АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4125/11
Головуючий по 1-й інстанції Калька О.С.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської в м. Полтаві ради, треті особи: інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинне будівництво та визначення порядку користування земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до виконавчого комітету Київської в м. Полтаві ради, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1
У подальшому подав до суду доповнення до позовної заяви, в яких просив визначити порядок користування земельною ділянкою за зазначеною вище адресою.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської в м. Полтаві ради, треті особи: інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинне будівництво та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 липня 2008 року отримав у власність 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці загальною площею 317 кв. м (а.с. 6).
З витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно слідує, що ОСОБА_2 володіє на праві власності 1/2 частиною зазначеного будинку (а.с. 7).
Разом з позивачем, співвласниками цього будинку є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які залучені до участі в справі в якості третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як слідує з висновку №156-10 експертного будівельно-технічного дослідження житлової перебудови від 23 вересня 2010 року, рівень готовності житлової перебудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 82,69%, за обставин чого, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за №637 від 24 грудня 2008 року, є можливим прийняття її в експлуатацію.
Однак ОСОБА_2, являючись власником лише частини будинку, не здійснив погодження перебудови з іншими домоволодільцями, чим порушив їх права, як співвласників будинку, що підтверджується наданими третіми особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник –ОСОБА_6, запереченнями проти позову.
Хоча представник відповідача проти задоволення позову не заперечував, але місцевий суд, враховуючи інтереси третіх осіб, дійшов вірного висновку про необхідність продовження судового розгляду.
У ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи на предмет визначення порядку користування земельною ділянкою.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2011 року задоволено клопотання ОСОБА_2, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_7
Виходячи з повідомлення №03-11 про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 137), судом першої інстанції вірно встановлено, що площа земельної ділянки, наданої в користування ОСОБА_8, складає 429 кв. м, що більше на 112 кв. м від норми відводу, тобто виявлені надлишки земельної ділянки.
Даний факт є перешкодою у визначенні судом порядку користування земельною ділянкою, оскільки позивачем висувається вимога щодо земельної ділянки, яка не надавалася в користування ні позивачеві, ні іншим співвласникам будинку, що знаходяться по АДРЕСА_1.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді :
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль