П О С Т А Н О В А
20.09.2011 м. Ужгород
Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,
за участю прокурора – Сирохман Л.І.,
при попередньому розгляді у відкритому судовому засіданні кримінальної справи за апеляціями, які подали помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокат ОСОБА_1, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
В С Т А Н О В И В :
вироком Мукачівського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 гр. України, українець, з неповною середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі, а за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено п’ять років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2 гр. України, українець, із середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 186 КК України на два роки позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися на реєстрацію в ці органи.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець АДРЕСА_3 гр. України, українець, із середньою освітою, працює помічником оператора котельні на «Мукачівському заводі ЗБВіК», не одружений, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець та мешканець АДРЕСА_4 гр. України, українець, із середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній щодо ОСОБА_2 – тримання під вартою, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_3 – підписка про невиїзд, а щодо ОСОБА_4 змінено із тримання під вартою на підписку про невиїзд. ОСОБА_4 звільнено з - під варти в залі судового засідання.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з 18 червня 2010 року, із часу затримання.
Згідно вироку, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 визнані винуватими й засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
01 січня 2010 року приблизно о 3-1 годині ОСОБА_2 у стані алкогольного сп’яніння, разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, знаходячись на відрізку дороги, що пролягає між с. Пістрялово Мукачівського району та м. Мукачеве, на відстані 30-35 метрів від повороту на радіолокаційну станцію, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та добропристойності, з особливою зухвалістю, побачивши гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пішки рухались в напрямку с. Станово Мукачівського району, вийшли з автомобіля й скориставшись чисельною перевагою, безпричинно почали наносити ОСОБА_6 удари руками та ногами по різним частинам тіла, на його прохання припинити неправомірні дії не реагували, і продовжували наносити удари. Внаслідок вчиненого ОСОБА_6 спричинено побої та принижено його честь та гідність. Під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_2 наніс потерпілому ОСОБА_6 удар невстановленим предметом у ділянку голови, заподіявши тяжке тілесне ушкодження. Після скоєння хуліганських дій та спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення, після того як ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відійшли від місця скоєння злочину, ОСОБА_4, у стані алкогольного сп’яніння, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до лежачого ОСОБА_6 і відкрито заволодів його майном, а саме викрав із кишені куртки мобільний телефон марки «Нокіа 6233» вартістю 1000 гривень, чим заподіяв йому матеріальну шкоду.
В А П Е Л Я Ц І Я Х :
- помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи, вказує на те, що судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, однак призначене їм покарання є м’яким, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину на даним про їх особи. Крім того, вказує на те, що, перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 цього Кодексу, суд у вироку не вказав підстави перекваліфікації, не навів мотиви прийнятого рішення, і не зазначив підстави кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 186 КК України. Вважає, що судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 після скоєння хуліганських дій підійшов до потерпілого ОСОБА_6 і відкрито заволодів його майном, а саме з кишені куртки викрав мобільний телефон марки «Нокіа 6233», що за вказаних обставин мав місце напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя, чи здоров’я потерпілого й умисел на здійснення розбою виник при скоєнні хуліганських дій. Крім того, вважає, що при призначенні покарання судом необґрунтовано не визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, яка знайшла підтвердження як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, а також те, що один із скоєних ОСОБА_4 злочинів є тяжким. Не враховано судом при призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 покарання й те, що ними скоєно середньої тяжкості злочин, що вину в його скоєнні не визнавали, а при призначенні ОСОБА_2 покарання також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності й не відшкодував заподіяну злочином шкоду. Тому вважає, що вищенаведене свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставне застосування щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ст. 75 КК України. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_2 призначити за ч. 1 ст. 121 КК України шість років позбавлення волі, ч. 4 ст. 296 КК України чотири роки позбавлення волі й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити шість років позбавлення волі ; ОСОБА_4 визнати винним та призначити за ч. 1 ст. 187 КК України п’ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України три роки позбавлення волі й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити п’ять років позбавлення волі; ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України призначити три роки позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, і покласти на нього обов’язки передбачені п. п. 2,3 ст. 76 КК України, а також ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України призначити три роки позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, і покласти на нього обов’язки передбачені п. п. 2,3 ст. 76 КК України ;
- адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства в зв’язку з його суворістю. Посилається на те, що судом не з’ясовано хто саме заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Вважає, що судом необґрунтовано відхилені показання ОСОБА_2 про те, що удару металевим предметом потерпілому ОСОБА_6 не наносив і взято до уваги висновок судово-медичної експертизи, яким не підтверджено нанесення саме ОСОБА_2 потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, посилається на те, що під час досудового слідства свідок ОСОБА_8 та інші засуджені обмовили ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне. Також посилається на те, що судом не дано оцінки показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що під час досудового слідства проводилось відтворення обстановки та обставин події за їх участі, під час якого проводились вимірювання, фотографування та складання протоколів, що протоколи цієї слідчої дії в матеріалах кримінальної справи відсутні. Вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання судом не враховано, що останній раніше не судимий, наведені у вироку дані про його особу, наявність обставин, що пом’якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують такими, що давали можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Просить вирок змінити й на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із покладанням на нього обов’язків передбачених ст. 76 цього Кодексу ;
- засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним. Посилається на те, що в обґрунтування висновків суду покладені показання, які давались засудженими під час досудового слідства і які здобуті в зв’язку із застосуванням до них незаконних методів слідства. При цьому судом не дана належна оцінка показанням, які вони давали під час розгляду справи судом, не викликались до суду особи, які проводили перевірку з питань застосування незаконних методів слідства. У зв’язку із цим його було позбавлено права на захист, а саме допитувати осіб, які свідчать проти нього, довести правдивість даних ним показань. Судом не з’ясовані причини зміни показань, які давав потерпілий ОСОБА_6 під час досудового слідства, зокрема, стверджуючи, що ОСОБА_2 наносив йому удари. Під час досудового слідства не виявлено предмет, яким наносились удари, у тому числі труба, дані про застосування якої містяться в показаннях, які вони давали під час досудового слідства, і які вони змінили під час розгляду справи судом, стверджуючи, що будь - яких труб чи інших знарядь при скоєнні дій, ні в нього, ні в інших співучасників не було. Крім того, посилається на те, що висновок експерта про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень завданих потерпілому ОСОБА_6 містить припущення, що документальними доказами не підтверджено вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі ;
- засуджений ОСОБА_3 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи та оскільки під час розгляду справи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що як органом досудового слідства, так і судом не встановлено, які саме наслідки настали в зв’язку з нанесенням ним ударів потерпілому ОСОБА_6, наявність у його діях ознак особливої зухвалості. Крім того, посилається на те, що засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обмовили його в нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_6, з помсти, оскільки під час досудового слідства давав показання, які викривають їх у вчиненні злочинів. Судом не усунуті суперечності в доказах – показаннях ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і даних ним показаннях із приводу обставин, за яких наносились удари потерпілому, що викликає сумніви в їх достовірності. Просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
При попередньому розгляді кримінальної справи, заслухавши прокурора, який просив кримінальну справу направити до місцевого суду, перевіривши її матеріали, вважаю, що судом першої інстанції перед направленням справи на розгляд до апеляційного суду не дотримані вимоги кримінально-процесуального закону.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_6, захисники ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (батько засуджених ОСОБА_10) – учасники судового розгляду, не повідомлені про виготовлення протоколу судового засідання ( т. 3, а. с. 185- 233 ), а захисник ОСОБА_10 також про надходження апеляцій.
З матеріалів справи також вбачається, що судом не дана належна оцінка апеляціям, які подали помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, на відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 350 КПК України, а саме в апеляції не міститься посилання на відповідні аркуші справи в підтвердження доводів про незаконність та необґрунтованість вироку. Зокрема, посилання на аркуші справи, які свідчать про те, що вирок у частині перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 цього Кодексу, є незаконним і спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині. У підтвердження цих доводів помічник прокурора не посилається на докази, зокрема, на аркуші справи, на яких містяться докази, що свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України й про те, що умисел на здійснення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 в засудженого ОСОБА_4 виник при скоєнні хуліганських дій. При цьому доводи апеляції в цій частині є суперечливими, зокрема, помічник прокурора вказує на те, що судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 після скоєння хуліганських дій підійшов до потерпілого ОСОБА_6 і відкрито заволодів його майном, а саме з кишені куртки викрав мобільний телефон марки «Нокіа 6233». Одночасно помічник прокурора не вказує на те, що при заволодінні мобільним телефоном ОСОБА_4 застосовував будь-яке насильство, у тому числі небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого.
