Справа № 2-6237/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р.               Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді              Мальцев Д. О.

при секретарі                         Савескул - Савело В. О., Нестерович Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів за договорами позики в розмірі 79 503 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання 7 155,27 грн., а також 5% винагороди за користування коштами у розмірі 3 975, 15 грн., а всього 90 633, 42 грн. та судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач позичивши у нього кошти на певний строк, своїх зобов’язань щодо повернення коштів не виконує, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Причини неявки суду невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення телеграми. В судових засіданнях: 21.04.2011 року, 01.06.2011 року, 29.06.2011 року, 06.09.2011 року, 06.10.2011 року та 02.11.2011 року був присутній відповідач. Будучи обізнаним, що в провадженні суду перебуває вказана справа, відповідач в ході розгляду справи не цікавився подальшим розглядом, з матеріалами справи не знайомився, заперечень до суду не надав, а також заяви про неможливість прибути у судове засідання до суду не направив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки позивач не заперечували проти розгляду справи без участі відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази зібрані в справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Частина 2 ст. 1047 ЦК допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 07.10.2008 року в м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Відповідно до цього договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що підтверджується розпискою (а.с. 5).

Відповідно до розписки від 07.10.2008 року відповідач взяв у позивача позику 10 000 (десять тисяч) доларів США з 07.10.2008 року з кінцевим строком повернення 07.12.2008 року, з виплатою 5% винагороди за користування коштами.

Факт прийому передачі грошових коштів в сумі позики підтверджується розпискою підписаною відповідачем (а.с. 5).

Станом на 07.12.2010 року відповідач не виконав свої зобов’язання відповідно до розписки від 07.10.2008 року, а саме: не повернув за договором позики 79 503 грн, а також 5% винагороди за користування коштами у розмірі 3 975, 15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України на позичальника покладається обов’язок повернення позикодавцю позику у такій же сумі грошових коштів, які були передані позичальнику позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені укладеним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Також ч. 2 цієї статті встановлено, що якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач позичив у позивача кошти, в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, свої зобов’язання щодо повернення коштів у встановлені терміни відповідач не виконав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення коштів в розмірі еквівалентному 10 000 доларів США за курсом НБУ, що становить 79 503 грн.

Крім цього, судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов’язувався, за користування коштами виплатити позивачу винагороду у розмірі 5 % від суми позики, а тому дана вимога також підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 3% річних від простроченої суми підлягають задоволення з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач в своїх запереченнях не довів та не надав суду доказів, які б свідчили про те, що він виконав свої зобов’язання належним чином.

Відповідно до ст.ст. 59, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 906 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 533, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 88, 169, 212 –215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 90 633 (дев’яносто тисяч шістсот тридцять три) грн. 42 коп., судові витрати в розмірі 906 грн. 33 коп. державного мита та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене через Шевченківський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: