Справа № 2-494/11 Головуючий у 1 інстанції:Гончарук О.Н.

Провадження № 22-ц/0390/205/12

Категорія:37 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді –Гапончука В. В.

суддів –Шевчук Л.Я., Подолюка В.В.,

при секретарі –Понєдєльнику О.А.,

з участю: позивача –ОСОБА_1,

              представника позивача  - ОСОБА_2,

              представника відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4,

              відповідачів –ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 14 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що її мама ОСОБА_8 після смерті чоловіка ОСОБА_9 (батька сторін по справі) успадкувала за законом житловий будинок з господарськими спорудами в селі Верхи Камінь-Каширського району по АДРЕСА_1 Вказує, що 6 грудня 2001 року ОСОБА_8 склала заповіт на ім’я дочки ОСОБА_3, оскільки остання обіцялася доглядати за нею. Однак, коли мати досягла 85-ти річного віку і почала потребувати допомоги, відповідачка ОСОБА_3 відмовилася забрати її до себе, а тому позивач починаючи з 2004 року доглядала за матір’ю по місцю проживання останньої, а на весні 2009 року забрала її до себе додому і до дня смерті здійснювала догляд за нею. Зазначає, що мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однак на час смерті у позивачки відсутні реєстраційні документи про постійне проживання зі спадкодавцем, оскільки реєстрацію місця проживання матері не міняла, хоча остання проживала постійно з нею. Просила суд встановити факт постійного її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини.              

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 14 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що вона постійно проживала разом із матір’ю та не доведено цього в судовому засіданні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Камінь-Каширського районного суду від 17 серпня 2011 року без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є батьками сторін. Перебуваючи у шлюбі вони побудували житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1, де й постійно проживали до дня смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер (а.с.6). Як спадкоємець першої черги за законом після його смерті дружина ОСОБА_8 прийняла спадщину. Згідно із заповітом (а.с. 29), складеним 06 грудня 2001 року у Верхівській сільській раді, який не скасовувався та не змінювався, ОСОБА_8 все своє майно заповіла дочці ОСОБА_3, відповідачці у справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_8 померла (а.с.5) і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

Відповідно до вимог статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як передбачено нормами статей 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не зверталась, проте звернулась до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 постійно була зареєстрована у власному жилому будинку, що по АДРЕСА_1 Дана обставина сторонами по справі не оспорюється.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є жилий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. А тому колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що тимчасове проживання ОСОБА_8 у позивачки, з ініціативи останньої, з 21 листопада 2009 року по день смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) не є підтвердженням того, що позивачка постійно проживала разом із спадкодавцем на день його смерті.

З довідок Верхівської сільської ради №418 від 23 листопада та №427 від 12 грудня 2011 року вбачається, що ОСОБА_8 на день смерті проживала у позивачки, проте не вказано який період та з якого моменту, через що ці довідки, на думку колегії суддів, не можуть бути беззаперечним доказом того, позивачка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Інших доказів того, що позивачка постійно проживала разом із матір’ю на час її смерті суду всупереч вимогам статті 60 ЦПК України суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позову про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, оскільки були предметом дослідження в суді першої інстанції і суд дав їм правильну оцінку з посиланням на норми чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду від 14 грудня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді :