Справа №  1-723/11                                                    Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Провадження № 11/0390/40/12                          Доповідач в апеляційній інстанції Бешта Г.Б.

Категорія: ч. 2 ст.289, ч.2 ст.15,

ч.2 ст.289, ч.3 ст.15, ч.2 ст.289,

ч.1 ст.185 КК України                                    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

                                        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

24 січня 2012 року                                                            м. Луцьк                                

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді –Бешти Г.Б.,

          суддів –Силки Г.І., Оксентюка В.Н.,

          з участю прокурора – Кухтей-Хилюк Л.В.,

          засуджених –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

          захисників –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 09 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцька, гр. України, освіта неповна вища,  неодружений, непрацюючий, не судимий, мешканець АДРЕСА_1 -

засуджений за  ст. 289 ч. 2   КК  України  до покарання у виді позбавлення волі строком на  5 (п’ять)  років   6 (шість) місяців з конфіскацією Ѕ,  належного йому  на праві приватної власності,  майна;  за  ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289    КК України  до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років  з конфіскацією ј,   належного йому на праві приватної власності, майна; за  ч. 3  ст. 15 ч. 2 ст. 289    КК  України  до покарання у виді позбавлення волі строком на  5 (п’ять) років з конфіскацією ј,  належного йому на праві приватної власності,  майна; за  ч. 1 ст. 185     КК  України  у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_11 призначено покарання у виді  позбавлення волі строком на  5 (п’ять) років 6 (шість) місяців  з конфіскацією Ѕ,  належного йому на праві приватної власності,  майна.  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,  уродженець м. Луцьк, гр. України, освіта середньо - спеціальна, неодружений, непрацюючий, несудимий, мешканець АДРЕСА_1, -

засуджений за  ст. 289 ч. 2   КК  України  до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років 3 (три)  місяці; за  ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289    КК  України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років; за  ч. 3   ст. 15 ч. 2 ст. 289    КК  України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_2  призначено покарання у виді  позбавлення волі строком на  5 (п’ять) років 3 (три) місяці.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7,  уродженець  м. Луцьк, гр. України, освіта середньо- спеціальна, перебуває в  громадському шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину, працює монтажником –складальником ТзОВ «Ренопласт», не судимий згідно ст. 89 КК України,  мешканець  АДРЕСА_3 ,-

засуджений за  ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289    КК  України  до покарання у виді позбавлення волі строком на  5 (п’ять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією Ѕ, належного йому на праві приватної власності, майна; за  ч. 3   ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК  України  до покарання у виді позбавлення волі строком на  5 (п’ять) років з конфіскацією ј,  належного йому  на праві приватної власності,  майна; за  ч. 1 ст. 185     КК  України  до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_3  призначено покарання у виді  позбавлення волі троком на 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією Ѕ,  належного йому на праві приватної власності,  майна.  

Запобіжний захід засудженим  ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.                         

                                                  ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що вони, за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_11, ОСОБА_2 при цьому 15 квітня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  діючи умисно з метою незаконного заволодіння транспортними засобами, проникали в легкові автомобілі,  після чого намагались незаконно заволодіти   ними, шляхом пошкодження і з'єднання електропроводів контактної групи запалювання, однак виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення свого наміру  до кінця, злочин не закінчили з причин, що не залежали від їх волі, оскільки не змогли завести двигуни  даних автомобілів:

Епізод 1) приблизно в   01 год. 30 хв. поблизу будинку № 9 по вул.  Кравчука м.  Луцька,  проникли в легковий автомобіль "ВАЗ-21053",  1997 року випуску,  р/н "НОМЕР_1", що належить ОСОБА_12 опустивши скло передніх лівих дверцят; при цьому вирвавши з місць свого кріплення ліве дзеркало заднього огляду, вітровий молдинг, який знаходився над склом передніх лівих дверцят, та намагалися незаконно заволодіти вказаним автомобілем,  вартістю 18000 гривень. При цьому ОСОБА_3 таємно викрав з даного автомобіля автомагнітолу sh Line 341" вартістю 150 грн., вирвавши її з місця свого кріплення на панелі приладів, чим завдали потерпілому ОСОБА_13 матеріальні збитки: в сумі 310 грн. –внаслідок пошкодження  автомобіля  і ОСОБА_3 особисто в сумі 150 грн.- вартість викраденої автомагнітоли;

