Справа № 11-434/11Головуючий у 1-й інстанції Очеретяний Є.В.
Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач - Коструба Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Коструби Г.І.
Суддів - Галіян Л. Є., Іващенка О. Ю.,
з участю прокурора Гузіка Й.М.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, гр. України, з середньою спеціальною освітою, одружений, не працює, не судимий
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 міс позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_3 3 781 грн матеріальної та 60 000 грн моральної шкоди.
Речовий доказ по справі —автомобіль BMW 520 р.н. НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні на території Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській обл., звернутий в рахунок погашення матеріальної і моральної шкоди.
Згідно вироку суду підсудний ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_2 в післяобідню пору на власному автомобілі BMW реєстраційний номер НОМЕР_2 приїхав до господарства ОСОБА_5 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської обл., на території якого знаходиться торгова палатка. Сам пішов до господарства, а транспортний засіб залишив без нагляду, на узбіччі, вкритому травою. Передня частина автомобіля була повернута до господарства, а праві колеса розташовувались на проїзній частині дороги.
Будучи тривалий час відсутнім /близько 1-ї- 2-х годин/ поряд із транспортним засобом, ОСОБА_2 повернувся до автомобіля та в порушення вимог п.п. 10.1 і 10.9 ПДР України перед початком руху не переконався, що не буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, хоч мав можливість підійти до задньої частини транспортного засобу та впевнитись у відсутності будь-якої перешкоди, сів за кермо та рухаючись заднім ходом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, лежав на траві біля задньої частини автомобіля.
Внаслідок викладеного і в порушення вимог п. 1.5 ПДР України водій ОСОБА_2, який не повинен створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров”ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створив такі умови, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Під час наїзду ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 514-478 судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, від яких наступила смерть.
Дорожньо-транспортна пригода мала місце в результаті порушення водіем ОСОБА_2 вимог п.п.1.5, 10.1 та 10.9 ПДР України, які знаходяться в причинному зв”язку з настанням ДТП та спричиненням смерті ОСОБА_6
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду про визнання його винним на підставі п.2 ст.6 КПК України та вважати обставини справи юридичним казусом, а також скасувати рішення суду про звернення речового доказу- автомобіля BMW -520 р.н. НОМЕР_2 —в рахунок погашення матеріальної та моральної шкоди та повернути його йому.
Вважає, що судовий розгляд відбувся упереджено. Так, у вироку суду він необгрунтовано обвинувачується у неправдивості його показань. Ряд пояснень у вироку викладено невірно, неповно, а деякі свідчення зовсім упущено, оцінка доказів проведена виключно в інтересах карального обвинувачення.
Ні слідство, ні суд жодного аргументу ні його, ні його захисника не взяли до уваги, чим порушили вимоги статей 22,67 КПК України.
В той же час його невинуватість підтверджена протоколом відтворення обстановки та обставин події /т.1 а.с. 129-132/, згідно якого поняті відмітили, що в дзеркалі заднього виду манекен можна не помітити в місці його розміщення при підході до дверей водія, і це ж було встановлено в процесі проведення даної слідчої дії; висновком автотехнічної експертизи № 419 від 16 червня 2010 р. /т.2 а.с. 47-55/.
В ході розгляду кримінальної справи ні слідством, ні судом не доведено, яким саме чином він порушив Правил дорожнього руху.
Не врахована поведінка потерпілого ОСОБА_6, дії якого перебувають у причинно-наслідковому зв”язку з ДТП.
Не враховані судом висновки науково-практичної експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування норм Правил дорожнього руху Інституту ім. В. Корецького, до якого звернувся захисник, хоча ст. 286 КК України є бланкетною і потребує прискіпливої уваги до з”ясування змісту нормативів, на яких грунтується склад злочину.
Основним доказом його невинуватості є, на думку апелянта, автотехнічна експертиза № 419 , але судом з невідомих причин не були задані вихідні дані /стор. 6 експертизи/, що перешкоджало проведенню експертизи, а тому було розроблено два варіанти оцінки події.
У протоколі судового засідання у всіх показаннях, отриманих в суді, акцентована увага на тому, що біля автомобіля росла велика трава, яка обмежувала видимість. Це не відповідає дійсності. Реально ж ОСОБА_6 не було видно із-за габаритів машини. Протокол судового засідання має також ряд помилок і недостовірних фактів.
У вироку суду неповно та неточно викладені показання свідка ОСОБА_8 Вони свідчать про знаходження потерпілого довший час біля задньої частини автомобіля і не дають відповіді на основне питання : дотримання чи порушення правил дорожнього руху.
Судом безпідставно у вироку зроблене посилання на його явку з повинною, яка не є доказом і він її неодноразово оспорював, а тому просить у випадку, якщо суд визнає його винним, пом”якшити покарання до не пов”язаного з позбавленням волі, без позбавлення прав на керування транспортом, оскільки автомобіль є єдиним джерелом його доходу, та повернути його внаслідок відшкодування спричинених ним збитків.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію та просять скасувати вирок суду, закривши провадження у справі, оскільки обставини справи вважають юридичним казусом, потерпілу ОСОБА_3, яка заявила, що як матеріальна, так і моральна шкода засудженим їй повністю відшкодовані і вона вважає недоцільним позбавляти ОСОБА_2 волі, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який він засуджений, обгрунтовані сукупністю належним чином оцінених доказів.
Доводи у скарзі останнього про те, що в його діях немає складу злочину, є необгрунтованими.
Винуватість ОСОБА_2 доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, при написанні явки з повинною 26 липня 2010 р. підсудний ОСОБА_2 давав правдиві пояснення, оскільки в подальшому при розслідуванні кримінальної справи вони повністю підтвердились здобутими по справі об”єктивними доказами. Зокрема, він пояснив, що 25 липня 2010 року, знаходячись в селі Буцнів Тернопільського району, при виїзді з місця парковки несвідомо здійснив наїзд на ОСОБА_6, який в цей момент знаходився позаду його автомобіля (т. 1 а.с.52), а у своїх поясненнях від 26 липня 2010 р. зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відпочивав у господарстві ОСОБА_5 в с. Буцнів Тернопільського району. Його автомобіль знаходився . припаркованим поблизу цього господарства з лівого боку дороги. Коли він вийшов, сів за кермо свого автомобіля та почав рухатись заднім ходом, щоб виїхати на дорогу, відчув якийсь крик та удар по кузову машини в задній її частині. Вийшовши з автомобіля, побачив свого односельця ОСОБА_6, який лежав в траві позаду його автомобіля, тримався за лівий бік і стогнав, при цьому його голова знаходилась на рівні лівого заднього колеса, а ноги - навпроти заднього правого колеса (т. 1 а.с.54-56).Судячи з того, що він побачив, зробив висновок про отримання потерпілим удару, ймовірно, паливним баком, що розміщений у автомобіля ззаду.
При відтворенні обстановки та обставин події 20 вересня 2010 року, яка проведена з участю захисника ОСОБА_1, підсудний ОСОБА_2 повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_2, вийшовши з господарства ОСОБА_5 у с. Буцнів Тернопільського району, сів в машину, посигналив, подивився у дзеркала заднього виду, не помітив жодних перешкод та розпочав рух заднім ходом, однак, проїхавши коротку відстань, почув якийсь крик та стук по автомобілю. Від'їхавши вперед, вийшов з автомобіля, і побачив позаду на землі ОСОБА_6, ноги якого знаходились на дорозі, а тіло - в траві. Відстань від ніг до краю дороги становила 0,4, м, від ніг до заднього бампера - 0,6 м, а від голови - 1 м (т.1 а.с. 129-132, 133).
Вказана слідча дія доводить, що підсудний ОСОБА_2 не міг бачити тіло в дзеркала заднього виду, але повинен був би його побачити, як би підійшов до передньої частини автомобіля і до осі заднього лівого колеса чи до краю заднього багажника.
Зазначений доказ спростовує твердження підсудного ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що дана слідча дія доводить його невинуватість, оскільки перед початком руху він не міг бачити потерпілого, який лежав у високій траві, але вимога Правил дорожнього руху про те, що перед початком руху автомобіля необхідно переконатись, що він буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, якої підсудний не дотримався, доводить його вину у недотриманні вимог правил техніки безпеки дорожнього руху, які повинен виконати водій перед початком руху автомобіля.
Дане твердження частково доводиться і показаннями допитаної в суді свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в обідню пору неподалік господарства своєї дочки на траві, з правого боку від дороги, побачила односельця ОСОБА_6, який лежав на землі на правому боці головою в бік дачних ділянок, а ногами —в сторону дороги. На відстані 2-х метрів від нього стояв автомобіль білого кольору, який знаходився між ОСОБА_6 та господарством ОСОБА_5, передньою частиною до господарства, а задньою частиною до ОСОБА_6 Потерпілого було видно при наближенні до автомобіля як з одного, так і з другого боку.. Згодом вона дізналась, що на ОСОБА_6 наїхала машина.
Ці показання свідок не змінювала ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні, а тому безпідставними є твердження засудженого про те, що пояснення ОСОБА_8 викладені неповно та неточно, при цьому у скарзі не зазначено, в чому міститься їх неточність та неповнота, зауваження на протокол судового засідання з цього приводу не вносились. Те, що показання зазначеного свідка не дають відповіді про дотримання чи недотримання засудженим Правил дорожнього руху, про що йдеться в апеляції, то свідок як суб”єкт кримінального процесу є лише тією особою, відносно якої у органів, які ведуть кримінальний процес, є дані, що вона володіє інформацією про обставини, які підлягають встановленню або перевірці у кримінальній справі. При цьому свідок не може стверджувати про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого чи підсудного складу злочину.
Свої показання ОСОБА_8 підтвердила при відтворенні обстановки та обставин події 20 вересня 2011 року, вказавши місце розташування потерпілого ОСОБА_6, який лежав позаду автомобіля на правому боці таким чином, що його ноги виступали на дорогу (т.1 а.с.93-94, 95).
Потерпіла ОСОБА_3.у судовому засіданні пояснила, що 25 липня 2010 року близько 17.30 год. до неї додому під'їхав » білого кольору, в салоні якого знаходились ОСОБА_2 та його брат, а на задньому сидінні був її батько, ОСОБА_6 Чоловіки сказали, що вони підібрали батька на дорозі неподалік дач в с. Буцнів і перенесли його з автомобіля додому, оскільки сам він йти не міг. На її запитання, що сталося, батько відповів, що його збив вантажний автомобіль. Одяг на батькові був брудний і тому вона почала його переодягати та виявила на лівому боці тіла значні синці, садна, ребра з лівого боку дещо відпирали шкіру, наче зламані. Побачивши це, викликала швидку допомогу, батько втратив свідомість, а дорогою до лікарні помер. Зі слів односельців їй стало відомо, що його в той день боліли ноги і він сидів на землі, а підсудний ОСОБА_2 здавав своїм автомобілем назад та збив останнього.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена показаннями і інших свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме- ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також іншими доказами, здобутими по справі.
Так, згідно висновку експерта №514-487 від 25.08.2010 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження , які виникли прижиттєво, а їх види свідчать про спричинення їх внаслідок значної за силою дії тупих предметів.
Масивність, чисельність, різноманітний характер пошкоджень, розташування їх на різних анатомічних ділянках та протилежних поверхнях тіла вказують на те, що в даному випадку мала місце транспортна травма.
Виявлені у ОСОБА_6 ушкодження цілком могли утворитись внаслідок значного за силою стиснення грудей і живота в напрямку зліва направо та у напрямку від голови до ніг, коли потерпілий знаходився у горизонтальному положенні на спині, між колесами легкового автомобіля чи його днищем та підлягаючою поверхнею. Судово-медичних даних, які б свідчили про те, що переїзду (чи стисненню між днищем і підлягаючою поверхнею) транспортним засобом передував наїзд, а також щодо : травмування ОСОБА_6 декількома транспортними засобами при медичній експертизі його трупа не встановлено.
Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок поєднаної травми грудей і живота з чисельними переломами ребер та ушкодженнями внутрішніх органів і -перебуває у прямому причинно-наслідковому зв”язку із спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок переїзду транспортним засобом /т.1 а.с. 142-150/.
Висновком експерта №58 від 6.10.2010 року встановлено, що характер, локалізація і механізм утворення пошкоджень та слідів на одязі ОСОБА_6 (особливо на сорочці), враховуючи характер тілесних ушкоджень у потерпілого та дані протоколів огляду місця події і транспорту, у сукупності дають підставу висловитися про найімовірніше утворення переважної більшості з них під час неповного переїзду колесом транспортного засобу (не вантажного) через тулуб лежачого на спині потерпілого у косопоперечному напрямі (т. 1а. с.18).
Згідно протоколу огляду місця події від 26 липня 2010 р. при огляді автомобіля БМВ білого кольору д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, зафіксовано потертості на нижній частині паливного бака з відшаруванням грунту (т.1а.с.64).
Висновком транспортно-трасологічної експертизи №5-373/10 від 3.09.2010 встановлено, що первинний контакт автомобіля БМВ із пішоходом міг відбутись із його задньою частиною (середня частина нижньої кромки декоративної накладки заднього бампера) та в подальшому переважно із лівою частиною днища автомобіля (нижньою частиною паливного бака) (т.1 а.с.209).
Згідно висновку експерта №1-908/10 від 17.09.2010 сліди на лівому кронштейні кріплення паливного баку і його нижній поверхні, що були виявлені при огляді автомобіля БМВ р.н. НОМЕР_2, залишені такими же штанами (з таким же матеріалом, з якого їх вироблено, та структурою мікрорельєфу слідоутворюючої поверхні), як і штани ОСОБА_6, що були вилучені з будинку за місцем його проживання (т.1а.с.164-172).
Вказані пошкодження автомобіля свідчать, що саме автомобілем підсудного ОСОБА_2, була вчинена дорожньо - транспортна пригода - наїзд на потерпілого ОСОБА_6.
Із висновку судової автотехнічної експертизи № 419 від 16.06.2011 року слідує, що вирішення питання про те, чи порушили учасники ДТП вимоги правил дорожнього руху України, не відноситься до компетенції експерта-автотехніка, оскільки включає в( себе юридичну і правову оцінку їх дій та не вимагає спеціальних знань в галузі судової автотехніки і :: являється виключним правом слідства і суду. До компетенції експерта-автотехніка відноситься вирішення питання про відповідність дій водія технічним вимогам ПДР України. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля BMW-520 з технічної точки зору повинен був керуватися вимогами п.10.1,10.9 ПДР України.
Оскільки при вказаному в протоколі відтворення обстановки та обставин події розташуванні автомобіля перед початком його руху і потерпілого ОСОБА_6, останній перебував в межах смуги руху автомобіля (в ..межах габаритної ширини автомобіля), то наявність лежачого на дорозі потерпілого ОСОБА_6, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Отже, в судовому засіданні правильно встановлено, що порушення підсудним . ОСОБА_2 правил дорожнього руху України перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і спричиненням смерті потерпілому ОСОБА_6
При цьому суд підставно не прийняв до уваги висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування норм Правил дорожнього руху Інституту держави і права ім.. В. Корецького, оскільки він побудований лише на даних адвокатського запиту, в розпорядження експерта не були надані матеріали кримінальної справи, висновки судових експертиз, пояснення підсудного та свідків.
Даний висновок судом не міг бути прийнятий як належний доказ також і тому, що він здобутий поза межами досудового і судового слідства га Кримінально - процесуального законодавства.
Суд правильно критично оцінив показання підсудного ОСОБА_2, дані ним як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні в частині того, що він виконав всі вимоги правил техніки безпеки та не порушував правил дорожнього руху, не вчиняв наїзду на потерпілого ОСОБА_6, а також те, що він давав покази на попередньому слідстві та написав явку з повинною під тиском з боку працівників міліції.
За результатами розгляду звернень ОСОБА_2 під час судового розгляду справи прокуратурою Тернопільської області проведено перевірку фактів застосування щодо підсудного неправомірних дій працівниками органів внутрішніх справ області, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК :України за відсутністю складу злочину стосовно окремих працівників УМВСУ в Тернопільській області та слідчого, в провадженні якого перебувала кримінальна справа, за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 365 та 373 КК України, оскільки викладені підсудним ОСОБА_2 факти не знайшли свого підтвердження.
Прийняті прокуратурою рішення були оголошені в судовому засіданні.
За таких обставин суд підставно вказав, що до цих показів підсудного ОСОБА_2 слід віднестись критично і до уваги не брати. Такі пояснення дані підсудним з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, при цьому суд прийняв до уваги те, що на протязі і досудового слідства, і судового розгляду ОСОБА_2 неодноразово змінював свої показання, плутався в них, визнавав та заперечував свою причетність до вчинення злочину, написав явку з повинною, в якій зазначив, що, рухаючись заднім ходом, відчув удар по кузову автомобіля та чийсь крик, а пізніше вказував, що наїзд на потерпілого здійснив вантажний автомобіль, а він лише відвіз додому п'яного ОСОБА_6, в подальшому говорив, що чув, як автомобіль наїхав на якусь перешкоду, після чого він поїхав вперед. Також пояснював, що він своїм автомобілем ніякого наїзду на потерпілого не вчиняв.
Об”єктивно та всебічно дослідивши та належним чином оцінивши докази, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 злочину не вчиняв, є неспроможними.
Разом з тим, з урахуванням тяжкості злочину та особи винного, колегія суддів вважає, що підсудного ОСОБА_2 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки відповідно до вимог ст. 75 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду в сумі 3 781 та 60 000 грн відповідно і вона не настоює на відбуванні покарання останнім в місцях позбавлення волі. Колегія суддів також враховує щире розкаяння ОСОБА_2 у тому, що внаслідок його дій загинула людина, першу судимість, створення сім”ї.
В частині стягнення спричинених засудженим ОСОБА_2 збитків на користь потерпілої ОСОБА_3 вирок підлягає до скасування в зв”язку з їх повним відшкодуванням із закриттям провадження у справі, а автомобіль BMW —520 р.н. НОМЕР_2, який згідно вироку суду звернутий в рахунок погашення матеріальної і моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 - поверненню засудженому ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 365, 370, 372, 373, 328 КПК України, колегія суддів,
-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайсуду від 11 жовтня 2011 р. відносно ОСОБА_2 змінити і вважати його засудженим за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки 6 міс позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України накласти на нього обов”язки:
1/не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
2/повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3/періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
В частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 та стягнення на її користь 3 781 грн матеріальної та 60 000 грн моральної шкоди вирок суду скасувати та справу провадженням закрити в зв”язку з її повним відшкодуванням засудженим ОСОБА_2
Речовий доказ по справі —автомобіль BMW-520 р.н. НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні на території Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській обл. та належить засудженому ОСОБА_2, - повернути його законному володільцю.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.І. Коструба