Справа № 2а -194/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  17 квітня 2008 року                                9 год. 25 хв.                                   м. Рівне  

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Дуляницької С.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:   

ВСТАНОВИВ:

       Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулася з позовом до  Головного управління земельних ресурсів у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати висновок  щодо проекту землеустрою.

       Провадження в даній справі зупинялось за клопотанням сторін для надання сторонам часу на примирення. Сторони примирення  не досягли. Відповідач надав позивачеві  висновок державної  експертизи землевпорядної документації від 24.01.2008року № 85 (надалі по тексту постанови іменовано -висновок), відповідно до якого проект землеустрою визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу. У зв'язку з чим проект оцінено відповідачем  негативно. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що єдиною підставою для негативної оцінки вказаного проекту землеустрою  є те, що обумовлений проект не відповідає   положенню  п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу.

          В судовому засіданні  представник позивача змінила  позовні вимоги та просила суд:

-     визнати протиправним вказаний висновок  в частині, що стосується негативної оцінки та не відповідності розробленого  проекту землеустрою вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України;

-     визнати  розроблений  проект землеустрою таким, що відповідає вимогам  чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

      В судовому засіданні  представник позивача  позов підтримала та надала пояснення , які  співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Крім того, вказала що на позивача не поширюється обмеження щодо заборони зміни цільового призначення земельної ділянки, встановлені п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу.  

       В судовому засіданні   представник позивача  просила  позов задоволити повністю.

      Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов. В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в запереченнях. Крім того, представники відповідача пояснили, що єдиною підставою для негативної оцінки вказаного проекту землеустрою  є те, що обумовлений проект не відповідає   положенню  п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу, яким встановлено заборону на зміну цільового  призначення  земель.

Представники відповідача  просили відмовити позивачу в задоволенні  адміністративного позову.

 Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази (в тому числі і їх оригінали), оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що  адміністративний позов  слід задоволити повністю.        

Суд виходив з такого.

          Судом встановлено, що згідно  державного акту серії ЯА № 054450 виданого 28.07.2005року позивачу  на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею  2,1769 га на території Рівненської міської Ради, Рівненської області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Обумовлену земельну ділянку було придбано позивачем 13.05.2005року по договору купівлі-продажу №1813.

       Відповідно до Постанови Рівненського міського суду у адміністративній  справі №2а -986 2006 від 22.11.2006року та ухвали в цій же справі від 09.01.207року,  ПП «Рівнебудземпроектсервіс»  розроблено для позивача проект землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки площею 2,1769 га для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, господарських  будівель та споруд, у зв'язку із зміною її цільового призначення, яка перебуває у приватній власності, наданій для ведення особистого селянського господарства в  м.Рівне на вул. Макарова ( в подальшому по тексту постанови -іменовано - проект землеустрою). Обумовлений проект землеустрою був поданий  представником позивача до Головного управління земельних  ресурсів у Рівненській області для проведення державної землевпорядної експертизи.

         За результатами проведеної державної землевпорядної експертизи, відповідач надав позивачеві  висновок державної  експертизи землевпорядної документації від 24.01.2008року №85, відповідно до якого проект землеустрою визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу. У зв'язку з чим проект оцінено відповідачем  негативно. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що єдиною підставою для негативної оцінки вказаного проекту землеустрою  є те, що обумовлений проект не відповідає   положенню  п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу, відповідно до якого  встановлено заборону щодо зміни цільового призначення  належної позивачу земельної ділянки.

       З матеріалів справи вбачається, що поданий відповідачу проект землеустрою для проведення землевпорядної експертизи містить ряд висновків  - погоджень щодо  відведення вказаної земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, господарських будівель, споруд у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки, а зокрема: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, Управління культури Рівненської обласної державної адміністрації, Рівненського міського управління земельних ресурсів.

         Відповідно до ст. 38 Земельного Кодексу України, до земель житлової громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об'єктів загального користування. Статтею 39 названого кодексу передбачено, що використання земель житлової та  громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації.

       Рівненським міським судом (постанова у адміністративній справі №2а -986 2006 від 22.11.2006року) було встановлено, що:  «…згідно генерального плану міста Рівне, належна позивачу на праві приватної власності земельна ділянка розташована в зоні садибних та блокованих індивідуальних  житлових будинків, тобто в зоні земель житлової та громадської забудови. В той же час, належна позивачу земельна ділянка, згідно державного акту на право власності на  земельну ділянку, має  цільове призначення - «для ведення особистого селянського господарства». Позивач, як фізична особа -підприємець, звернувшись із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки, бажає використовувати її як земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд. Відмова у зміні цільового призначення земельної ділянки чи не вирішення цього питання обмежує конституційне право позивача на власність, а саме, її право на свій розсуд користуватися належним їй майном - земельною ділянкою...».

      Частина  1 ст. 72 КАС України, передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

        Що ж до  висновку позивача, що названий проект землеустрою не відповідає вимогам п.  15 Перехідних положень Земельного кодексу України, то підпункт б) названого п. 15,  чітко визначив коло суб'єктів та об'єктів  на які поширюється дія названого підпункту щодо заборони зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, а зокрема до вказаного переліку віднесено:

1.   земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (-об'єкт заборони), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб (-суб'єкт на який поширено заборони).

         Земельна ділянка обумовлена в проекті землеустрою має інше цільове призначення ніж обумовлено вказаним підпунктом. Дія вказаної частини пункту на позивача не поширюється.

2.   земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, виділені в натурі  власникам земельних часток (паїв).

          З вказаного слідує, що дія названої  частини  підпункту поширюється лише  на власників  земельних часток (паїв) земельна ділянка яким, для ведення особистого селянського господарства, виділена в натурі. З матеріалів справи вбачається, що позивач не відноситься до переліку осіб, які у встановленому порядку набули статусу власників земельних часток (паїв). Стосовно ж решти власників, що придбали земельні ділянки за договорами купівлі-продажу  (та які  в свою чергу не відносяться до  переліку власників земельних часток (паїв) яким названу земельну ділянку виділено в натурі), то чинне законодавство не містить обмежень щодо заборони названими особами зміни цільового призначення  обумовленої земельної ділянки.  

          А відтак,  обмеження встановлені п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України щодо заборони зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок не поширюється на позивача.

           Згідно ст. 41 Конституції, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Стаття 64 Конституції Україні гарантує, що конституційні права  людини і громадянина, в тому числі і право власності, не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до вимог ст.ст. 2, 4, 14, 48 Закону України «Про власність», позивач, як власник земельної ділянки, реалізовуючи своє право власності, має право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, вчиняти щодо неї будь-які дії, що не суперечать закону, в тому числі, використовувати її для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, а також вимагати усунення будь-яких порушень її прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

         Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним висновок позивача в частині, що стосується негативної оцінки та не відповідності розробленого  проекту землеустрою вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

         За  обставин викладених вище, адміністративний позов  слід  задоволити повністю.         

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.    Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Головного управління земельних ресурсів у Рівненській області  задоволити повністю.

2.    Визнати протиправним  висновок державної  експертизи землевпорядної документації від 24.01.2008року № 85 в частині, що стосується негативної оцінки та не відповідності розробленого  проекту землеустрою вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України;

3.    Визнати  розроблений  проект землеустрою щодо відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,1769 га для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, господарських  будівель та споруд, у зв'язку із зміною її цільового призначення, яка перебуває у приватній власності, наданій для ведення особистого селянського господарства в  м. Рівне на вул. Макарова таким, що відповідає вимогам  чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, а зокрема п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

4.    Присудити  з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1судовий збір в розмірі  3,40 грн.

5.    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя                                                                                               С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено 21.04.2008року.

Постанова законної сили не набула.

            Суддя                                                                                                              С.М. Шевчук