АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1381/11
Головуючий по 1-й інстанції Новак
Суддя-доповідач: Акопян В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Акопян В. І.
Суддів: Лобова ОА.Пікуля В.П.
при секретарі Фадєйкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «КОРКОС»на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 8 грудня 2010 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ »КОРКОС»про стягнення заборгованості по заробітній платі , вихідної допомоги , стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахуннку , стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ТОВ «КОРКОС»до ОСОБА_2 про стягнення боргу
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І.
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м .Полтави від8 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ТОВ »КОРКОС»на користь ОСОБА_2 заборгоаваність по заробітній платі 33 220 ,2грн. ,вихідну допомогу 6644,04 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку -24 462,81 грн.,моральну шкоду -500,00грн.,витрати на правову допомогу 1500,00гр.
Рішення суду в частині стягнення середньомісячної зарплати піддано негайному виконанню.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2та в задоволенні зустрічного позову ТОВ «КОРКОС»до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено.
Додатковим рішенням від 15 березня 2011року стягнуто з ТОВ»КОРКОС»в дохід держави державне мито 663,3 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення 120,0 грн.
На рішення суду та додаткове рішення апеляційну скарги подало ТОВ «КОРКОС»,прохає рішення та додаткове рішення суду скасувати , ухвалити нове рішення , яким змінити рішення суду,вказати .що підлягавє стягненню невиплачена заробітна плата 4 477 ,04грн,компенсація за невиплачену відпустку 425 ,64 грн компенсація за порушення строку їх виплати 166,83 грн.В задоволенні інших позовних вимог відмовити, задовольнити зустрічний позов , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги ,приходить до висновку ,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства ,вирішив справу згідно із законом . Обґрунтованим є рішення ,ухвалене на основі повно і всебічного з*ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається ,що ОСОБА_2 з 07.вересня 2005 року працював на посаді заступника комерційного директора у ТОВ «КОРКОС», і був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням 09.04. 2010 року .
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум ,що належать йому від підприємства ,установи , організації ,проводиться в день звільнення .
Відповідач ТОВ»КОРКОС»в день звільнення позивача з роботи не провів виплату всіх сум , які належали йому від підприємства.
В позовній заяві ОСОБА_2 прохав стягнути заробітну плату з 01 січня 2009року по день звільнення 09.04. 2010року ,вихідну допомогу у розмірі 3-х середньомісячних зарплат ,середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку ,моральну шкоду та понесені ним судові витрати.
Між сторонами виник спір за розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 В позовній заяві позивач вказав , що його розмір середньомісячної плати становить 2 214,68 грн. На підтвердження цього він посилався на копію довідки ТОК «КОРКОС»від 12.03. 2009 року,яка була ним надана в банк при оформленні кредиту.Місцевий суд взяв дану довідку за основу при визначення заборгованості по заробітній платі та при проведенні розрахунку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.Суду була надана ксерокопія довідки ,завірена працівниками банку , оригінал довідки позивач не надав суду. Відповідачі оспорюють видачу такої довідки, підписання довідки керівником та бухгалтером. По даному факту порушена кримінальна справа. Оригінал довідки банком на час розгляду справи не був наданий слідчим органам .Колегія вважає , що за таких обставин не можна копію довідки визнати належним доказом у справі.
Сторони не заперечують той факт ,що ТОВ»КОРКОС»з 2008 року фактично не працює. В матеріалах справи знаходиться копія наказу по підприємству від 30.10. 2008 року за №12-к , що в зв»язку з фінансовим станом фірми працівники переводяться з 01.11. 2008 року на 4-х годинний робочий день з оплатою: ОСОБА_2 -450 грн. (а.с. 33 ).Позивач ознайомлений під розпис з даним наказом ,що не заперечується самим позивачем та його представником. .Доводи позивача про незгоду з даним наказом та про незаконність наказу не можуть бути взяті до уваги ,оскільки ОСОБА_2 підписав наказ без зауважень та не оскаржив його на протязі трьох років, наказ в даний час ніяким органом не скасовано. Тому визнаючи наказ таким ,що порущує трудові права позивача , суд фактично вийшов за межі позовних вимог. Крім того суд не звернув увагу ,що даним наказом встановлювася неповний робочий день і розмір заробітної плати встановлювався виходячи із неповного робочого дня. .Представник відповідача надав суду копії форм № 1ДФ , які фірма відповідач надавала до Державної податкової адміністрації щомісячно ,в яких зазначалась місячна заробітна плата позивача 450 грн.
За заявою позивача фірму перевіряла територіальна державна інспекція праці Полтавської області 11 червня 2010 року ,яка встановила ,що генеральний директор ОСОБА_3 допустив порушення вимог законодавства про працю, а саме : у відношенні ОСОБА_2заробітна плата виплачувалась один раз на місяць,при виплаті заборгованості в жовтні 2009 року за січень-травень 2009 року компенсація втрати частини доходів в зв»язку з порушенням строків їх виплат не нарахована ,з 01.06.2009 року по 09.04. 2010 року заробітна плата не нараховувалась.За ці порушення ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності. В висновках інспекції не зазначено про встановлення розміру заробітної плати ОСОБА_2-2214,86грн..немає зауважень що нараховується заробітна плата в меншому розмірі за розмір передбачений законодавсвом про працю.Не були встановлені дані обставини і при притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини ,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Колегія суддів вважає ,що позивач не надав належних доказів ,що він мав в 2009-2010роках середньомісячну заробітну плату в сумі 2214,86 грн., і погоджується з доводами представника відповідача ,що в зв»язку з тим ,що товариство не працювало ОСОБА_2 був переведений з 1.11. 2008 року на 4-х годинний робочий день і йому була встановлена заробітна плата -450грн.за місяць.
Згідно платіжної відомості від 21.10. 2009 року за№7 ОСОБА_2отримав 2566,68 коп. При перевірці інспенція праці встановила , що за цією відомістю позивач отримав заробітну плату за січень-травень 2009 року , зауважень з приводу невірного нарахування розміру заробітної плати інспенція не вказала , лише зазначила,що не нараховано компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати .Таким чином колегія погоджується з доводами відповідача ,що відповідач виплатив позивачу заробітну плату за січень – травень 2009 року. без компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.
Колегія суддів вважає ,що відповідач на час звільнення з роботи ОСОБА_2 . не виплатив йому заробітну плату з 01 червня 2009року по 09.квітня 2010 року в сумі 4643,18 грн і компенсацію в зв»язку з порушенням строку виплати заробітної плати 399 грн.83 коп.(168грн.83 коп .і 231грн.).за не використану відпустку -425,64 грн.,всього 5468,65грн.Колегія вважає .що необхідно стягувати нараховану заробітну плату з наступним відрахуванням необхідних обов»язкових платежів при виплаті.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строк визначений ст.116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство,організація,установа повинні виплатити працівникові його середньомісячний заробіток за весь час затримкм розрахунку.
Відповідач визнавав .що середньомісячний заробіток позивача є 450 грн , при звільненні з роботи з ОСОБА_2 не було проведено розрахунок , тому він повинен виплатити позивачу за весь час затримки розрахунку з дня звільнення по день винесення судом рішення за 14 місяців 6 днів- 6 425 грн.
Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю ,колективного чи трудового договору ( статті 38і39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі ,передбаченому колективним договором ,але не менше тримісячного середнього заробітку.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 в цій частині ,місцевий суд не звернув уваги на те ,що умовою для виплати вихідної допомоги є звільнення працівника з підстав ,передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України ,а не з будь-яких підстав ,передбачених ст.38 цього кодексу,у сторін відсутній спір про зміну формулювання причин звільнення , а позивач був звільнений з роботи за власним бажанням ,тому дія статті 44 КЗпП України на нього не розповсюджується.
Судом першої інстанції стягнуто на користь ОСОБА_2 з товариства 500грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди , розмір встановлено виважено ,з урахуванням правовідносин ,які виникли між сторонами , тому колегія суддів вважає ,що моральна шкода підлягає стягненню в такому ж розмірі.
Згідно ст.9-1 КЗпП України підприємство ,установи .організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть втановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соцільно- побутові пільги для працівників.
Як вбачається із матеріалів справи позивач 4.06.2008 року звернувся до керівництва фірми з заявою про надання йому допомоги ,яку обіцяв повернутати рівними частками(а.с.66)Така допомога йому була надана 5 червня 2008 року,про що свідчить видатковий касовий ордер (а.с. 67)ОСОБА_2 заперечуючи проти зустрічного позову про стягнення з нього 5001 грн.заперечував факт отримання грошей і підпис в видатковому касовому ордері .Однако його пояснення спростовуються висновком почеркознавчої експертизи ,яка надала висновок про те ,що підпис на ордері належить ОСОБА_2.(а.с.263-264), тому позовні вимоги про стягнення з Слінько5001 грн. підлягають задоволенню. Правовідносини , які виникли між сторонами під час виконання трудових обов»язків ОСОБА_2 не підпадають під дію норм цивільного законадавства , до них не застосовується ст. 1048 ЦК України (договір позики),на яку посилалось ТОВ «КОРКОС»при подачі зустрічного позову ,тому підлягає стягненню лише сума .яка була отримана ОСОБА_2 на умовах повернення –5001 грн.без нарахування процентів за час користування коштами.
При вирішенні питання про повернення судових витрат ,колегія суддів приймає до уваги ,що позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволено , тому у відповідноств до вимог ст.88 ЦПК України за надання юридичної допомоги необхідно з відповідача стягнути 333,34 грн.Від сплати витрат на ІТЗ та судового збору позивач при подачі позовної заяви звільнений ,тому при задоволенні позову навіть частково ,з ТОВ»КОРКОС»необхідно стягнути в дохід держави : витрати на ІТЗ-120 грн,та судовий збір -143грн.
При частковомк задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 повинен сплатити товариству понесені ним витрати-120 грн.-витрати на ІТЗта 51 грн.- витрати на судовий збір.
Керуючись ст. ст. 303 , 307 , п.п. 3,4 ст. 309 ,ст.316 ЦПК України колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Тов «КОРКОС»задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 8 грудня 2010 року та додаткове рішення суду від 25 березня 2011 року скасувати . ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ»КОРКОС»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі 4 643,18 грн. та компенсацію за невикористану відпустку 425грн.64 коп., компенсацію за порушення строку невиплати у розмірі 399,83грн .всього 5468,65грн
За затримку розрахунку з 09.04. 2010 року по день винесення рішення суду , 15 червня 2011 року тобто за 14 місяців 6 днів стягнути з ТОВ»КОРКОС»на користь ОСОБА_2 6 425 грн.. стягнути моральну шкоду в сумі 500грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги відмовити.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ТОВ»КОРКОС» 5001грн. в задоволенні інших позовних вимог ТОВ»КОРКОС»відмовити .
Стягнуто з ТОВ »КОРКОС»на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 333.34 коп.( за надання юридичної допомоги) та на користь держави :ІТЗ -120 грн. та судовий збір 118,93 .грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ»КОРКОС» понесені судові витрати 120грн. ІТЗ та 51грн. коп., а всього 171грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати з ТОВ»КОРКОС «на користь ОСОБА_2 за один місяць в сумі 450 грн. піддати негайному виконанню.
Рішення апеляційного суду вступає в законну силу з моменту його проголошення , на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили рішенням апеляційного суду .
Головуючий В.І. Акопян
Судді апеляційного В.П.Пікуль
Суду
О.А.Лобов
Копія