Епізод 2) приблизно в 01 год. 50 хв. поблизу будинку № 33 по вул.  Конякіна м.  Луцька, проникли в автомобіль "FORD SCORPIO",  1985 року випуску,  р/н "НОМЕР_2", що належить потерпілому ОСОБА_14, шляхом зламу ручки передніх правих дверцят  та розбиття  скла передніх правих дверцят з пошкодженням  останніх;  після чого намагалися заволодіти вказаним автомобілем, вартістю 24000 грн.  Внаслідок пошкодження автомобіля потерпілому ОСОБА_14 заподіяно матеріальних збитків на суму 1550 гривень.

Епізод 3) приблизно в  02 год. 15 хв. поблизу будинку № 37-А по вул.  Конякіна м.  Луцька, проникли в автомобіль "ВАЗ-21051",  1982 року випуску,  р/н "НОМЕР_3", що належить потерпілому ОСОБА_15, шляхом  розбиття  скла передніх лівих дверцят;  після чого намагалися незаконно заволодіти вказаним автомобілем,  вартістю 15000 гривень. При цьому ОСОБА_11 таємно викрав з даного автомобіля автомагнітолу "PHILIPS RC 245", вартістю 200 грн., вирвавши її з місця свого кріплення на панелі приладів, чим завдали матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_15: в сумі 180 грн. внаслідок пошкодження автомобіля та ОСОБА_11 особисто в сумі 200 грн. –вартості викраденої автомагнітоли.  

Епізод 4) приблизно в   02 год. 30 хв. поблизу будинку № 37-А по вул.  Конякіна м.  Луцька,  шляхом вільного доступу через залишені відчиненими дверцята автомобіля,  проникли в мікроавтобус "Форд-Транзит",  1987 року випуску,  р/н "НОМЕР_4", що належить потерпілому ОСОБА_16; та  намагалися незаконно заволодіти вказаним автомобілем,  вартістю 26000 грн., однак,   були виявлені на місці вчинення злочину працівниками міліції.  Після чого ОСОБА_11 і ОСОБА_2 були затримані, а ОСОБА_3 втік. Внаслідок пошкодження автомобіля потерпілому ОСОБА_16 заподіяно матеріальних збитків на суму 100 гривень.

Епізод 5) приблизно в  02 год. 00 хв. поблизу будинку № 33 по вул.  Конякіна м.  Луцька, проникли в автомобіль "GЕЕLY JL7162",  2008 року випуску,  р/н "НОМЕР_5", що належить потерпілому ОСОБА_17, шляхом розбиття  скла передніх лівих дверцят;  після чого намагалися незаконно заволодіти вказаним автомобілем,  вартістю 85000 грн.,  однак, не  вчинили  всіх  дій, які вважали необхідними  для доведення свого наміру до кінця, з причин, що не залежали від їх волі.  Внаслідок пошкодження автомобіля потерпілому ОСОБА_17 заподіяно матеріальних збитків на суму 300 грн.;   

Епізод 6) Крім того,  ОСОБА_11 та ОСОБА_2, за попередньою змовою  між собою,  26 березня 2011 року приблизно в 15.00 год. на території гаражного кооперативу АДРЕСА_2, у якому знаходився легковий автомобіль "MERCEDES-BENZ 300ТD",  1992 року випуску,  р/н "НОМЕР_6", що належить ОСОБА_10, після чого незаконно таємно заволоділи даним автомобілем,  вартістю 90000 гривень, у замку запалювання якого знаходився ключ, скористалися ним для поїздки, по черзі перебуваючи за кермом автомобіля, а в подальшому залишили його на вул. Щусєва м.  Луцька з механічними пошкодженнями, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні з елементами дороги та оточуючими предметами, чим заподіяли матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_10 на суму 48147,21 гривень.

