Справа № 22-ц-2986/11 27.10.2011 27.10.2011 28.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2986/11 Головуючий у першій інстанції: Семенова Л.М.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання: Голубкіній О.О.,
за участю: позивачки – ОСОБА_3, та її представника - ОСОБА_4,
представників відповідача - Журмій В.В., Терещенко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2011 року, ухваленого за позовом
ОСОБА_3
до
садівничого товариства «Пруди»
(далі – СТ «Пруди»)
третя особа - ОСОБА_7
про визнання рішень садівничого товариства незаконними та повернення земельної ділянки,
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до СТ «Пруди» про визнання рішень садівничого товариства незаконними та повернення земельної ділянки.
Позивачка зазначала, що у 1987 році її чоловіка ОСОБА_8 було прийнято у члени СТ «Пруди» та надана земельна ділянка № НОМЕР_1. Після смерті чоловіка, у 1990 р. позивачку, як спадкоємицю першої черги, було прийнято у члени товариства та зазначена земельна ділянка була передана в її користування.
Однак, голова СТ «Пруди» самоуправно відібрав у неї членську книжку та рішення про прийняття її в члени товариства, після чого не допускав позивачку на її земельну ділянку, а в подальшому вказана земельна ділянка була передана в користування ОСОБА_9 В зв’язку з цим, позивачка вимушена була звернутися до Жовтневого РВ ММУ Миколаївської області. В ході перевірки працівниками міліції було встановлено, що 22 липня 2001 р., загальними зборами членів товариства прийнято рішення про виключення позивачки з членів товариства за крадіжку, а 13 жовтня 2001 р. загальними зборами членів кооперативу прийнято рішення про виключення її з кооперативу через несплату членських внесків на протязі трьох років.
Посилаючись на незаконність вказаних рішень, позивачка просила суд їх скасувати та поновити її в членах СТ «Пруди», повернувши їй вказану земельну ділянку.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2011 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що з 1990 р. ОСОБА_3 була прийнята в члени СТ «Пруди» та їй в користування була надана земельна ділянка № НОМЕР_1.
22 липня 2001 р. загальними зборами членів товариства прийнято рішення про виключення позивачки з членів товариства за крадіжку, а 13 жовтня 2001 року зборами уповноважених членів кооперативу прийнято рішення про виключення її з кооперативу через несплату членських внесків на протязі трьох років.
Як пояснили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в суді першої інстанції позивачка була присутня на зборах уповноважених, на яких було винесено рішення про її виключення з членів товариства, та знала про прийняте рішення, але з заявами до правління не зверталась. З цього ж часу позивачка не обробляла належну їй земельну ділянку.
До суду за захистом порушених прав позивачка звернулась лише в липні 2010 року, тобто через 9 років.
Статтею 257 ЦК України встановлена позовна давність три роки.
Оскільки позивачкою зазначений строк пропущено без поважних причин, то суд першої інстанції вірно застосував п. 4 ст. 267 ЦК України, відповідної до якого сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Посилання апелянта те, що про порушення своїх прав вона дізналася після отримання відповіді з правоохоронних органів в 2009 році, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці обставини спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Крім того, сама позивачка в своїй позовній заяві, апеляційній скарзі та в засіданні судової колегії зазначала про те, що з 2001 року вона не мала можливості оплачувати членські внески, оскільки у неї вони не приймались, голова правління самоуправно відібрав у неї членську книжку та не допускав її на земельну ділянку. Отже, про порушення своїх прав позивачці було відомо ще у 2001 р.
Доводи апелянта про те, що в 1999 р. нею сплачено 300 грн. членських внесків, що підтверджується квитанцією, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки за цією квитанцією сплачено ОСОБА_8 300 грн. як погашення суди, а не членські внески СТ «Пруди».
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: