АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2458/11
Головуючий по 1-й інстанції Васильєва Л.М.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнаух П.М., Кривчун Т.О.
при секретарі Ткаченко Т.І.
позивача: ОСОБА_2
пр-ка позивача: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про визнання права власності на незавершене будівництво самочинно перепланований об’єкт нерухомого майна, за зустрічним позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення та виділ спадкового майна в натурі, за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 (опікун ОСОБА_7) до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 –відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 (опікун ОСОБА_7) –відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1011 грн.50 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 –ОСОБА_3 просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2011 року залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідачів.Свої вимоги аргументує тим, що районним судом при постновленні рішення було неповно з’ясовано обставини справи, що мають істотне значення для справи; обставини що мають значення для справи, які районний суд визнав встановленими, є недоведеними, а також районним судом порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що за ОСОБА_9, як за приватним підприємцем, зареєстроване право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.
Згідно даних технічного паспорту ( т. 1 а.с. 21-26) вказані нежитлові приміщення мають самочинні добудови та перепланування.
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( т. 1 а.с. 10).
Спадкоємцями першої черги, що прийняли спадщину , після його смерті є: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_6 - дочка від першого шлюбу, ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_4 - матір.
Позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені з наступних підстав:
ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно, на 1\2 частину, як за дружиною, на 1\8 частину у порядку спадкування, та провести реальний розподіл майна.
Приватний підприємець, ОСОБА_10, став власником спірних нежитлових
приміщень на підставі свідоцтва про продаж з прилюдних торгів від 27 травня 1997 року.
Станом на час придбання спірних приміщень, вони рахувались як приміщення 1- котельні та складались в цілому із: котельні площею 130 кв.м., 2- складського приміщення площею 77 кв.м., 3-складського приміщення площею 27.6 квм, 4-гараж площею 40 кв.м, загальною площею 274.6 кв.м ( т.1 а.с. 87-а).
Згідно даних технічного паспорту, що виданий 21 вересня 2006 року, спірне приміщення складається з підвалу та двох поверхів, та має незареєстровані самочинні перепланування та добудови, перепрофілювання ( т. 1 а.с. 21-26).
Згідно вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України Право власності на новостроєне нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Перепрофілювання спірного нерухомого майна, його добудова та перепланування не прийняті в експлуатацію та відповідно не проведена державна реєстрація самочинно проведених добудов, перепланування.
Відповідно до пункту 7 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» Якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 14 червня 2002 року, а власником спірного нерухомого майна ОСОБА_10, як приватний підприємець, став 27 травня 1997 року.
10 серпня 1998 року розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради ПП ОСОБА_10 дозволено провести переобладнання котельні під складські приміщення та адміністративні приміщення по АДРЕСА_1. Термін дії розпорядження один рік ( т. 2 а.с.183 ).
Із даних технічного паспорту на спірний об’єкт нерухомого майна не вбачається, в який період в спірному приміщенні проведені вказані роботи.
Зазначені роботи у встановленому законом порядку не зареєстровані.
ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу в підтвердження того, що саме в період її шлюбу з ОСОБА_10 були проведені роботи по переобладнанню котельні під складські приміщення та адміністративні приміщення , а надані нею листи про те, що проекти на газопостачання та водопостачання ПП ОСОБА_9 замовлялись відповідно в 2005 та 2006 році не є доказом того, що саме вона своїми коштами приймала участь в переплануванні, перебудові та перепрофілюванні спірного нерухомого майна, чи ці роботи проводились в період її шлюбу з ОСОБА_9
За клопотанням ОСОБА_11 була призначена судова будівельно-технічна експертиза для встановлення відповідності проведеного самочинного перепрофілювання, перебудові та добудові спірного приміщення, а також визначення варіанту розподілу спірного нерухомого майна. Матеріали справи повернуті суду без проведення експертизи у зв»язку з тим, що позивач ОСОБА_11 не провела оплату роботи експерта. Будь-яких інших доказів з цих питань, представник ОСОБА_11 не заявляв.
Не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_11 також і тому, що спірне нерухоме майно є власністю ОСОБА_9, як приватного підприємця та не відноситься до спільного сумісного майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 не можуть буди задоволені з наступних підстав:
Як зазначено вище ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_10 ( т. 1 а.с. 155).
ОСОБА_7 призначений опікуном ОСОБА_12 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 456 від 12.12.2006 року
( т. 1 а.с. 87) та є батьком першої дружини ОСОБА_9 – ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та була матір»ю ОСОБА_6
Як вже зазначалось вище спірне нерухоме майно в такому вигляді, яке воно є на час розгляду справи не зареєстроване, а отже відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані ОСОБА_9 в процесі перепланування, добудови та перепрофілювання спірного нежитлового приміщення, а не приміщення в цілому, як об’єкт нерухомого майна.
Позивач не надав суду доказів того, що він та його дружина фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_13, а ні в позовній заяві, а ні в судовому засіданні позивач не зазначив, які саме його дії свідчать про те, що він фактично прийняв спадщину після смерті своєї дочки, ОСОБА_13
Позивач не обґрунтував та не надав суду жодного доказу в підтвердження своїх позовних вимог про визнання за неповнолітньою ОСОБА_12 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.
Матеріали справи містять правовстановлюючі документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_9права власності лише на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2.
Позивач не надав обґрунтувань та доказів того, чого від отримання спадщини повинні бути усунені , ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті ОСОБА_10, подавши, разом з ОСОБА_6, до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги ОСОБА_14, ОСОБА_8, неповнолітньої ОСОБА_6 ( опікун ОСОБА_7.) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності за ОСОБА_6 на 3\8 частини спірного нерухомого майна не можуть бути задоволені з наступних підстав:
Позивачі є батьками ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року .
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час смерті ОСОБА_15 визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.
Позивачі не надали суду жодних доказів того, що вони фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, вступили в управління або володіння спадковим майном, а ні в позовній заяві, а ні в судовому засіданні позивачі не зазначили, які саме їхні дії свідчать про те, що вони фактично прийняли спадщину після смерті своєї дочки, ОСОБА_4
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі і їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 –ОСОБА_16 –відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С У Д Д І :