Не міститься в апеляції помічника прокурора й посилання на відповідні аркуші справи в підтвердження доводів про незаконність та необґрунтованість вироку в частині призначення засудженим покарання. У підтвердження цих доводів помічник прокурора не посилається на докази, зокрема, на аркуші справи, на яких містяться докази, що свідчать про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 злочин учинили в стані алкогольного сп’яніння, вину в його скоєнні не визнавали, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності й не відшкодував заподіяну злочином шкоду.
В апеляції помічник прокурора також не вмотивував свій висновок на підставі чого прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не можливе без ізоляції їх від суспільства ( т. 3, а. с. 194- 200 ). Належним чином не вмотивовані помічником прокурора й доводи апеляції про те, що призначене покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України строком на п’ять років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири років позбавлення волі й із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України строком на п’ять років позбавлення волі ; ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 186 КК України строком на два роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі й із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України строком на чотири роки позбавлення волі ; ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України строком на два роки позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком один рік і ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України строком на два роки позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком один рік є занадто м’яким, а покарання про призначення якого він клопоче, зокрема, призначити ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України шість років позбавлення волі, ч. 4 ст. 296 КК України чотири роки позбавлення волі й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити шість років позбавлення волі ; ОСОБА_4 - за ч. 1 ст. 187 КК України п’ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України три роки позбавлення волі й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити п’ять років позбавлення волі ; ОСОБА_5 - за ч. 2 ст. 296 КК України три роки позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та ОСОБА_3 - за ч. 2 ст. 296 КК України три роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки, відповідатиме ступеню суспільної небезпечності вчинених злочинів та даним про їх особи. При цьому в апеляції не вказується, які саме дані про особи засуджених не були враховані судом, і свідчать про їх підвищену суспільну небезпечність. Обґрунтовуючи доводи апеляції помічник прокурора не врахував, що призначене ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України покарання строком на чотири роки позбавлення волі є більш суворим, ніж покарання три роки позбавлення волі, яке він просить призначити за цією нормою права.
В апеляції адвоката ОСОБА_1 не вказується, які саме норми кримінально-процесуального не дотримані при призначенні ОСОБА_2 покарання, не міститься посилання на докази, зокрема, на аркуші справи, на яких містяться докази, що свідчать про те, що під час досудового слідства свідок ОСОБА_8 та інші засуджені обмовили ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне, що судом не дано оцінки показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що під час досудового слідства проводилось відтворення обстановки та обставин події за їх участі, під час якого проводились вимірювання, фотографування та складання протоколів, що протоколи цієї слідчої дії в матеріалах кримінальної справи відсутні.
Суду першої інстанції при вирішенні цих питань необхідно врахувати вимоги, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків ( постанов ) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» - за наявності підстав визнати, що апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України й залишити її з дотриманням ст. 352 цього кодексу без руху, а в подальшому – і без розгляду.
Крім того, суду першої інстанції при призначенні справи до слухання в апеляційному суді необхідно також виконати вимоги ст. 354 КПК України : дати повідомлення про доставку засудженого ОСОБА_2 та викликати засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до Апеляційного суду Закарпатської області на розгляд справи, оскільки в апеляції прокурора ставиться питання про погіршення їх становища.
За таких обставин, вважаю, що відповідно до ст. 359 КПК України кримінальна справа щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягає поверненню до Мукачівського міськрайонного суду для належного виконання вимог ст. ст. 87-1, 349, 350, 354 КПК України.
Керуючись ст. 359 КПК України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
кримінальну справу щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повернути до Мукачівського міськрайонного суду для виконання вимог ст. ст. 87-1, 349, 351, 354 КПК України.
Суддя: