Справа №10-12/12Головуючий у І інстанції
КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Колокольникова
23.01.2012
УХВАЛА
Іменем України
23 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого - судді - Літвінова Є.В.
суддів - Колокольнікової Н.М., Гайдай Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді подання судом першої інстанції на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2012 року, якою щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, проживаючого в садовому товаристві АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
- відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Встановив :
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченому ч.3 ст. 185 КК України, тобто в таємному викрадені чужого майна /крадіжці/, вчинену за попередньою змовою групою осіб з проникненням в приміщення, а саме : 09.01.2012 року, в період часу з 01:00 години до 05:00 години, ОСОБА_1, зустрівшись з невстановленою досудовим слідством особою на вул.10 лінія СТ «Прилісся-8», Броварського району Київської області, де під час сумісного розлиття спиртних напоїв, невстановлена особа запропонувала ОСОБА_2 вчинити крадіжку побутової техніки з домоволодіння АДРЕСА_2, на що останній погодився, тим самим вступивши з ним у попередню змову.
Того ж дня, в період часу з 01:00 години до 05:00 години, ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, підійшли до домоволодіння АДРЕСА_2, після чого удвох переплигнули через паркан, що огороджував зазначений будинок та проникли на вказану територію. В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, з корисливих мотивів, невстановлена особа, демонтувавши металеву решітку та пошкодивши металопластикове вікно першого поверху вказаного будинку, проникла всередину. ОСОБА_1 знаходився ззовні біля будинку та спостерігав за навколишньою обстановкою, з метою попередити спільника в разі появи сторонніх осіб. Тим часом, невстановлена досудовим слідством особа, знаходячись в приміщенні домоволодіння, почала передавати через вікно обвинуваченому телевізор марки «ЛДЖІ», масляний радіатор марки «Фірст»та інші побутові речі, всього на загальну суму 20 700 гривень, які ОСОБА_1 склав біля даного будинку, а в подальшому викрадене ними майно поклали на господарську тачку та перевезли до місця проживання останнього, де і сховали, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 20700гривень .
10.01.2012 року порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та цього ж дня він був затриманий у порядку ст.115 КПК України.
11.01.2012 ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
13.01.2011 року постановою судді у задоволені подання ст. слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту –відмовлено та обрано запобіжний захід –підписку про невиїзд з постійного місця проживання, оскільки ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за місцем якого характеризується посередньо, мешкає із співмешканкою і її сином протягом шести останніх років, працює неофіційно на різних роботах, до того ж він повністю визнає свою вину в інкримінованому злочині, дає детальні покази по обставинах вчиненої крадіжки. Даних про те, що ОСОБА_1 буде ухилятись від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини по справі суду не надано.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати як незаконну у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, оскільки судом першої інстанції не враховано, те що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, не має постійного місця проживання, причетний до інших злочинів, раніше судимий за аналогічний злочин до позбавлення волі, непрацюючий, неодружений.
Вважає, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може негативно вплинути на встановлення об’єктивної істини по кримінальній справі та знову скоїти злочин.
Також, вказує, що судом не дотримані вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами України запобіжного заходу тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», а також вимоги ст. 150 КПК України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення.
За змістом ст. 148 КПК України, запобіжний захід застосовується до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилятися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжувати злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжний захід застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатися ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до вимог ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягають врахуванню: тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, її стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини.
Вищенаведені вимоги закону суд, при прийнятті рішення про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, зокрема із врахуванням доводів апелянта, дотримався у повному обсязі. При цьому, судом в достатній мірі враховані дані про особу обвинуваченого, суспільну небезпечність та тяжкість скоєного, а також і те, що він повністю визнав свою вину в інкримінованому злочині, дає детальні покази по обставинах вчиненої крадіжки.
Висновок суду про те, що органами досудового слідства не надано даних, що ОСОБА_1 буде ухилятись від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини по справі суду є обґрунтованим, оскільки твердження апелянта в цій частині носить характер припущення.
Постанова суду, відповідно до вимог ст. 165 КПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами України запобіжного заходу тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», належним чином мотивована.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляції прокурора є непереконливими, тому її слід залишити без задоволення, постанову суду необхідно залишити без зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді подання судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2012 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання щодо ОСОБА_1 –залишити без зміни.
Головуючий
Судді