В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_10 вважає вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженим покарання, несправедливим. Вказує, що засуджені ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є особами молодого віку, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, свою вину визнали повністю, щиро розкаялись у вчиненому, відшкодували завдану шкоду. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити та призначити засудженим умовне покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Захисник ОСОБА_4 в апеляції в інтересах ОСОБА_3 вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним з огляду на суворість призначеного судом покарання. Посилається на неврахування судом того, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, згідно ст.89 КК України є несудимий, позитивно характеризується, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, перебуває в громадянському шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину, працює монтажником-складальником ТзОВ "Ренопласт", повністю відшкодував завдані злочином збитки, потерпілі просили його суворо не карати. Просить змінити вирок суду першої інстанції, звільнивши засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_11 в апеляції зазначає, що покарання призначене йому за вироком суду є несправедливим внаслідок його суворості. Вказує, що активно сприяв слідству в розкритті злочинів, свою вину визнав повністю, вибачився перед потерпілими, добровільно відшкодував завдану шкоду, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується. Вважає, що суд першої інстанції фактично не врахував зазначені обставини, а лише формально зазначив про їх врахування. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, та зменшивши строки позбавлення волі за ч.2, ст.289, ч.ч.2,3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, звільнити від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України із застосуванням іспитового строку.

Засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції посилається на неврахування судом першої інстанції ряду обставин, що пом’якшують його покарання, а саме того, що злочини він скоїв будучи неповнолітнім, вину у вчиненому визнав повністю та розкаявся, сприяв слідству у розкритті злочинів, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував завдані збитки, потерпілі просили не карати його суворо. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання змінити та застосувати до нього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляцій, потерпілого ОСОБА_10, засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його захисника  ОСОБА_4, які подані апеляції підтримали, міркування прокурора, який апеляції заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.у вчиненні ними злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку та дослідженими в судовому засіданні і в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_11 за ч. 2 ст.289, ч.ч.2,3 ст.15, ч.2 ст.289, ч.1 ст.185 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст.289, ч.ч.2,3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 за ч.ч.2,3 ст.15, ч.2 ст.289, ч.1 ст.185 КК України є правильною і також ніким не оспорюється.

Згідно з ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.

Призначаючи ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, дані про особи засуджених та інші обставини справи.

Так, зокрема, судом враховано і ті обставини, на які засуджені ОСОБА_11, ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_10, захисник ОСОБА_4 вказують у поданих ними апеляціях, а саме те, що засуджені щиро розкаялись у вчиненому, є особами молодого віку, повністю відшкодували завдані збитки, потерпілі просили суворо їх не карати. Враховано судом і те, що всі засуджені позитивно характеризуються, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 вчинив злочин будучи неповнолітнім, ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину.

Суд першої інстанції також врахував ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, значну кількість епізодів скоєних злочинів, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність засуджених та їх схильність до вчинення злочинів, та окрім того, вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_2 злочину в стані алкогольного сп`яніння, що правильно визнано судом обставиною, яка обтяжує покарання останніх, а також те, що ОСОБА_3 хоча і є згідно ст..89 КК України є несудимим, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, в тому числі аналогічного.

Врахувавши ці та інші обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції від суспільства.

Посилання апелянтів на суворість призначеного засудженим покарання є безпідставними, оскільки суд призначив останнім покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімального строку, передбаченого санкціями статтей, за якими вони засуджені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженим ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дотримався вимог ст.ст.50, 65 КК України, призначене покарання відповідає тяжкості вчинених ними злочинів, є необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При таких обставинах, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни та задоволення апеляцій потерпілого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів, -

                                            УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду від 09 листопада 2011 року щодо  ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції потерпілого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_2 –без задоволення.

Головуючий:

Судді: