Справа № 2-4230/11

          РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року                                                                                м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., при секретарі Секереш О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном. В позовній заяві зазначила, що вона та троє її дітей проживають в приватному будинку в АДРЕСА_1, який побудували її батьки і був введений в експлуатацію в липні 1997 року. 19.01.2009 року вказаний будинок батько подарував їй. Крім них в будинку також проживає відповідач ОСОБА_2, з яким вона перебуває в шлюбі з 22.05.2007 року, однак тривалий час у них відсутні будь-які сімейні та нормальні дружні стосунки, спільне проживання неможливе, що стало приводом для розлучення. Під час з’ясування стосунків з відповідачем вона неодноразово викликала міліцію. При цьому, відповідач не тільки займає одну з кімнат у будинку, але і користується всіма іншими приміщеннями, речами, подвір’ям та комунальними послугами, яких не оплачує і таким чином обмежує її як власника та дітей у користуванні ними. Її неодноразові прохання добровільно покинути будинок та оселитися у власній оселі відповідач ігнорує.

          Просила усунути перешкоди у користуванні належним їй будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача з цього будинку.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник неодноразово збільшували та зменшували позовні вимоги, однак в результаті первісні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені у письмовій позовній заяві. Просять позов задовольнити.

          Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він як член сім’ї власника житла має право на користування житловим будинком, який належить на праві приватної власності позивачці. Просить в задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши пояснення позивача, її представника та відповідача, дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

          В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 22 травня 2007 року. При цьому, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 травня 2011 року, шлюб між ними розірвано, однак дане рішення відповідачем було оскаржено, в зв’язку з чим не набрало законної сили.

          За час сумісного проживання, позивачу було подаровано житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 що стверджується нотаріально посвідченим договором дарування житлового будинку від 09.01.2009 року. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 10.02.2009 року Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, вказане домоволодіння належить ОСОБА_1.

          Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином, суд констатує, що вказаний житловий будинок є особистою приватною власністю позивача і вона вправі здійснювати своє право власності на власний розсуд.

          Доказів щодо підстав для вселення в дане приміщення, проживання в ньому і його використання відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до ч. 1 ст. 319 цього ж кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

          Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивача даними нею в суді, за наявності нерозірваного шлюбу, між сторонами тривалий час відсутні будь-які сімейні та нормальні дружні відносини, спільне проживання неможливе. Вона як власник будинку та її діти обмежені у користуванні ним та користуванні речами, меблями, подвір’ям.

          Окрім цього, відповідач володіє земельною ділянкою в АДРЕСА_2 на якій споруджено фундамент та літню кухню, яку згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода»зареєстровано за ОСОБА_2

          Під час з’ясування стосунків з відповідачем позивач неодноразово викликала міліцію. Дана обставина стверджується також постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.05.2011 року, від 22.06.2011 року та 24.06.2011 року, якими відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо відповідача, однак встановлено наявність конфлікту між сторонами.

Факт існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особистих неприязних відносин, підтвердили, допитані в судовому засіданні, в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Водночас, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працює разом з ОСОБА_2 та охарактеризувала відповідача з позитивної сторони. Однак щодо обставин, які мають значення для даної справи, жодних відомостей суду не надала.    

          В судовому засідання також встановлено, що для забезпечення безпеки і охорони дітей та її самої від фізичних посягань відповідача, позивач користується послугами охоронного товариства, що стверджується договором на стаціонарну фізичну охорону об’єктів від 30.06.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Легіон», актом взяття під охорону та дислокацією.

          Власник майна, згідно до ст. 391 цього Кодексу, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене та беручи до уваги відсутність у відповідача правових підстав на вселення і використання спірного приміщення, за винятком усного дозволу позивача та твердження позивача про неможливість її сумісного проживання з відповідачем, а також наявність у позивача іншого житла, суд вважає, що позов слід задовольнити і усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із займаного приміщення.          

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,  

Р І Ш И В:

          Позовну заяву задовольнити.

Усунути перешкоди  у користуванні  ОСОБА_1  будинком  АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із займаного приміщення.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                             Т.Р. Деметрадзе