Справа № 11 -1159/07
Категорія ст. 121 ч. 1 КК України
Головуючий 1 ін ст. Марченко Н.В. Доповідач 2 ін ст. Алейніков ГЛ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого: Гриценко СІ. Суддів: Алейнікова Г.І., Литвиної В.В. За участю прокурора: Пазинич М. В., потерпілого ОСОБА_1. та його представника адвоката ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_4.
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по апеляціям прокурора та потерпілого ОСОБА_1. на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08. 06.2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Запоріжжя, українець, громадянин України, одружений, освіта вища, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий начальником охорони ринку „Галас", який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий.
Засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього зобов'язань.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3. на користь Запорізького центру екстремальної медицини і швидкої допомоги засоби що були затрачені на лікування потерпілого в сумі 3155, 85 грн.
Також постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. матеріальний збиток у розмірі 2378, 33 грн., моральний збиток 5000 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3., засуджений за те, що він приблизно 11 грудня 2005 року, приблизно в 15 годин 00 хвилин, знаходячись на сходовому майданчику 8-го поверху першого під'їзду АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, завдав удару в область обличчя ОСОБА_1., від якої останній втратив рівновагу і впав на підлогу, після чого ОСОБА_3., не зупиняючись на досягнутому, наніс останньому безліч ударів руками і ногами по обличчю, голові і різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_1., згідно висновку судово-медичного експерта № 200 від 27. 02. 2006 року, наступні тілесні пошкодження: закриту травму грудної клітки з пошкодженням лівої легені з скупченням крові і повітря в лівій плевральній порожнині з не ефективним самостійним диханням, що привело до необхідності підключення ІВЛ, закриту
травму живота з розривом підшлункової залози, з подальшим хірургічним видаленням хвоста підшлункової залози, селезінки, що супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею, утворенням зачеревної гематоми, шоком важкого ступеня, набряк м'яких тканин правої стопи, пошкодження м'яких тканин обличчя, голови, садно кінцівок, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні пошкодження по ознаці небезпеки для життя у момент спричинення.
В апеляціях: прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, не оспорюючи обставин справи, доведеності вини і юридичної кваліфікації, просить вирок районного суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3. винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. Мотивує тим, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, так як за своїм розміром покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Потерпілий ОСОБА_1. просить вирок районного суду скасувати в частині позовних вимог, та стягнути з ОСОБА_3. додатково в якості матеріального збитку, пов'язаного з наданням юридичної допомоги 2000 грн., а в якості морального збитку 50 000 грн. Вказує на то, що висновки суду в частині відшкодування збитку, заподіяного злочином, не відповідають фактичним обставинам справи.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції, потерпілого, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який просить апеляцію прокурора не задовольняти, та замсудженого і його захисника, які просять вирок суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора та вбачає підстави до часткового задоволення апеляції потерпілого.
Зі справи видно, що засуджений ОСОБА_3. у судовому засіданні свою вину не визнав та від дачі свідчень відмовився.
Однак, вина засудженого ОСОБА_3. підтверджується вивченими судом свідченнями потерпілого ОСОБА_1., який в судовому засіданні підтвердив, що 11.12.2005 року приблизно в 15 годин 00 хвилин в той момент, коли він, вийшовши з своєї АДРЕСА_1, став спускатися по сходинках в низ, він помітив ОСОБА_3., який став бити його руками і ногами по різних частинах тіла, збивши його з ніг. В ході вказаного биття він знепритомнів.
Також, вина засудженого ОСОБА_3. підтверджується свідченнями свідків: ОСОБА_5., яка в судовому засіданні підтвердила, що 11.12.2005 року приблизно в 15 годин 10 хвилин вона помітила на майданчику поблизу своєї квартири свого сина - ОСОБА_1., який був весь в крові і був без свідомості. Крім того, там же вона помітила і ОСОБА_3., який був у збудженому стані і сказав їй, що наступного разу сина він взагалі уб'є її сина.
Свідок ОСОБА_6., в судовому засіданні підтвердила, що 11.12.2005 року приблизно в 15 годин 00 хвилин, в той момент, коли вона зайшла до себе в під'їзд ліфт не працював. З верхніх поверхів вона почула шум. Піднявшись на 8-й поверх вона помітила побитого чоловіка, в якому згодом пізнала ОСОБА_1., а піднявшись на 10-й поверх побачила ОСОБА_3., який був у збудженому стані і його сина, який плакав, на правій руці у ОСОБА_3 вона помітила кров.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що 11.12.2005 року в проміжок часу з 14 годин 00 хвилин до 15 годин 20 хвилин він знаходився поблизу 1-го під'їзду АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_9.. У вказаний їм проміжок часу в
під'їзд ніхто сторонній не заходив. В проміжок часу з 15 годин 00 хвилин до 15 годин 20 хвилин крім ОСОБА_1., ОСОБА_3. з сином і ОСОБА_6. ніхто не заходив і з підїзду ніхто не виходив.
Свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні підтвердила, що 11.12.2005 року приблизно в 15 годин 20 хвилин вона прийшла додому до сусідів, до ОСОБА_5 і побачила ОСОБА_1., який мав безліч тілесних пошкоджень і він був без свідомості. Вона намагалася разом з матір'ю ОСОБА_1. допомогти потерпілому. Цього дня вона так само бачила ОСОБА_3 і той на її питання про биттяОСОБА_1 захвилювався і відповів, що він не має до цього відношення;
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила, що 11.12.2005 року приблизно в 15 годин 00 хвилин на майданчику 8-го поверху 1-го під'їзду АДРЕСА_1 вона помітила ОСОБА_1., лежачого на підлозі без свідомості, а так само ОСОБА_3., який був у збудженому стані і виказував загрози на адресу ОСОБА_1. про те, що він його наступного разу взагалі уб'є, якщо він ще раз чіпатиме його сина.
Суд також вивчив надані в судовому засіданні свідчення ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9 та протоколи очних ставок між потерпілим ОСОБА_1. і ОСОБА_3; між свідком ОСОБА_5. і ОСОБА_3; між свідкомОСОБА_6. і ОСОБА_3; між свідком ОСОБА_8 і ОСОБА_3 які повністю вказують, що злочин здійснив ОСОБА_3.
З вивченого судом протоколу відтворення обстановки і обставин події за свідченнями потерпілого ОСОБА_1. судом встановлено, що оптерпілий при проведенні вказаної слідчої дії підтвердив раніше дані у справі свідчення і вказав всі обставини які відбулися на місці, а саме вказав на те, що виходячи з своєї квартири на восьмому поверсі і спускаючись по сходам його ударив по голові правою рукоюОСОБА_3, від удару він відлетів до стіни і після цього ОСОБА_3 завдав йому удару в живіт від чогоОСОБА_1 впав на підлогу і знепритомнів (а. с 147-164);
З виченого судом висновку судово-медичної експертизи № 200 від 27.02.2006 року, судом установлено, що ОСОБА_1. були заподіяні наступні тілесні пошкодження: закриту травму грудної клітки з пошкодженням лівої легені з скупченням крові і повітря в лівій плевральній порожнині з не ефективним самостійним диханням, що привело до необхідності підключення ІВЛ, закриту травму живота з розривом підшлункової залози, з подальшим хірургічним видаленням хвоста підшлункової залози, селезінки, що супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею, утворенням зачеревної гематоми, шоком важкого ступеня, набряк м'яких тканин правої стопи, пошкодження м'яких тканин обличчя, голови, садно кінцівок, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні пошкодження по ознаці небезпеки для життя ( а. с. 62-64);
Допитаний судом експерт Маренкова Є.Є. в суді підтвердила, що згідно її
висновку № 200 від 27.02.2006 року (встановлення ступеня тяжкості тілесних
пошкодженьОСОБА_1 ) .. Заподіяні тілесні пошкодження ОСОБА_1. по їх локалізації,
характеру нанесення і тяжкості не суперечать обставинам вказаним потерпілим
ОСОБА_1., а навпаки відповідають їм. їх отримання при падінні з висоти власного зростання виключається.
Таким чином, висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3. у здійсненні ним злочину відповідно до обставин, викладених у вироку, відповідають зібраним у справі доказам, є обґрунтованими.
При розгляді справи суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3. по ст. 121 ч. 1 КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_3. суд призначив відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинення ним злочину. При цьому суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки, дані про особу засудженого.
Також суд суд законно та обґрунтовано призначив покарання з іспитовим строком згідно ст. ст. 75, 76 КК України з покладенням на засудженого зобов'язань, що не суперечить вимогам п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24. 10. 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 18.
Посилання прокурора в апеляції на те, що засуджений не признав себе винним та відмовився від дачі пояснень і це є обтяжливою обставиною, не може бути взято до уваги, так як згідно ст. 63 ч. 1 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сімї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Таким чином апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Розглядаючи апеляцію потерпілого колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 324 п. 5 КПК України при постановлены вироку суд повинен встановити, чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь та в я кому розмірі.
В той же час, розглядаючи цивільний позов потерпілого в ході судовго слідства суд не в повній мірі перевірив доводи позивача про те, що він за отримання правової допомоги в зв'язку з рослідуванням та розглядом справи в суді заплатив захиснику 2000 грн, хоча сам адвокат ОСОБА_2. підтвердив цей факт та в матеріалах справи є довідка яка підтверджує заяву потерпілого.
Також розглядаючи позов про стагнення морального збитку суд встановив, що засуджений спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітки з пошкодженням лівої легені з скупченням крові і повітря в лівій плевральній порожнині з не ефективним самостійним диханням, що привело до необхідності підключення ІВЛ, закриту травму живота з розривом підшлункової залози, з подальшим хірургічним видаленням хвоста підшлункової залози, селезінки, що супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею, утворенням зачеревної гематоми, шоком важкого ступеня, набряк м'яких тканин правої стопи, пошкодження м'яких тканин обличчя, голови, садно кінцівок.
Однак стягнена судом сумма 5000 грн при таких важких тілесних ушкодженнях є явно заниженою та не відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31. 03. 1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Таким чином колегія суддів вважає, що вирок суду в частині розгляду цивільного позову підлягає скасуванню, а справа в цій частині підлягає направленню в той же суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляцію прокурора на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08. 06. 2007 року залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08. 06. 2007 року відносно ОСОБА_3 в частині розгляду цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити в той же суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.
В остальній частині вирок залишити без змін.