Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1491 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції-Заїка М. І.
Категорія - 2, 5 Доповідач - Авраменко Т.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді: Авраменко Т.М.
суддів : Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.
при секретарі: Савченко Н.В. за участю позивачки ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2007 року по справі за позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права спільної сумісної власності подружжя.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на мікроавтобус, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання правочину недійсним. .
Зазначала, що перебувала з ОСОБА_2в зареєстрованому шлюбі з 30 липня 1997 року, шлюб розірвано 14 квітня 2006 року рішенням Устинівського районного суду.
В період шлюбу вони придбали в липні 2004 року мікроавтобус "Форд-транзит" за 5000 доларів у гр.ОСОБА_4, що підтверджується його розпискою та довіреністю.В процесі експлуатації мікроавтобуса в 2005 році вони придбали для його ремонту запасних частин на суму 12500 грн. Вартість автобуса становить 37500 грн і вона має право на 1/2 частину цього майна.
Скориставшись погіршенням сімейних стосунків та генеральним дорученням на мікроавтобус, відповідач ОСОБА_2 без її згоди оформив 13 квітня 2006 року право власності на мікроавтобус на ім*я батька ОСОБА_3
Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 квітня 2006 року, витребувати майно з чужого незаконного володіння та визнати за нею право власності на 1/2 частину мікроавтобуса.
2
В ході розгляду справи позовні вимоги уточнила, просила визнати договір купівлі-продажу автомобіль від 15 липня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2і нею дійсним, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 13 квітня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнати спірний автомобіль спільним майном подружжя.
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2007 року в задоволенні Позову відмовлено . Суд встановив, що визнати дійсним договір купівлі-продажу між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відсутні підстави, оскільки цей договір не потребує нотаріального посвідченням договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, а визнати спірний автомобіль спільним майном подружжя неможливо із-за того, що його власником є ОСОБА_3
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права при вирішенні спору, дав неправильну оцінку доказам по справжнє врахував пояснення продавця ОСОБА_4 про те, що автомобіль купляла вона з колишнім чоловіком спільно, та письмові докази про сплату грошей за автомобіль, що привело до неправильного вирішення спору.
В засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснила, що неодноразово заявляла відвід судді, оскільки він перебуває в дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_2, що було доведено в судовому засіданні, однак її заява про відвід не була задоволена.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції з наступних підстав.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є частиною національного законодавства України ( ст. 9 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в національному законодавстві.
ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов*язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону..
Принцип безсторонності і неупередженості суду при розгляді справи грунтується на двох аспектах:
· чи є суд безстороннім у суб*єктивному плані/тобто чи відсутня особиста упередженість суддів;
· чи наявні в объективному плані достатні зовнішні ознаки безсторонності, чи дотримані в конкретній ситуації гарантії безсторонності, які виключали б будь-які обгрунтовані сумніви з цього питання.
Як вбачається з рішень Європейського суду з прав людини ("П*єрсак проти Бельгії", "Де Куббе проти Бельгії"", "Дактарас проти Литви") при розгляді цивільної справи ні у кого не повинно бути сумнівів в об*єктивності та неупередженості суддів.
Якщо є обгрунтовані підстави вважати, що суддя не буде безстороннім, цей суддя має бути усунутий від розгляду справи?
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів в об*єктивності та неупередженості судді.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка заявляла відвід головуючому по справі судді Заїці М. І. з тих підстав, що він не може бути об*єктивним та неупередженим по справі, оскільки перебуває в дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_2та надавав йому консультації стосовно правовідносин, які є предметом розгляду даної справи (а.с. 96). Факт таких особливих стосунків підтверджуються поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 108), та дає підстави вважати, що суддя не міг бути безстороннім та неупередженим при розгляді спору, що виник між сторонами.
Однак , в порушення вимог п.4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини ухвалою Устинівського районного суду від ЗО січня 2007 року в задоволенні заяви про відвід було відмовлено (а.с. 120).
Зазначене дає підстави для висновку, що справу розглянуто неповноважним суддею, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 3П ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Результати оцінки доказів по справі суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ч.4 ст. 212 ЦПК України).Однак в рішенні не дано ніякої оцінки поясненням продавця ОСОБА_4. про те, хто ж саме був покупцем спірного майна та сплачував за нього гроші (а.с. 157), а також розписці (а.с. 5), в якій зазначено, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 5000 доларів за проданий мікроавтобус , не відображено в рішенні, чому ці докази не прийнято судом .
При розгляді справи суд не з*ясував, хто ж був дійсним покупцем спірного майна: подружжя ОСОБА_5 чи відповідач ОСОБА_3, а від з*ясування цієї обставини залежить правильність вирішення спору, оскільки з договору купівлі-продажу від 13 квітня 2006 року, про визнання якого недійсним заявлено позов, видно, що спірний мікроавтобус ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 (а.с. 17), а позивачка посилається на те, що покупцями мікроавтобуса була вона і відповідач ОСОБА_2 і саме вони сплачували кошти і ці доводи залишились судом не перевіреними.
Керуючись п.5 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 3П, п.2 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
4
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Скасувати рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2007 року , а справу повернути в той Же суд на новий розгляд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.