Цивільна справа № 2-5203/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді                             Зінченко С.В.

при секретарі                                           Шевчук Я. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за договором в розмірі 360691,20 гривень, посилаючись на невиконання відповідачами взятих на себе зобов’язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позові, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представників відповідачів проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до договору  остаточна дата повернення кредиту 06.09.2013 р.  Проте, відповідно до умов договору сторони дійшли згоди щодо зміни строку виконання зобов’язань за Кредитним договором. Вимогою від 20.05.2009 року №22-2/83032 Банк вимагав у відповідача ОСОБА_1 у 30-денний строк повернути суму кредиту, нарахованих відсотків, пені та штрафу. Таким чином дата остаточна дата повернення кредиту була змінена з 06.09.2013 р. на 27.06.2009 р. Представник зазначив, що відповідно до умов договору боргові зобовязнання виникають при отриманні письмової вимоги кредитора. Проте позивачем не надано жодних доказів відправлення на адресу відповідачів відповідної вимоги.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

06.09.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № СL012/014/2007 відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 49730,80 доларів США, строком до  06.09.2013 р. зі сплатою 12,49% річних за користування кредитних коштів.

З метою забезпечення виконання зобов’язань  за Кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №SR-012/014/2007 від 06 вересня 2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Погашення кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись позичальником щомісяця у розмірі та в строки визначені у графіку платежів (Додаток №1 до Кредитного Договору СL012/014/2007).

У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 не дотримувалася умов Кредитного договору, не погашала кредит щомісячно згідно графіку, не сплачувала щомісячно відсотки за користування кредитом, відповідачу ОСОБА_1 на підставі п. 1,9 частини 2Кредитного договору було надіслано вимогу дострокового виконання позичальником його зобов’язань за договором в повному обсязі. Відповідачу ОСОБА_1 було направлено вимогу №22-2/83032 від 20.05.2009 року про погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 13).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право  вимагати дострокового повернення  частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Станом на 1101.07.2011 р. загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 358991,20 гривень  і яка складається з заборгованості: за тілом кредиту –30271,99 дол. США, що еквівалентно 241319,22 грн.; за відсотками –3085,94 дол. США, що еквівалентно 24600,19 грн.; пені –93071,79 грн.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідачів, щодо відсутності доказів відправлень вимог на адресу відповідачів, як того вимагають умови Кредитного договору.

Оскільки таке спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме досудовою вимогою №22-2/833032 від 20.05.2009 р. адресована ОСОБА_1 (а. с. 13).

Зазначена вимога була відправлена рекомендованим листом з описом вкладення за місцем знаходження позичальника, зазначеному в договорі. Однак до банку повернувся відправлений конверт із відміткою відділення поштового зв’язку про його повернення за закінченням терміну зберігання (а.с. 14,15,16,17). Відповідно до п. 5.1 частини №2 Кредитного договору позичальник зобов’язується негайно повідомляти банк про зміну своєї адреси.

Така ж досудова вимога №22-2/83034 від 20.05.2009 направлялася на адресу відповідача ОСОБА_2 (а. с. 89, 90).

Отже наявні в матеріалах справи докази цілком спростовують заперечення представника відповідачів про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд при задоволенні позову, з урахуванням викладеного вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню сума заборгованості в розмірі  358991,20 гривень

Також відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України сплачені позивачем судові витрати в сумі 1 820 гривень, що складаються з  державного мита в сумі 1 700,00 гривень,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1, 4 ст.ст. 525, 526, 530, 553-554, 572, 589, 590, 591, 625,1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», статями 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»заборгованість за кредитним договором в розмірі 358991 гривні 20 копійок та судові витрати в сумі 1700 гривень 00 копійок, а всього стягнути 360691 (триста шістдесят тисяч шістсот дев’яносто одну) гривню 20 копійок.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                                       Зінченко С.В.