Справа № 22-ц-71/12 26.01.2012 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-71/12 Головуючий у першій інстанції – Тихонова Н.С.
Категорія: 19 Суддя-доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Шаманської Н.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шолох З.Л.,
при секретарі судових засідань – Колосовій О.М.,
за участю: позивачки – ОСОБА_4 та її представника – ОСОБА_5, відповідачів – ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представника - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_6,
ОСОБА_7
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2011 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_4
до
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_9
про визнання договору міни недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання недійсними договору міни та договору дарування та визнання права власності.
Позивачка зазначала, що їй та її внуку ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1, яка була ними приватизована в рівних частках 13 травня 1993 р.
З 1996 р. позивачка стала спільно проживати з ОСОБА_10 в вищезазначеній квартирі. Оскільки проживати втрьох в квартирі було неможливо, син ОСОБА_10 – ОСОБА_6 запропонував провести обмін квартир, за яким ОСОБА_10 передає свою трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 своєму сину та внуку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а останні передають належну їм на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 внуку позивачці – ОСОБА_9, який свою Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 передає ОСОБА_10
8 травня 1997 р. на Універсальній товарній біржі «Віконт -Т» було зареєстровано договір міни квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_10 з другої сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_9 з третьої сторони.
Після укладення договору міни позивачка залишилась проживати з ОСОБА_10 в квартирі квартири АДРЕСА_1, а її онук перейшов проживати в квартиру АДРЕСА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. Після його смерті позивачка дізналась, що 7 липня 2007 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування, за яким ОСОБА_10 подарував ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Крім того, позивачці стало відомо, що за договором міни вона також обміняла свою частину квартиру на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3.
Посилаючись на те, що при укладені договору міни її було введено в оману, щодо предмету обміну, внаслідок чого вона значно погіршила свої житлові умови, позивачка, уточнивши в судовому засіданні свої вимоги просила, визнати недійсним договір міни, укладений 8 травня 1997 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_10 з другої сторони та ОСОБА_11, ОСОБА_9 з третьої сторони, визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Витребувати із володіння ОСОБА_6 Ѕ частину вищезазначеної квартири, повернувши її позивачці.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2011 р. позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір міни, укладений 8 травня 1997 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_10 з другої сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_9 з третьої сторони. За ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Витребувано з володіння ОСОБА_6 Ѕ частина зазначеної квартири та повернута ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, щодо укладення договору міни, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до ст. 57 ЦК України (в редакцій 1963 р.) угода, укладена внаслідок обману може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та її внуку ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1, яка була ними приватизована в рівних частках 13 травня 1993 р.
З 1996 р. позивачка стала спільно проживати з ОСОБА_10 в вищезазначеній квартирі. В квартирі також залишався проживати і онук позивачки – ОСОБА_9 В 1997 р. син ОСОБА_10 – ОСОБА_6 запропонував провести обмін квартир, нібито для поліпшення житлових умов, за яким ОСОБА_10 передає свою трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 своєму сину та внуку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останні передають належну їм на прав власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 внуку позивачки – ОСОБА_9, який свою Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 передає ОСОБА_10
На такий обмін дала згоду позивачка, яка залишалася проживати в належній їй квартирі АДРЕСА_1 разом зі ОСОБА_10
8 травня 1997 р. на Універсальній товарній біржі «Віконт -Т» було зареєстровано договір міни квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_10 з другої сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_9 з третьої сторони.
Проте, за зазначеним договором міни позивачка зі своїм внуком обміняли належну їм двокімнатну квартиру на однокімнатну, чим значно погіршили свої житлові умови.
Така угода була укладена позивачкою внаслідок обману зі сторони ОСОБА_6, який навмисно створив у потерпілої помилкове уявлення про обставини, які мають істотне значення, зокрема обставини щодо предмету обміну, завіривши останню про те, що обміну підлягає частина квартири, яка належить її внуку.
Після реєстрації договору в МБТІ, ОСОБА_9 переїхав в квартиру АДРЕСА_3, де зареєструвався та став проживати, а ОСОБА_4 та ОСОБА_10 продовжували проживати в квартирі АДРЕСА_1. 18 листопада 2000 р. між ними було укладено шлюб.
Отже, позивачка не мала уявлення про те, що вона обміняла всю двокімнатну квартиру на однокімнатну.
Водночас, ОСОБА_10, будучи власником квартири АДРЕСА_1, під час шлюбу з ОСОБА_4, розпорядився цією квартирою, подарувавши її 7 липня 2007 р. своєму сину – ОСОБА_6
Про ці обставини позивачці стало відомо у березні 2010 р., під час розірвання шлюбу з ОСОБА_10
За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 р.) дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір міни був укладений ОСОБА_4 внаслідок обману зі сторони відповідача ОСОБА_6, а тому такий договір повинен бути визнаний недійсним.
Разом з цим, дійшовши вірного висновку про недійсність частини правочину та вірно витребував Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_6, суд не звернув уваги на положення ст. 60 ЦК України ( в редакції 1963 р. ) щодо наслідків недійсності частини угоди та помилково визнав недійсним договір міни в повному обсязі.
За такого, рішення суду першої інстанції слід змінити, визнавши недійсним договір міни, укладений 8 травня 1997 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_10 з другої сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_9 з третьої сторони в частині міни Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4
Доводи апелянтів про те, що позивачка добре розуміла, що за спірним договором міни, вона обміняла і свою Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, оскільки підписувала цей договір та реєструвала його в МБТІ, колегія суддів вважає безпідставними. Так, при підписанні договору на Універсальній товарній біржі «Віконт -Т» працівниками біржі не були роз’ясненні наслідки укладення такої угоди. Крім того, позивачка вважала, що оскільки перекладач при підписанні договору був відсутній, то вона підписує цей договір як представник свого онука ОСОБА_9, який має фізичні вади (є глухонімим).
Посилання апелянтів на те, що після укладення договору міни, позивачка виселилася зі спірної квартири, жодними доказами не підтверджені.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2011 р. в частині визнання недійсним договору міни змінити.
Визнати недійсним договір міни, укладений 8 травня 1997 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони, ОСОБА_10 з другою сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_9 з третьої сторони, зареєстрованим на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т», в частині міни ОСОБА_4, належної їй Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: