АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2251/11
Головуючий по 1-й інстанції Савічева В. О.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
з участю: адвоката ОСОБА_2
позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Кременчуцького МУ ГУМВС України В Полтавської області про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку та виселення
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Дряниці Ю.В.
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Кременчуцького МУ ГУМВС України В Полтавської області про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку та виселення, прохаючи усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_3 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 з Боку ОСОБА_5, розірвати договір найму жилого приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та виселити останню з вказаної квартири, зобов’язавши Кременчуцьке МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалено усунути перешкод в користуванні належного ОСОБА_3 на праві приватної власності АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_5
Розірвано договір найму жилого приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та виселити останню з вказаної квартири.
Зобов'язано Кременчуцьке МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вража, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав, визначених ст. 309 ч.1 п.п. 3; 4 ЦПК України.
Судом першої інстанції було встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно договору купівлі-продажу від 19.09.2000 року позивачеві на праві приватної власності належить АДРЕСА_1. В цій квартирі крім нього мешкають колишня дружина ОСОБА_5 та їх неповнолітні діти. Сторони розлучені з 7.12.2007 року, але до цього часу мешкають разом.
Зазначені обставини місцевим судом встановлені вірно і сторонами не оспорюються.
В подальшому, вирішуючи спір по суті, місцевий суд необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 обґрунтував вимогами ст. 156 ЖК України щодо необхідності членів сім’ї власника брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) та проведенню ремонту та ст. 162 ЖК України щодо плати за користування жилим приміщенням, а також ст. 169 ЖК України щодо наслідків припинення дії договору найму жилого приміщення.
Крім того місцевий суд послався на положення ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки при вирішенні спору по суті місцевим судом були невірно застосовані вимоги ст. ст. 156; 162; 169 ЖК України, так як між сторонами договір найму жилого приміщення не укладався, також сторони, перебуваючи у шлюбі придбали спірну квартиру в період знаходження у шлюбі, тому у відповідності до вимог ст. 22 КпШС України (чинної на момент придбання спірної квартири) цей об’єкт нерухомості слід вважати спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, з врахуванням правового статусу жилого приміщення, суд першої інстанції невірно застосував положення ст. 391 ЦК України, яка регламентує питання, пов’язані з усуненням перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном лише власника.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає оскарженню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303; 309 ч.1 п.п. 3; 4; 316 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовільнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2011 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_5, Кременчуцького МУ ГУМВС України В Полтавської області про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку та виселення, за безпідставністю позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 45 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді: (підписи)
Згідно: