Справа № 2-7328/11

Провадження №22-ц/0390/356/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Категорія:52 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ВОЛИНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

30 січня 2012 року          місто Луцьк  

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області Завидовська-Марчук О Г, розглянувши апеляційну скаргу відповідача відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

                                                 в с т а н о в и в:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

За змістом ч. 7 ст. 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем було заявлено три позовних вимоги: дві вимоги немайнового характеру – про поновлення на роботі і відшкодування моральної шкоди, та одну майнового – стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від            12 червня 2009 року, визначаючи розмір судового збору, суди повинні мати на увазі, що заяви, в яких порушується питання про одночасне вирішення майнового і немайнового спорів, оплачуються судовим збором за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, і ставками для вимог немайнового характеру.

Проте всупереч зазначеним роз’ясненням, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд стягнув із відповідача в дохід держави судовий збір тільки за дві вимоги: одну майнового характеру (125,40 грн.) та одну немайнового (8,50 грн.).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки судом у резолютивній частині рішення не вирішено питання про розподіл судових витрат (судового збору) відповідно до кількості і характеру заявлених позивачем позовних вимог, то дана справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 297 ЦПК України,

                                              у х в а л и в:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, повернути до Луцького міськрайонного суду Волинської області для ухвалення додаткового рішення в строк до 27 лютого 2012 року.

Суддя