Справа № 2-2025/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

24.01.2012  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Кваша А.  В

при секретарі                              Марущак І.А.

За участю: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначив, що вони з відповідачем остаточно припинили сімейно-шлюбні відносини наприкінці 2010 року, не ведуть спільне господарство, між ними існує взаємне непорозуміння та небажання проживати разом, причиною чого стали різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, відсутність  взаєморозуміння і довір’я, від шлюбу з відповідачем мають двох повнолітніх дітей, спір про поділ майна на даний час відсутній, просить розірвати шлюб, оскільки примирення між ними не можливе.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що за час, який надавався судом їм з відповідачем нічого не змінилось, сторони не примирилися, оскільки тривалий час проживають окремо, шлюб просить розірвати..

Відповідач в судовому засіданні позов визнала повністю, не заперечує проти розірвання шлюбу, суду пояснила, що за час, який надавався на примирення, вони з позивачем взаємопорозуміння не знайшли. Прізвище після розірвання шлюбу просить залишити ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається та сторонами не оспорюється, що 21 січня 1978 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у міському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Суми, про що зроблено актовий запис № 125 в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу (а.с. 7), від якого сторони мають двох повнолітніх дітей.

Відповідно до положень ст. 111 СК України ухвалою суду від 03 жовтня 2011 року сторонам у справі було надано строк на примирення строком до 03 січня 2012 року, але вони на примирення не згодні, не мають наміру підтримувати подружніх відносин, не мають бажання зберегти сім’ю, втратили любов та взаємоповагу, наполягають на розірванні шлюбу.

У судовому засіданні встановлено, що сторони подружніх відносини не підтримують з листопада 2010 року, проживають окремо, не бажають примиритися і зберегти сім’ю.

Частиною 2 ст. 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно зі ст. 24 ч. 1 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до вимог ст. 55 ч. 1 СК України дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ст. 56 ч.ч. 3, 4 СК України)

Відповідно до ст. ст. 111, 112 Сімейного кодексу України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя, та вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що сторони не підтримують подружніх відносин, за час, наданий судом на примирення, сторони не примирились, не мають наміру підтримувати подружніх відносин, не мають бажання зберегти сім’ю, втратили любов та взаємоповагу, наполягають на розірванні шлюбу, суд приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Викладене приводить суд до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, оскільки в судовому засіданні було зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, почуття любові та взаємоповаги зникло, а подальше спільне проживання суперечить їх інтересам.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-214, 218 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110-112, 114 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 21 січня 1978 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Суми, про що зроблено актовий запис № 125.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити «ОСОБА_2».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:А. В. Кваша