Справа №22-851/2007р. Головуючий у 1 інстанції: Сушко Н.В.
Категорія: 26 Доповідач: Монастирецький Д.І.
УХВАЛА
Іменем України
18 червня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Каблака П. І.,
судців: Штефаніци Ю.Г., Монастирецького Д.І.,
при секретарі: Жукровській Х.І.,
з участю ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 29 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, -
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20 березня 2006 року державним нотаріусом першої Дрогобицької державної нотаріальної контори про спадкування ОСОБА_1 майна ОСОБА_3 -житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі покликається на те, що, ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивачки, суд порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, не прийняв до уваги та не дав оцінки її доводам про те, що спірне будинковолодіння побудоване виключно її батьками в період їхнього шлюбу, а тому належало їм на Праві спільної часткової власності і заповіт, складений батьком у користь брата ОСОБА_3 міг стосуватись лише ХА ідеальної частки будинковолодіння. Після смерті матері у листопаді 1988 року вона вступила в управління майном, що підтверджується документально, як і те, що успадкувала частку брата. Також були порушені її процесуальні права, оскільки в клопотанні про намір слухати справу з участю адвоката, їй необгрунтовано відмовлено, в той час, коли її адвокат, з яким вона домовилась про надання їй правової допомоги, був зайнятий у іншій справі. Це призвело до того, що вона не зуміла заявити клопотання про виклик свідків та подати зустрічний позов, так як на протязі тривалого часу здійснювала догляд за ОСОБА_5, який став інвалідом другої групи.
Уточнивши скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що позивачка та ОСОБА_3 прожили спільно всього один рік, однак офіційно шлюб розірвали у 1981 році.
Через дев»ять місяців після смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 року, померла її -ОСОБА_1 мати, яку вона поховала за власні кошти, після чого вступила в управління спадковим майном, так як нарівні з братом користувалась будинком та майном, обробляла город, щоденно готувала братові та племіннику ОСОБА_5, який з 1991 року проживав з ними, їжу, прала їхню білизну. Факт прийняття нею спадщини підтверджується і тим, що вона має ощадну книжку матері.
У лютому 1998 році брат ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження і почав втрачати зір, перебував без свідомості у тяжкому стані. Всі ліки були куплені нею за власні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер і всі витрати на поховання понесла також вона.
Після смерті брата вона і надалі доглядала за будинком та обробляла город.
З 1997 року почав хворіти і племінник ОСОБА_5. У 1998 році йому встановили другу групу інвалідності. Вона, знову ж таки, за власні кошти купувала всі необхідні ліки, возила його на обстеження у різні медичні заклади, в тому числі і у Львівський державний медичний університет, про що має письмові докази, постійно доглядала за ним, так як він мав захворювання, діагноз якого: генато-лендикуляторна дегенерація з дисцикуляторною енцефалопатією II ст. , симптоматичною епілепсією з генералізованими епі-нападами,
цукровий діабет І тип, важкої степені, потребуючий стороннього догляду. Період найтяжчого перебігу хвороби почався з 2002 року і тривав до часу його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 року. В ці періоди він неодноразово проживав у неї, а коли йшов на декілька днів до спірного будинку, то вона знову ж таки доглядала за ним і вводила йому інсулін.
ОСОБА_2 знала про тяжке захворювання та страждання сина, однак ухилялася від надання йому допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року племінник ОСОБА_5 помер і всі витрати на поховання та поминки понесла вона.
Також, незважаючи на гарантовану статтею 31 ЦПК України рівність процесуальних прав та обов»язків сторін, позивачка скористалась своїм правом на правову допомогу під час слухання справи 29 грудня 2006 року, хоча попередньо письмово відмовилась укладати угоду з адвокатом, а їй в такому ж суд відмовив.
Вважає рішення упередженим та незаконним, просить його скасувати і справу направити на новий судовий розгляд іншим суддею, або постановити нове рішення.
Під час розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_1 підтримала скаргу та послалась на те, що копії позовної заяви та долучених до неї документів вона не отримувала, на попередньому судовому засіданні не була, так як її ніхто не викликав. Відмовляючи їй в клопотанні про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості скористатись послугами адвоката, головуюча послалась на те, що кінець року і вона зобов»язана закінчити розглядом дану справу щоб не мати її у залишку. Якщо б її інтереси у суді захищав адвокат, то вона би подала зауваження на протокол судового засідання і зустрічну позовну заяву про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, що зробила уже після даного рішення суду. Вона в судовому засіданні вказувала і на те, що ОСОБА_2 не має права на спадкове майно, так як ухилялася та не приймала участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_5, зовсім не цікавилася ним, коли він захворів на тяжку хворобу і перебував у тяжкому, безпорадному стані.
Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 29 грудня 2006 року скасувати, а справу направити для спільного розгляду з її позовною заявою, яка знаходиться у цьому ж суді.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті свого батька, так як проживав у спірному будинку, а відповідачка ОСОБА_1 не усувала його від спадщини і не претендувала на будинок за часів проживання в ньому батьків та пропустила строк для прийняття спадщини. ОСОБА_2 від спадщини не усунена.
Однак погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені зі значним порушенням норм процесуального права та при неповному з»ясуванні обставин справи.
Відмовляючи відповідачці ОСОБА_1 у клопотанні про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості скористатись послугами адвоката, суд виходив з того, що у неї немає ніякого документального підтвердження про намір скористатись такими, незважаючи на те, що їй неодноразово надавалась така можливість.
Проте, твердження суду про неодноразове надання відповідачці можливості скористатись послугами адвоката не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні 11 грудня 2006 року ОСОБА_1 вперше заявила таке клопотання і вказала прізвище її адвоката - ОСОБА_4, який не міг прийняти участь в даному судовому засіданні (а.с. 82), однак, уже в наступному судовому засіданні 29 грудня 2006 року їй у клопотанні було відмовлено, після чого проголошено резолютивну частину рішення (а.с. 94-96).
ОСОБА_1 має свідоцтво про право на спадщину за законом і вправі була ставити питання про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, однак вона вчасно не зробила цього, бо її клопотання про відкладення справи слуханням для права скористатись послугами адвоката було відхилено.
Отже, відмова відповідачці у цьому клопотанні підтверджує її посилання на те, що вона безпідставно була позбавлена законного права на належну юридичну допомогу.
Згідно ст. ст. 122, 127 ЦПК України суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви та копії доданих до неї документів.
Доказів, що відповідачці надіслані такі, а також пропозиції подати письмові заперечення чи зустрічний позов немає. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 1-19) такі їй не надсилались.
Відповідно до ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і є обов»язковим для кожної справи.
Як вбачається з матеріалів справи (а, с. 19), попереднє судове засідання, де б ОСОБА_1 було роз»яснено право подати зустрічний позов, не відбулося, що позбавило її права заявити такий.
Порушення даної процедури призвело до порушення прав відповідачки, у зв»язку з чим не розглянутий її зустрічний позов, який не може бути розглянутий окремо від вирішеної справи і відсутні підстави для постановления додаткового рішення.
Апелянт представила копію своєї позовної заяви до ОСОБА_2 про усунення її від права на спадкування, де зазначила всі вищенаведені доводи.
Довідкою Дрогобицького міськрайонного суду № 524/07 від 01.06.2007 року підтверджується, що така цивільна справа знаходиться на розгляді Дрогобицького міськрайонного суду і на даний час не розглянута.
Це підтверджує її намір на подання такого позову раніше.
Дані позови є взаємопов»язані і спільний їх розгляд є доцільним тому що вони випливають з одних правовідносин, задоволення зустрічного позову може виключити повністю задоволення первісного позову.
У зв»язку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
При новому розгляді справи слід врахувати все вищенаведене, а також встановити характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює, визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору, більш повно з'ясувати обставини справи і в залежності від встановленого і поданих доказів, вирішити первинну та зустрічну заяви.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 5 ст. 307, ч. 1 п. 5 ст. 311, ч. 1 п. 2. ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 29 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.