АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3492/11
Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.
Суддя-доповідач: Карнаух П. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого –судді : Карнауха П.М.
Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Військового інституту телекомунікацій та інформації національного технічного університету України Київський політехнічний інститут про збільшення позовної давності та виплату вартості речового майна.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнаух П.М., -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Військового інституту телекомунікацій та інформації національного технічного університету України Київський політехнічний інститут про збільшення позовної давності та виплату вартості речового майна –відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на те, що що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу на посаді начальника кафедри Полтавського військового інституту зв’язку та на підставі наказу начальника Полтавського військового інституту зв’язку № 296 від 23.12.2005 року був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67 підпунктом «б»(за станом здоров’я). На час звільнення позивач знаходився на речовому забезпечення в Полтавському військовому інституті зв’язку.
Згідно довідки № 95 від 09.06.2008 року, виданої Військовим інститутом телекомунікацій та інформації національного технічного університету України Київський політехнічний інститут, вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000 року при звільненні в запас полковника ОСОБА_2 за п. 67 п.п. «б»за станом здоров’я, становить 2312 грн. 78 коп. (всього 18 предметів).
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення вартості за навчання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року № 1459-III зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 23 березня 2000 року № 1577-III, - призупинено дію частини другої статті 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Крім того, місцевий суд вірно прийшов до висновку, що вимога про збільшення строку позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, місцевий суд вірно прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі та не спростовують висновків суду.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Дряниця Ю.В.
Кривчун Т.О.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух
Копія