АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3416/11
Головуючий по 1-й інстанції Сидоренко Ю.В.
Суддя-доповідач: Петренко В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : судді Петренка В.М.
Суддів : Акопян В.І., Пікуля В.П.
При секретарі: Фадєйкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 27 квітня 2011 року відповідач в приміщенні Миргородського державного художньо-промислового коледжу, виконуючи свої посадові обов’язки, поширив серед педагогічних працівників, студентів інформацію, яка не відповідає дійсності, в брутальній, принизливій формі, що суттєво підірвало репутацію позивача, його честь і гідність, зокрема обізвав його «психом», «божевільним», «чокнутим», здійснював жести, б’ючи себе правою долонею по лівій стороні шиї, даючи зрозуміти присутнім, що позивач знаходиться в стані алкогольного сп’яніння. Того ж дня позивач був змушений на спростування висловлювань відповідача звернутися до психіатра та інших лікарів, які вказали, що він не має ніяких медичних відхилень та був тверезий. Вказував, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду в сумі 9945 грн, яку він просив стягнути з відповідача. Крім того, просив суд зобов’язати відповідача спростувати в усній формі розповсюджену інформацію, яка не відповідає дійсності та порочить його честь, гідність, ділову репутацію перед ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та принести в присутності вказаних осіб вибачення перед позивачем.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 вересня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохає рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню.
Згідно ч.1ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі частин 1-3 статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до частин 1-2 статті 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .
Положеннями частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно частини 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Згідно пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Окрім того, згідно пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням .
Відповідно до частини 2 статті 47-1 Закону України «Про інформацію», оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що місять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, відповідно до частини 2 статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Згідно ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено в судовому засіданні, доказів розповсюдження відповідачем відомостей, зазначених у позовній заяві, позивачем не надано. Свідок ОСОБА_7 повідомив, що викладач ОСОБА_9 попросила його вивести ОСОБА_2 під яким-небудь приводом з кабінету, де проходило засідання комісії, пояснивши своє прохання тим, що ОСОБА_2 заважає роботі комісії. ОСОБА_7 з власної ініціативи вирішив залучити до цього дружину позивача ОСОБА_6, яка також працює в технікумі, по дорозі зустрів відповідача та повідомив йому про причину пошуків, на що відповідач просив передати дружині, що якщо вона його не забере, то «приїдуть з Полтави». Судом встановлено, що свідок з незрозумілих причин зробив висновок, що відповідач хоче направити позивача у психіатричну лікарню, про що повідомив його дружині ОСОБА_6, яка будучи допитаною в якості свідка, показала, що вона не повірила повідомленню цього свідка але пішла до кабінету, де знаходилась комісія. Також пояснила, що при ній відповідач не називав позивача словами, які виклав позивач у позовній заяві.
Інші свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 також не підтвердили факту повідомлення їм відповідачем інформації, яку просить спростувати позивач. ОСОБА_4 зокрема повідомив, що відповідач просив його викликати позивача з засідання комісії, а ОСОБА_5 взагалі з відповідачем не спілкувався. Разом з тим повідомив, що позивач перебував на засіданні комісії у збудженому стані.
Враховуючи обсяг наданих позивачем доказів та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано застосувавши норми цивільного законодавства, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги не містять відповідних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія судів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим не вбачається підстав для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: суддя Петренко В.М.
Судді: Акопян В.І.
Пікуль В.П.
Копія