УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

            Справа № 22-ц-25021/11

22-ц/491//176/12                    

     Справа № 22-ц/491/176/12                                                    Головуючий в суді першої

Категорія № 42 (4)                                                               інстанції – Бутенко М.В.

                                                                                              Доповідач – Савіна Г.О.

     Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 лютого  2012 року                                                                                            м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,

при секретарі – Алісовій Т.С.,

за участю – представника позивача  ОСОБА_2 –

ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

представника Органу опіки та піклування виконкому Центрально-

Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Рассомахи Світлани

Анзорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від  23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, треті особи – Орган опіки та піклування виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу, Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, Криворізьке міське управління внутрішніх справ ГУ МВС України в Дніпропетровській області,  про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності, виселення із житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, треті особи - Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, Сектор громадянства, імміграції  та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського РВ КУМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_9, про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення, -

  ВСТАНОВИЛА:

          У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4  про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності, виселення із житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, яке вона успадкувала після смерті свого чоловіка. Відповідач ОСОБА_7 доводиться їй сином, відповідачка ОСОБА_4 його перша дружина, із якою він розірвав шлюб, і від якого мають двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, доводиться другою дружиною її сина.  Всі вони мешкають в належному їй домоволодінні, однак зареєстровані в ньому  тільки вона та відповідач ОСОБА_4, всі інші особи зареєстровані за іншими адресами. Жоден із відповідачів, проживаючи в домоволодінні та споживаючи  комунальні послуги, зокрема газ та електроенергію, за них не сплачує і вона змушена ці витрати нести самостійно за рахунок власної пенсії. Вважає, що не порушує нічиї права та інтереси, оскільки неповнолітні внуки зареєстровані за адресою свого батька, та можуть там мешкати, а відповідач ОСОБА_4,  здатна винайняти квартиру або отримати  службове приміщення на підприємстві на якому працює, до того ж остання після розлучення з її сином стала їй чужою людиною, і вона не повинна забезпечувати її житлом, тому просила суд  усунути їй перешкоди у здійсненні нею права розпорядження належним їй будинком АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 та виселення  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми ОСОБА_12 та ОСОБА_11.

          ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_7 про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення, посилаючись на те, що зареєстрована у вказаному домоволодінні з 25 березня 1996 року, ще за рік до укладення шлюбу з сином позивача, постійно у ньому проживає та іншого житла не має, разом із нею мешкають її діти, яких незаконно було знято з реєстраційного обліку у будинку. Вважає, що має право користуватися вказаним домоволодінням, а відповідачі їй у цьому перешкоджають, тому просила суд  встановити сервітут щодо користування будинком АДРЕСА_1, виділити в користування їй та її неповнолітнім дітям житлові кімнати 1-5 (площею 7,1 кв.м.) та 1-6 (площею 13,9 кв.м.), кухню та вбиральню залишити в загальному користуванні, вселити її та її неповнолітніх дітей у вказаний будинок та зобов'язати  Сектор громадянства, імміграції  та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського РВ КУМВС України в Дніпропетровській області поновити реєстрацію її дітей у будинку.

          Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від  23 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, усунуто їй перешкоди у здійсненні права на розпорядження належним їй майном — домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення із домоволодіння АДРЕСА_1: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також виселення неповнолітніх ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та  ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про  відмову  ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог  та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, судом залишено поза увагою, що в спірному будинку вона зареєстрована з 1996 року та постійно проживає  у ньому, до 2006 року власником домоволодіння був батько її колишнього чоловіка, який жодного разу не висував претензій щодо їх проживання в домоволодінні та визнавав за ними право на користування ним і позивачу на момент реєстрації права власності було відомо про права їх щодо користування домоволодінням. Також судом не звернуто увагу  на те, що після розірвання шлюбу їй з дітьми почали перешкоджати в користуванні будинком, внаслідок чого вони змушені проживати в літній кухні. Крім того, вважає помилковим твердження позивача щодо можливості проживання дітей за місцем реєстрації їх батька, оскільки  квартира є трикімнатною, одна з яких буде виділена для проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8, друга — повнолітньому сину ОСОБА_8 - ОСОБА_13, отже залишається одна кімната, а вселення в одну кімнату різностатевих осіб не дозволяється.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори 21.08.2006 року за реєстраційним № 2-1574, належить домоволодіння АДРЕСА_1.

          Відповідачі за первісним позовом мешкають у будинку позивача, в якому зареєстровані лише позивач – власник  будинку та її  колишня невістка ОСОБА_4. Оскільки між сторонами склалися неприязні взаємовідносини, відповідачі не сплачують вартість спожитих комунальних послуг, позивач прийняла рішення щодо продажу домоволодіння, суд дійшов висновку про те, що відповідачі перешкоджають позивачу в розпорядженні власністю, що є підставою для задоволення первісного позову у повному обсязі відповідно до ст. ст. 391, 392 ЦК України.

          Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_4, суд дійшов висновку про те, що остання не є членом сім’ї власника жилого будинку, оскільки шлюб між ОСОБА_4 та сином позивача розірвано, а стосунки між позивачем та ОСОБА_2 виключають можливість ведення спільного господарства. Так як факт перебування ОСОБА_4 у шлюбі із ОСОБА_7 став передумовою до її реєстрації у будинку, а згідно приписів ч. 1 п. 4 ст. 406 ЦК України встановлено, що сервітут припиняється у разі припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, тому відсутні підстави для вселення ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми в будинок власника та встановлення для них сервітуту права користування житлом.

          З висновками суду щодо викладених у мотивувальній частині рішення підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та виселення неповнолітніх ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_4 із спірного жилого будинку зі зняттям останньої з реєстраційного обліку, як і щодо підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову, погодитися не можна, враховуючи наступне.

          Так, приписами ст. 383 ЦК України, ст.  150 житлового Кодексу України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання,  проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

          Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового Кодексу України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

          Зі змісту вказаних правових норм випливає, що право члена сім’ї власника  будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

          Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім’ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак – припинення права власності особи на будинок  припиняє право членів його сім’ї на користування цим будинком.

          Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_4 та її неповнолітні діти: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 були членами сім’ї  сина власника спірного жилого будинку ОСОБА_14 – ОСОБА_7, були зареєстровані та проживали однією сім’єю в жилому будинку разом із власником та іншими членами його сім’ї: дружиною ОСОБА_2, сином ОСОБА_7 – чоловіком ОСОБА_4 та батьком їх неповнолітніх дітей.

          ІНФОРМАЦІЯ_5 власник будинку ОСОБА_14 помер, власником  жилого будинку в порядку спадкування за законом з 04.09.2006 року стала дружина померлого ОСОБА_2, у будинку  якої продовжували  проживати члени її сім’ї: син ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_4 та двоє їх неповнолітніх дітей.

          Згідно рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 10 січня 2011 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4  розірвано.

          Відповідно  до довідки з місця проживання ОСОБА_2 від 08 травня 2011 року, яка проживає по АДРЕСА_1 та є власником будинку,  має сім’ю у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_9.

          Власником жилого будинку ОСОБА_2 не спростовується та обставина, що до розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та  її сином вона вважала сина, невістку та онуків членами її сім’ї.

          Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового Кодексу України до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу.

          Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх право користування займаним приміщенням. Указана правова норма передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім’ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, тобто при незмінності власника майна.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення  вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні власником права на розпорядження належним їй домоволодінням (продажу нерухомого майна) шляхом виселення неповнолітніх ОСОБА_12, ОСОБА_11 та їх матері ОСОБА_4, із житлового будинку, зі зняттям останньої із реєстраційного обліку та щодо відсутності підстав для вселення ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми в житловий будинок, в якому вони не проживають з 2010 року, а мешкають в літній кухні, з поважних причин.

          Частиною 1 ст. 405 ЦК України передбачені умови виникнення права користування чужим житлом: 1) особа є членом сім’ї власника житла; 2) зазначені члени сім’ї проживають разом із власником. Як випливає з її змісту, це право користування чужим житлом є особистим сервітутом: воно виникає у певної особи (члена сім’ї власника житла) і нерозривно пов’язане з цією особою.

          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 405 ЦК України житлове приміщення, яке мають право займати члени сім’ї, визначається його власником.

          Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI, регулює відносини, пов’язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в України, визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.           Зокрема, ст. 6 Закону передбачено обов’язок та порядок реєстрації місця проживання особи.

          Відповідно до ст. 7 Закону  зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

          Поновлення реєстрації місця проживання особи Законом не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині усунення перешкод ОСОБА_2  у здійсненні права на розпорядження належним їй майном — домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення із домоволодіння АДРЕСА_1: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також виселення неповнолітніх ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7  про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПУ України, нового рішення про відмову ОСОБА_2  в задоволенні цієї частини позовних вимог та про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати понесені останньою у судах першої та апеляційної інстанцій: 107,00 грн. по сплаті судового збору та 37,00 грн. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду в частині усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_2 права на  розпорядження  домоволодінням,  шляхом  виселення із домоволодіння ОСОБА_8, ОСОБА_7 зі зняттям останнього із реєстраційного обліку не оскаржено.

          Керуючись  ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                            В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від  23 листопада 2011 року в частині усунення перешкод ОСОБА_2  у здійсненні права на розпорядження належним їй майном — домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення із домоволодіння АДРЕСА_1: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також виселення неповнолітніх ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_2  в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від  23 листопада 2011 року в частині  відмови у зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7  про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вселити  ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у будинок АДРЕСА_1.

В решті позову ОСОБА_4  відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4  судові витрати понесені нею у судах першої та апеляційної інстанцій:107,00 грн. по сплаті судового збору та 37,00 грн. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :                                                             

Судді: