Справа №  2-97/11/1609

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  21.11.2011           21 листопада 2011  року Київський районний суд м. Полтави в складі:

              головуючого судді Кузіної Ж.В.

              розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду  м. Полтави цивільну справу за позовною заявою  ПАТ АБ «Укргазбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк»про визнання недійсним кредитного договору, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до  відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору, посилаючись на те, що 18 лютого 2008 року між сторонами був укладений  кредитний договір № 386 к-ф  про надання кредиту в сумі 24 714 доларів США на строк з 18.02.2008р. по 17.02.2015 р., зі сплатою процентів за користування кредитом  19 % річних.. У свою чергу відповідач   зобов»язалася щомісячно до 10 числа кожного місяця  здійснювати повернення кредиту у розмірі не менше 1/84 від суми отриманого кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом. Відповідач свої зобов»язання не виконує, станом на 16.05.2011 року виникла заборгованість  у розмірі  29 610,03  доларів США та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлене майно, а саме автомобіль марки  «Опель Вектора», 2008 року випуску, днз НОМЕР_1 , стягнути судові витрати.

Відповідач звернулась з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору, договору застави посилаючись на те, що 18 лютого 2008 року між сторонами був укладений  кредитний договір № 386 к-ф  про надання кредиту в сумі 24 714 доларів США на строк з 18.02.2008р. по 17.02.2015 р., зі сплатою процентів за користування кредитом  19 % річних. Фактично валютою кредитування була гривня, готівкових коштів  вона не отримувала та не здійснювала валютно-обмінної операції  , а тому кредитний договір має бути визнаний недійсним з моменту його укладення. ПАТ АБ «Укргазбанк»було допущено порушення  про єдиний законний засіб платежу –гривню, зобов»язання виражене в іноземній валюті, порушений режим валютних операцій, відсутність індивідуальної ліцензії , при укладенні договору сторонами не досягнута згода щодо  всіх істотних умов кредитного договору, порушено права позичальника  ,як споживача фінансових послуг.  Просила визнати недійсним  кредитний договір № 386 к-ф від 18.02.2008 року, зобов»язати її повернути  ПАТ АБ «Укргазбанк»108 113, 48 грн., визнати недійсним договір застави, зобов»язати банк виключити з реєстру обтяжень запис про заставу автомобіля «Опель Вектора», 2008 року випуску, днз НОМЕР_1 ,вважати запис  у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу  про наявність кредитного договору недійсним, у задоволенні первісного позову відмовити.

У судове засідання представник позивача за первісним позовом не з»явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив позовні вимоги задовольнити. Матеріали справи містять заперечення на зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, надала суду заяву про відкладення розгляду справу за станом здоров»я та медичну довідку. Суд неодноразово відкладав судові засідання приймаючи до уваги  медичні документи, що надавались  відповідачем. ОСОБА_1 не зверталась до суду з заявою про зупинення провадження по справі в зв»язку з хворобою, а тому враховуючи , що остання належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, керуючись ст. 169 ЦПК України, суд   вважає за можливе розглянути справу в її відсутність.

Дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку , що позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк»підлягають задоволенню, позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних причин.

Судом встановлено, що 18 лютого 2008 року між сторонами укладений кредитний договір № 386 к-ф, згідно умов якого  позивач надав відповідачу кредит в сумі  24 714 доларів США, на строк з  18 лютого 2008 року по 17 лютого 2015 року, зі сплатою 11, 9 % річних.

Згідно з договором  про заставу № 386 к-ф від 18 лютого 2008  року в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором позивачем прийнято в заставу  автомобіль марки «Опель Вектора OZCF69», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_1 зобов»язалась  щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати платежі в рахунок повернення кредитних коштів у розмірі 1/84 від суми отриманого кредиту, що становить 294,21 доларів США

Статтею 525 ЦК України  встановлено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК  України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Внаслідок того, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору по сплаті кредитних платежів, заборгованість по кредитному договору станом на 16 травня 2011 року  становить  29 610,03 долари США, яка складається  з залишку по кредиту  13 828, 23 долари США, простроченої заборгованості по кредиту 8 168,80 доларів США, заборгованість по процентам  3 694, 92  доларів США.

Згідно п.5.3 кредитного договору нарахована пеня  за порушення строків повернення кредиту  за договором  3 488, 42 долари США, пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом 1 018, 08 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 589 ЦК України, ст. 2, 19 Закону України «Про заставу» заставодержатель має право задовольнити свої вимоги визначені договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Сума боргу по кредитному договору є значною, а  тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог  про  звернення стягнення на заставлене майно.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , то вони не підлягають задоволенню виходячи із наступного .

Передумовою видачі кредиту слугувала заява-анкета позичальника від 12 лютого 2008  року  щодо бажання отримання кредиту в розмірі 24 714  доларів США на придбання автомобіля.

Судом  здобуто достатньо доказів, що позивач  виконав свої зобов»язання обумовлені кредитним договором, що укладений між сторонами , видав кошти відповідачу , які  нею використані на оплату вартості автомобіля  «Опель  Вектра», що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю»встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно –правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.   

              Як вбачається з кредитного договору, валютою як кредитування,  так  і  валютою повернення є долар  США.

 ОСОБА_1 зверталася до банку з заявою про видачу кредиту саме в доларах США,  кредитним договором передбачена сума видачі кредиту в доларах США, пунктом 3.3.3 цього ж договору передбачено  обов»язок повернення кредиту в розмірі  294,21  долари США  .

Позивач виконав взяті на себе зобов»язання та видав відповідачу кошти обумовлені кредитним договором.

Послідуючі дії відповідача ОСОБА_1  пов»язані з конвертацією доларів в гривню відбувались лише на підставі її волевиявлення  та є її правом щодо розпорядження належними йому   коштами. Посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність її підпису в платіжному  дорученні № 016 від 18 лютого 2008 року  не є підставою для визнання кредитного договору недійсним та сплату заборгованості в гривневому еквіваленті та не спростовують доказів виконання позивачем своїх зобов»язань.

Судом не можуть бути прийняті до уваги  твердження позивача в обгрунтування  позовних вимог  щодо незаконності укладання кредитного договору з визначенням  валюти  долара США, а не гривні ,  виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 524 ЦК України дійсно передбачено вираження зобов»язання в національній валюті України.

Частина  1 ст. 533 також регулює виконання грошового зобов»язання в гривнях.

В той же час, ч.2 ст. 524 та ч.2 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті. Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.   

Фактично підставою для звернення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до суду з даними вимогами стало підвищення курсу долара США відносно гривні.

Відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.   

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.   

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.   

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.   

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_1   не доведено, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, вона не могла  усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону, законодавчо стабільність курсу гривні  до іноземних валют не закріплена.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.   

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом з приводу відсутності індивідуальної ліцензії  на здійснення кредитування в іноземній валюті на час укладання кредитного договору, то суд виходить із  того, що відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему  валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

           Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями та  мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ«Про систему  валютного регулювання і валютного контролю»  , який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

           За  відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  

          Суду надані докази в підтвердження наявності у ПАТ  АБ «Укргазбан» банківської ліцензії № 123 від 10 листопада 2001 року за номером 183 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та дозвіл № 123-2  від 03 лютого 2004  року за номером 183,  який має банківську  ліцензію за номером 123 видану Національним банком України 19 листопада 2001  року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність , згідно з додатками  до цього дозволу та додаток до дозволу № 67-5 від 27 червня 2006  року про перелік операцій, які має право здійснювати ТОВ «Український промисловий банк».

За таких обставин, посилання ОСОБА_1 щодо  обов»язкової  наявності на момент укладення кредитного договору  індивідуальних ліцензій у сторін є безпідставною.

Позивач за зустрічною позовною заявою посилається на ту обставину, що між сторонами не було досягнуто  згоди, щодо всіх істотних умов  кредитного договору, а саме ціни та загальної вартості кредиту, проте ці обставини спростовуються  зібраними по справі доказами в їх сукупності.  При укладенні кредитного договору сторонами була обумовлена  сума кредиту в розмірі 24 714 доларів США, порядок оплати кредиту також обумовлений кредитним договором, що підписаний сторонами.

Згідно заяви позичальника на отримання кредиту від 12.02.2008 року ОСОБА_1  підписанням цієї заяви  підтвердила, що  банк надав їй в письмовій форму та в повному об»ємі  інформацію передбачену п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав  споживачів»

Відповідно до ч.1 статті 60, ч.1 ст. 131 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом. Сторони зобов»язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано доказів в обґрунтування заявлених нею позовних вимог, а тому її позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк»підлягають задоволенню та вважає за необхідне стягнути на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»заборгованість за кредитним договором в сумі 29 610,03  доларів США шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме  автомобіль марки  «Опель Вектора», 2008 року випуску, днз НОМЕР_1 та належать ОСОБА_1  на праві власності згідно свідоцтва  про реєстрацію транспортного засобу  НОМЕР_2 , виданого Полтавським ВРЕР 16 лютого 2008 року.

Також з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача  слід стягнути понесені судові витрати в розмірі 1820   грн.

           Керуючись ст. 526, 527, ч. 2  ст. 589, 625, 1049, 1050, 1054   ЦК України, ст.. 2. 19 Закону України «Про заставу»,  ст., ст.10, 11, 60,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ПАТ АБ № «Укргазбанк»задовольнити.

            Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства  Акціонерного банку «Укргазбанк»заборгованість за кредитним договором № 386 к-ф від 18 лютого 2008 року в сумі 29 610,03  доларів США  шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме:  автомобіль марки «Opel Vektra 0ZCF69», 2008 року випуску, тим легковий седан, номер шасі ( кузов, рама) НОМЕР_3,  НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Полтавським ВРЕР 16 лютого 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»судові витрати у розмірі 1 820 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до  Апеляційного суду Полтавської області  через Київський районний суд  м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

                 Головуючий                                                                                  Ж.В.Кузіна