відповідно до розписки відповідача, він отримав від позивача грошову суму в розмірі 40000 грн. і зобов'язався повернути зазначену суму у строк до 20 травня 2009 року.

Таким чином, строк повернення сплинув 20 травня 2009 року.

Проте, до теперішнього часу відповідач суму боргу не повернув.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у сумі 5400 грн., а також 3 % річних у розмірі 1900 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позову наполягає у повному обсязі з підстав викладених у позові, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.

У зв’язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе зі згоди позивача ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в зв'язку з наступним.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. На підтвердження укладення договору позики відповідачем 20 березня 2009 року власноручно була написана розписка (а.с. 3).

Відповідно до розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 40000 грн. і зобов'язався повернути зазначену суму у строк до 20 травня 2009 року.  

Таким чином, строк повернення сплинув 20 травня 2009 року.

Проте, до теперішнього часу відповідач суму боргу не повернув.

За ч. I ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачеві розписку про позичені гроші, яка ніким не оспорюється.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

До цього часу позичальник не повернув позикодавцеві позику в визначений у розписці строк.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40000 грн. підлягають задоволенню, а тому з відповідача слід стягнути суму основного боргу за договором позики у розмірі 40000 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

З відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України  підлягає стягненню 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання  по поверненню позики у розмірі 1900 грн. за період з 21.05.2009 року по 31.12.2010 року (590 дн.), а також сума боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у сумі 5400 грн.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем понесені наступні судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 473 грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а тому підлягають стягненню з відповідача (а.с. 5).  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики, - задовольнити.   

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 40000 грн., 3 % річних від простроченої суми позики у розмірі 1900 грн.,  суму за прострочку виконання грошового зобов’язання з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5400 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 473 грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути суму у розмірі 47893 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                    Ю.В.Геєць