Справа №11-157/12Головуючий у І інстанціїЛисенко В.В.

Категорія21Доповідач у 2 інстанції Колокольникова

26.01.2012

УХВАЛА

Іменем України

26 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі :

          Головуючого-судді                                   - Левчука  О.Д.

          суддів                                                       - Колокольнікової Н.М., Матюшка М.П.

          прокурора                                                - Тарасюк Т.В.

          засудженого                                                      - ОСОБА_2

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Києво –Святошинського району Київської області від 08 листопада 2011 року щодо

          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця           м. Боярки Києво - Святошинського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- засудженого за ч.2 ст. 186 КК України –4 роки 6 місяців позбавлення волі.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

          - ОСОБА_3 1105 гривень матеріальної та 5000 моральної шкоди.

          Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 09 лютого 2011 року близько 22 год.  він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходився поблизу залізничної станції «Тарасівка», що розташована в с. Тарасівка, Києво-Святошинського району Київської області, де у них виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна. З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою домовленістю групою осіб, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наздогнали ОСОБА_8, який проходив повз них, де з застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у заподіянні ударів по різним частинам тіла останнього, відкрито заволоділи майном громадянина ОСОБА_3, а саме: рюкзаком вартістю з врахуванням зносу 160 гривень, мобільним телефоном марки «Нокіа 1600»вартістю з врахуванням зносу 350 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «МТС»вартістю 35 гривень на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 30 гривень, срібним ланцюжком 925 проби, вагою 10 гр. з срібним хрестиком вагою 1,5 гр. загальною вартістю 340 гривень, МРЗ плеєром марки «Samsung»модель YP-U3ZB, s.n. 1UAQ600686 вартістю з врахуванням зносу 700 гривень, навушниками марки «Panasonic»вартістю 300 гривень, грошима в сумі 50 гривень. Загальна сума викраденого майна становила 1965 гривень. Після чого ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 1965 гривень.

          В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та направити справу на додаткове розслідування, а також просить повністю змінити склад суду та правильно кваліфікувати його дії, оскільки вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим. Досудове та судове  слідство проводилось однобічно, необ»єктивно, так як судом не було доведено його вини у скоєнні злочину, передбаченого  за ч.2 ст. 186 КК України, з порушенням норм процесуального права –слідчий, користуючись його довірою та незнанням прав, не надав йому захисника.

          Також,  суд не взяв до уваги, те що він не приймав ніякої участі в побиті та грабежі потерпілого ОСОБА_3, єдина його вина в тому, що він підняв з землі і забрав собі рюкзак, здогадуючись кому він належав, за що щиро кається. Згодом він повернув потерпілому його джинсовий рюкзак,    чим відшкодував   матеріальну шкоду та будь –яких інших дій щодо потерпілого, які б могли принести йому стрес та переживання або нанести фізичний біль він не приймав, тому суд безпідставно стягнув з нього матеріальну та моральну шкоду. Крім того, вказує, що в ході судового слідства не доведено, що він перебував в стані алкогольного сп’яніння.

          Крім того, звертає увагу, що судом,  згідно ст. 65 КК України, не було враховано  його щире каяття і сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, позитивні характеристики з місця проживання,  те, що він раніше не судимий, має на утриманні малолітню дочку.

          В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини,  просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину, особі засудженого, внаслідок його м’якості та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання  - 5 років 6 місяців позбавлення волі.

          Вказує, що суд не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу засудженого, тяжкість  та ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання. Так, належним чином не враховано, що засуджений вчинив тяжкий, умисний, корисливий  та зухвалий злочин. Також, вважає, що засуджений під час судового слідства вину визнавав частково, оскільки він не визнав факт нанесення ним ударів потерпілому, навіть частково не відшкодував шкоду, яку було завдано  останньому. Не враховано позиція потерпілого ОСОБА_3, який у судових дебатах наполягав на призначення суворого покарання засудженому.

          Вважає, що всупереч вимогам ст. 65 КК України та ст. 323 КПК України, судом першої інстанції безпідставно та невмотивовано призначив занадто м’яке покарання.         

          В доповненнях до апеляції прокурор звертає увагу, що судом порушені вимоги ст.334 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку  не сформульовано обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, способу вчинення та наслідків злочину, лише зазначив обвинувачення, яке було пред»явлено органами досудового слідства.

          Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції засудженого,  засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.           

          Відповідно до ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

          Відповідно до ст. 367 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, при розгляді справи в апеляційному суді є : однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; істотне порушення кримінально-процесуального закону.

          За змістом ст.334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

          Однак, ці вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції дотримані не були,   оскільки в мотивувальній частині вироку  суд не виклав формулювання обвинувачення, визнаного ним доведеним, а послався лише на обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_2 органом досудового слідства.                               Крім того, в мотивувальній частині вироку суд вказав, що злочин було вчинено ОСОБА_2 разом  з «ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.», проте  в рамках даної справи   на досудовому слідстві та в судовому засіданні обвинувачення вищезазначеним особам не пред’являлося та справа відносно них не розглядалася, тому така вказівка суду є передчасною та незаконною.

          Також, суд без достатніх підстав виключив з обвинувачення за ч.2 ст. 186 КК України кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, проте,  в мотивувальній частині вироку вказав, «що, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою домовленістю групою осіб, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7…»

          Вищенаведені порушення вимог кримінально-процесуального закону апеляційний суд  вважає істотними, у зв»язку з чим вирок підлягає безумовному скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд,  в ході якого слід усунути зазначені недоліки,   всебічно, повно, об’єктивно дослідити всі обставини справи та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

           Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -

                                                            У х в а л и л а :

          Апеляції засудженого ОСОБА_2 та  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції –задовольнити частково, вирок Києво – Святошинського району Київської області від 08 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 –скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Головуючий

Судді