Справа № 2/0312/926/11 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О.Р.
Провадження № 22-ц/0390/94/12
Категорія:27 Доповідач: Данилюк В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 січня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Данилюк В А
суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду від 30 листопада 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі на рішення Нововолинського міського суду від 30 листопада 2011 року відповідачка ОСОБА_3, покликаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначеним рішенням Луцького міськрайонного суду позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 109621 грн. 05 коп., 2466 грн. 47 коп. річних за прострочку виконання вказаного договору, сплачений судовий збір в розмірі 1120 грн. 88 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 113328 грн.40 коп.
В даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, просять її задоволити, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнають, просять її відхилити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. .
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
З письмової розписки від 30 березня 2010 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 отримала у борг у позивача ОСОБА_1 13748 доларів США, які зобов’язувалася повернути не пізніше 30 грудня 2010 року. Дану розписку відповідачка написала власноручно.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що на момент звернення до суду відповідач боргу не повернула, суд першої інстанції стягнув суму боргу та річні від простроченої суми.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір позики у даному випадку є недійсним, оскільки при його вчиненні не додержано письмової форми, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1064 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Недодержання письмової форми договору позики не має наслідком його недійсність, але позбавляє сторони права у випадку виникнення судового спору посилатися на підтвердження факту позики на показання свідків.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи відповідача про те, що 30 березня 2010 року при написанні розписки грошових коштів вона у позивача не позичала, а написала розписку за вказівкою останнього і під впливом психологічного тиску на неї, не підтверджуються будь – якими доказами. Як убачається з матеріалів справи, відповідачка звернулася в правоохоронні органи щодо неправомірних дій позивача лише після його звернення з позовом до суду про стягнення боргу, а з наданої відповідачем копії постанови Нововолинського МВ УМВС у Волинській області від 5 грудня 2011 року убачається, що у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відмовлено.
Судом правильно не взято до уваги особисті записи ОСОБА_3 щодо повернення коштів, які не містять інформації про отримання їх кредитором, оскільки дані записи не є належними доказами.
Крім того, договір позики ніким не оспорено і він є чинним на момент вирішення справи.
За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням вимог закону і доводи апеляційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду.
Керуючись ст. ст. 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 30 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді