Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді –Шеремет А.М.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.
секретар судового засідання Сеньків Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради про визнання частково недійсним наказу № 74/10 від 27 лютого 1996 року, свідоцтва про право власності на житло , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 08 грудня 2011 року поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду та задоволено позовні вимоги.
Вважаючи дане рішення незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
При цьому посилається на те, що судом не враховано перебіг строку позовної давності.
Суд не звернув увагу на те, що позовна заява була подана без дотримання вимог ст. 119 ЦПК України. При цьому вважає, що вона безпідставно залучена до розгляду в даній справі як відповідач, оскільки жодних вимог до неї не заявлено.
Зазначає, що суд під час розгляду даної справи замінив виконком Рівненської міської ради з відповідача на третю особу з порушенням норм процесуального законодавства, зокрема п.4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Вказує, що ні в позовній заяві ні під час розгляду судом даної справи не було наведено доказів того, що управління міського господарства є правонаступником департаменту і уповноважене змінювати його накази. Не доведено, що управління житлового господарства є правонаступником спеціально створеного органу, який у 1996 році здійснював приватизацію спірної квартири
Вважає, що за наявності позовної вимоги, яка полягає у оспорюванні рішення департаменту житлового господарства, суд зобов”язаний був закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на пропуск позивачем строків позовної давності.
Вважає невірним висновок суду про те, що ОСОБА_2 з 1996 року по 2010 рік не знав про приватизацію квартири. При цьому посилається на те, що в 2000 році він особисто підписав замовлення до Рівненського міського бюро технічної інвентаризації про видачу довідки-характеристики на квартиру і розписався за її отримання, підпис якого підтверджується висновком судової експертизи від 23 червня 2011 року.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин і що заявлені ним вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.
Судом встановлено, що 27 лютого 1996 року департаментом міського господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради , правонаступником якого є Управління житлового-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3-х жилих кімнат, загальною площею 62,8 кв. м., жилою площею –37, 2 кв.м.. Свідоцтво видано на підставі наказу департаменту міського господарства виконкому Рівненської міської ради № 74/01 від 27 лютого 1996 року, п. 2 якого було затверджено розрахунки та задоволено прохання і передано у приватну власність квартиру мешканцям згідно із ст. 5 п.2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, в п. 15 додатку № 2 до наказу зазначено прізвище позивача.
Згідно оскаржуваного свідоцтва про право власності на житло, АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_6. , та ОСОБА_4
Частиною 2 ст 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та п. 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі Положення) встановлено, що передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім”ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов”язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
Згідно з п. 23 Положення, рішення про приватизацію (наказ) приймається органом приватизації на підставі доданих до заяви довідки про склад сім”ї та довідки про займані приміщення. Після отримання даних документів орган приватизації готує розрахунки та видає розпорядження (наказ).
Згідно заяви від 13 лютого 1996 року № 686 ОСОБА_2 звернувся до Департаменту міського господарства з проханням оформити передачу в приватну спільну сумісну власність трьохкімнатну квартиру, яку він займає разом з членами сім”ї на умовах найму, уповноваженим власником якої визначений ОСОБА_2 На вказаній заяві вбачається підпис наймача, тобто ОСОБА_2, та підпис від імені ОСОБА_5 Підпис від імені ОСОБА_4 відсутній (а. с. 7).
Згідно довідки № 715 виданої ЖЕК № 6 09 лютого 1996 року в квартирі АДРЕСА_1 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України „Про приватицію державного житлового фонду” ОСОБА_2 –основний квартиронаймач, ОСОБА_6 –дружина та ОСОБА_4 –мати.
Тобто вищевказане свідчить про те, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена з порушенням вимог ч. 2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Згідно ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Твердження ОСОБА_2 про те, що строк позовної давності ним було пропущено з поважних причин, оскільки про порушення свого права він дізнався лише у 2009 році після того, як ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на частину квартири, яка належала йому, є голослівними та спростовуються доказами по справі.
Так, з вищезазначеної заяви від 13 лютого 1996 року № 686 та з договору про участь власника квартири багатоквартирного будинку про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 27 лютого 1996 року вбачається, що ОСОБА_2 підписався власноручно (а. с. 9).
З замовлення № 4894 від 18 червня 2000 року до РМБТІ про видачу довідки-характеристики на квартиру також вбачається, що ОСОБА_7 розписався за її отримання.
Згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Тернопільській області № 1-875/11 від 23 червня 2011 року підписи в рядку „Підпис наймача та повнолітніх членів сім”ї заяви про приватизацію квартири від 13 лютого 1996 року та в рядках замовлення від 12 червня 2000 року № 4894, адресованого РМБТІ на видачу довідки-характеристики для відчуження квартири АДРЕСА_1 виконані ОСОБА_2
Згідно договору дарування від 15 червня 2000 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Договір підписаний ОСОБА_2
Крім того, з ухвали апеляційного суду від 10 травня 2006 року вбачається, що про рішення Рівненського міського суду від 08 жовтня 1999 року, яким встановлено факт прийняття спадщини, що має юридичне значення, ОСОБА_1, яка відкрилась за заповітом ОСОБА_6, заінтересована особа ОСОБА_4, яка мала право на обов”язкову долю в спадщині, ОСОБА_2 стало відомо з 2006 року.
Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про проведення приватизації АДРЕСА_1 у 1996 році.
Поважних причин пропущення позовної давності позивач не вказав.
Згідно ст. 80 ЦК Української РСР (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що приватизація квартири АДРЕСА_1 відбулась з порушенням порядку передачі квартир (будинків) у власність громадян, однак позивачем пропущено строк позовної давності для пред”явлення позову.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 71, 80 ЦК України (1963 р.), ст. 8 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду”, п. 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, ст.ст. 307, 309, 316, ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2011 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради про визнання частково недійсним наказу № 74/10 від 27 лютого 1996 року, свідоцтва про право власності на житло відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча
Судді: