УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/491/2/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-2073/2010 інстанції – Затолочний В.С.
Категорія № 27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі –Алісовій Т.С.,
за участю – представника правонаступника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 квітня 2010 року між ним та відповідачем був укладений письмовий договір позики, згідно якого він надав ОСОБА_3 позику у розмірі 116000 грн. на строк до 14 травня 2010 року. Про передачу коштів свідчить також розписка щодо позики грошей від 25 березня 2010 року. У визначений в договорі строк відповідач гроші не повернув і ухиляється від їх повернення до цього часу, тому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики в сумі 116 тисяч гривень.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 борг в сумі 110 тисяч гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку про дійсність наявного між ним та позивачем договору позики, не звернув увагу на відсутність доказів отримання ним від позивача коштів, а також надав невірну оцінку поясненням свідка ОСОБА_5
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 березня 2010 року відповідач ОСОБА_3 власноруч написав розписку про те, що він винний позивачу ОСОБА_4 гроші в сумі 106 тисяч гривень станом на 25.03.2010р. та проценти з 01 по 25 березня в сумі 4 тисячі гривень, всього сума боргу складає 110 тисяч гривень, та зобов’язався повернути частину боргу в сумі 55 тисяч гривень 29 березня 2010 року, а залишок суми 55 тисяч гривень повернути 10 квітня 2010 року (а.с. 31).
14 квітня 2010 року сторонами складено договір позики з наданням у заставу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_4 з метою фінансової стабілізації позичальника надає ОСОБА_3 позику на суму 116 тисяч гривень з 13 квітня 2010 року, а останній зобов’язується повернути суму позики 14 травня 2010 року та надає у заставу двоповерховий дачний будинок розміром 6 на 8 метрів, земельну ділянку 0,06 га, господарські побудови в садовому кооперативі «Мрія» с. Лозуватка (а.с. 29 - 31). Як зазначено сторонами у цьому договорі, невід’ємною його частиною є розписка про позику грошових коштів від 25 березня 2010 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач отримав в борг від позивача грошові кошти в сумі 110 тисяч гривень, про що свідчить розписка від 25 березня 2010 року, проте не виконав свої зобов’язання по поверненню боргу, тому стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 цю суму боргу, а також судові витрати в сумі 1100грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Договір позики від 14 квітня 2010 року суд першої інстанції оцінив критично та дійшов висновку про недоведеність позивачем факту отримання ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 116 тисяч гривень за даним договором.
Позивач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржив, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.
Згідно повідомлення Другої криворізької державної нотаріальної контори №4791/02-14 від 30 грудня 2011 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа за № 646/2011 від 10 серпня 2011 року. З заявами про відмову від спадщини на користь дружини померлого - ОСОБА_6 – звернулись сини померлого – ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Дружина померлого – ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину, так як була зареєстрована разом з чоловіком за однією адресою по день його смерті, що встановлено довідкою, виданою 05 грудня 2011 року КП «ЖЕО №31» дільниця №6. Свідоцтва про право на спадщину ще не видавались, спадкова маса невідома (а.с. 116).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2012 року до участі у справі в якості правонаступника померлого позивача залучено ОСОБА_6.
Вислухавши усіх осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи та заперечення сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_4, оскільки він відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов’язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.
Заперечення ОСОБА_3 проти позову та посилання його в апеляційній скарзі на те, що він написав боргову розписку в алкогольному стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг ними керувати, у зв’язку з чим, на його думку, зобов’язання є недійсним, не підтверджені належними доказами, тому не можуть бути прийнятими до уваги.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів про отримання відповідачем позики у вигляді окремих розписок або договорів, оскільки відповідно до ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Розписка від 25 березня 2010 року, на підставі якої з відповідача судом стягнуто борг, складена ОСОБА_3 у відповідності до вимог, встановлених ст.. 1047 ЦК України щодо обов’язкової письмової форми угоди позики.
Зміст цієї розписки безсумнівно свідчить про зобов’язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 позику в сумі 106 тисяч гривень та проценти в сумі 4 тисячі гривень, усього 110 тисяч гривень, двома частинами в строк до 10 квітня 2010 року.
Посилання відповідача на недійсність розписки від 25 березня 2010 року через невідповідність наявної у нього копії, в якій не зазначено в якості свідка ОСОБА_5, а також незгода відповідача з висновком суду першої інстанції про те, що свідок ОСОБА_5 підтвердив факт власноручного складання відповідачем розписки від 25 березня 2010 року, не можуть бути взятими до уваги, оскільки вони не спростовують змісту розписки від 25 березня 2010 року, а сам відповідач ОСОБА_3 не заперечував ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій той факт, що ця розписка складена ним власноручно.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив надані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 110 тисяч гривень.
За клопотанням відповідача колегією суддів суду апеляційної інстанції у правонаступника померлого позивача - ОСОБА_6 витребувано оригінали боргової розписки відповідача від 25 березня 2010 року, а також договору позики з наданням під заставу нерухомого майна від 14 квітня 2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи, ці докази досліджено та повернуто представнику правонаступника померлого позивача - ОСОБА_2 - за її клопотанням.
Заперечення ОСОБА_3 щодо участі ОСОБА_6 у справі в якості правонаступника померлого позивача не можуть бути взятими до уваги, оскільки колегією суддів встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_4
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,висновки суду підтверджені належними та допустимими доказами, інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для скасування рішення суду.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Складення повної ухвали відкладено до 07 лютого 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух