АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1969/11
Головуючий по 1-й інстанції Кононенко
Суддя-доповідач: Касмінін О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого – Касмініна О.В.
Суддів: Гальонкіна С.А., Корнієнка В.І.
при секретарі Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Полтавської міської ради
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31 березня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, ТОВ «ЖКВ «Полтаватрансбуд», третя особа: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентарізатор» про визнання права власності на перепланування в нежитловому приміщенні
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31 березня 2011 року позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, ТОВ «ЖКВ «Полтаватрансбуд», третя особа: ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання права власності на нежитлове приміщення – задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення загально площею 75,4 кв. м., яке розташоване на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 в цілому, включаючи переплановані приміщення, а саме: тамбур 11 площею 1.90 м2, комора 11а площею 0.80 м2. комора 11б площею 0.90 м2, кабінет 12 площею 14.70 м2, кабінет 12а площею 15.50 м2, приймальня 12б площею 11.30 м2, санвузол 12в площею 2.20 м2, кабінет 12г площею 8.00 м2, кабінет 13 площею 20.10 м2.
В апеляційній скарзі виконавчий комітет Полтавської міської ради просить скасувати рішення місцевого суду, посилаючись на його незаконність і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначав, що позивач не є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, а тому вимоги ч. 2 ст. 382 ЦК України на неї не поширюються. Крім того, позивачем не надано доказів порушення прав виконавчим комітетом Полтавської міської ради.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про відхилення апеляційної скарги, пояснення представника виконавчого комітету Полтавської міської ради про скасування рішення суду першої інстанції з підстав наведених в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлене правильне та справедливе рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 11 січня 2006 року між ВАТ «Полтаватрансбуд» та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір № 6, предметом якого є інвестування будівництва нежитлового приміщення на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1
Пунктом 5.3. даного Договору передбачено, що право власності на приміщення, що є предметом даного договору, виникає у Інвестора ОСОБА_2 з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.
19 жовтня 2010 року було підписано акт прийому-передачі між ВАТ «Полтавтрасбуд» та ОСОБА_2 про те, що ВАТ «Полтаватрасбуд» передає, а ОСОБА_2 приймає нежитлове приміщення на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77.3 м2.
Також судом вірно встановлено, що ОСОБА_2, як власник даного нежитлового приміщення на підставі умов інвестиційного договору та вимог ст. ст. 328, 334 ЦК України, не порушуючи та не змінюючи несучої конструкції будинку, провела переобладнання шляхом встановлення додаткових стін, що розмежовують загальну площу приміщення на окремі кабінети.
Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
У відповідності до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження нежитлових приміщень в житловому будинку які розташовані на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 №283 від 10.12.2010р. переплановані приміщення, а саме: тамбур 11 площею 1.90 м2, комора 11а площею 0.80 м2. комора 11б площею 0.90 м2, кабінет 12 площею 14.70 м2, кабінет 12а площею 15.50 м2, приймальня 12б площею 11.30 м2, санвузол 12в площею 2.20 м2, кабінет 12г площею 8.00 м2, кабінет 13 площею 20.10 м2, які знаходиться на першому поверсі, в житловому будинку літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 не порушує вимог ДБН В 2.2.-9-99 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» в частині об'ємно - планувального рішення (а. с. 5, 6).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку із чим суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про їх задоволення в повному обсязі.
Колегія суддів також зазначає, що згідно Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104, на проведені ОСОБА_2 перепланування нежитлового приміщення в житловому будинку які розташовані на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 не вимагається дозволу на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, що надається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Тому доводи апеляційної скарги щодо розгляду судом першої інстанції даної справи у відсутність органу, уповноваженого контролювати будівельну діяльність, а саме Держархбудінспекцієї та її територіального органу є безпідставними.
Крім того, згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду спору по суті представник виконавчого комітету Полтавської міської ради заперечував проти задоволення позовних вимог, оспорюючи при цьому право власності позивача на спірне нежитлове приміщення. Оспорюється це право і в апеляційній скарзі.
Тому посилання апелянта на те, що жодне право позивача не порушується, не оспорюється, а тому судового захисту не потребує, не заслуговують на увагу колегії суддів.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О. В. Касмінін
Судді:
Копія