Справа № 22-855/2007 р головуючий у 1 інстанції - Крижова О.Г.
доповідач - Григоренко М. П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого судді - Буцяка З.І., суддів : Григоренка М. П., Демянчук С. В., при секретареві Колесовій Л.В., за участю позивача-відповідача ОСОБА_1. та відповідача-позивача ОСОБА_2. , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 04 травня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини квартири, про усунення перешкод в користуванні квартирою та її перепланування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду від 04 травня 2007 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини квартири, про усунення перешкод в користуванні квартирою та її перепланування відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю задоволено.
Вважаючи рішення незаконним, ОСОБА_1. в апеляційній скарзі зазначає, що суд не з'ясував всіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що шлюбні відносини між сторонами існували з жовтня 2000 року по серпень 2004 року, відповідно спірна квартира придбана за час перебування у шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1. вказує, що покази свідкаОСОБА_3. про позику в неї грошей та видана їй розписка не підтверджують факт того, що спірна квартира придбана за кошти, які належали відповідачу ОСОБА_2 особисто. Також, ОСОБА_1. вважає, що докази, щодо
укладення, отримання та повернення ним коштів в сумі 10 000 грн. для придбання спірної квартири, підтверджують факт участі його в купівлі квартири. Крім того, не підлягає задоволенню та підлягає відхиленню позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання квартири особистою приватною власністю, оскільки підтвердження реально існуючого факту не передбачено чинним законодавством, в зв'язку із чим просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким спільно придбане нерухоме майно - квартируАДРЕСА_1, визнати спільною сумісною власністю та визнати за ним право приватної власності на 1\2 частини цієї" квартири, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. відмовити.
В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач-позивач ОСОБА_2. вказала, що рішення суду першої інстанції є законним, а доводи апеляційної скарги є надуманими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку із чим просить апеляційну скаргу відхилити.
В ході апеляційного розгляду даної цивільної справи позивач-відповідач ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав повністю і дав пояснення, які збігаються із змістом самої апеляційної скарги, при цьому додав, що зміст його вимог на даний час полягає у визнання за ним права власності на 1\2 частини спірної квартири та усунення перешкод у її користуванні.
Відповідач-позивач ОСОБА_2. запропонувала суду апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2. керувався пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України, який передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним під час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, а на підтвердження тих обставин, що відповідач-позивач ОСОБА_2. придбала спірну квартиру під час шлюбу із позивачем-відповідачем ОСОБА_1. за кошти, які належали їй особисто, суд послався лише на покази свідкаОСОБА_3., яка підтвердила справжність підписів на розписці від 25 лютого 2000 року(а.с. 59) та підтвердила факт позики у неї ОСОБА_4( ОСОБА_2. ) у 2000 році грошей, в розмірі 15000 грн., на придбання спірної квартири.
Решта обґрунтування даного рішення полягає в тому, що суд першої інстанції критично поставився до всіх наданих позивачем-відповідачем ОСОБА_1. доказів, якими той обґрунтовував свої позовні вимоги та відповідно не прийняв їх до уваги.
Однак, колегія суддів вважає, що дане рішення підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення, так як має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, частина 2 статті 60 СК України та стаття 16 Закону України „Про власність" закріплює, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Зі змісту рішення Рівненського міського суду від 10 жовтня 2005 року, яке набрало законної сили, вбачається, що 07 жовтня 2000 року між сторонами було укладено шлюб і у шлюбних відносинах ОСОБА_1. та ОСОБА_2. перебували до серпня 2004 року.
З долученої до справи ксерокопії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 39) вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартириАДРЕСА_1, право власності на яку вона набула 07 грудня 2001 року, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем-відповідачем ОСОБА_1..
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
А тому, на переконання апеляційного суду, наведені вище докази дають достатні підстави вважати, що придбана відповідачем ОСОБА_2. 07 грудня 2001 року спірна квартира, являється спільною сумісною власністю ОСОБА_2. та ОСОБА_1., в зв'язку із чим позовні вимоги останнього, про визнання за ним права власності на 1\2 частини цієї квартири, підлягають задоволенню.
Зустрічний позов ОСОБА_2, про визнання спірної квартири її особистою приватною власністю, підлягає залишенню без задоволення, оскільки остання, у відповідності до пункт 3 статті 57 СК України, не надала переконливих і достатніх доказів того, що ця квартира була придбана нею за кошти, які належали їй особисто.
Надання суду розписки від 25 лютого 2000 року(а.с. 59), згідно якої ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю у 2000 році взяла у громадянкиОСОБА_3. в борг гроші, в розмірі 15000 грн., на придбання квартири та покази останньої в суді, яка підтвердила свій підпис на вищевказаній розписці та розповіла для чого у неї позичались ці гроші, на розсуд колегії суддів ще не є достатніми і переконливими доказами для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2, оскільки інші докази, за допомогою яких можливо було б встановити фактичний час складання цієї розписки, окрім свідчень позивача ОСОБА_2 та свідкаОСОБА_3., на користь якої була складена вищевказана розписка, у справі відсутні, зі змісту цієї ж розписки не вбачається, що кошти були запозичені саме для придбання спірної квартири, а не будь-якої іншої.
Крім того, твердження відповідача-позивача про те, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю її та її колишнього чоловіка, спростовуються і іншими доказами, наявними у справі, які суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, зокрема, ксерокопіями протоколу загальних зборів засновників ТОВ „Грюндвісс" від 4 вересня 2001 року №4\01(а.с. 61), договору позики від 5 вересня 2001 року (а.с. 65) та видаткового касового ордеру від 6 вересня 2001 року, згідно яких видно, що ОСОБА_1було надано в позику 10000 грн., які, як пояснив останній в суді, були використані на придбання спірної квартири та
її ремонт, показами свідка ОСОБА_5, який показав, що він також надавав сину матеріальну допомогу на придбання та ремонт спірної квартири.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 04 травня 2007 року по даній цивільній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати, що квартираАДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 1\2 частини якої належить останньому на праві приватної власності.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1, як співвласнику, у користуванні спірною квартирою.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартириАДРЕСА_1 її особистою приватною власністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 282 грн.50 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом даної справи.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили.