Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: Іващука В.В.
суддів: Баглика С.П., Полюховича О.І.,
з участю прокурора Клімашевич Н.О.,
засудженої ОСОБА_1
та її захисника ОСОБА_2
розглянула 31 січня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року.
Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжена в с.Ставок Костопільського району Рівненської області, громадянка України, з вищою педагогічною освітою, заміжня, мешканка АДРЕСА_1, пенсіонерка, раніше не судима, засуджена:
- за ч.4 ст. 190 КК України –на п’ять років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.364 КК України –на три роки позбавлення волі з позбавленням
права займати посади державного службовця строком на три роки;
- за ч.2 ст.366 КК України –на два роки позбавлення волі з позбавленням
права займати посади державного службовця строком на два роки.
Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного службовця строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на три роки.
На підставі ст.76 п 3, 4 КК України покладено на засуджену обов’язки:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді сільського голови Молодавської сільської Ради, Рівненської області згідно рішення Молодавської сільської Ради №146 від 23.05.2007 року, маючи 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії посад, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на використання свого службового становища для заволодіння шляхом обману грошовими коштами, 10 квітня 2009 року заволоділа коштами ОСОБА_3 в сумі 29 000 доларів США, що, згідно курсу Національного банку України, становило 223 300 грн.
Злочин вчинено за таких обставин.
В січні 2009 року мешканка м.Радивилів ОСОБА_3 прибула в сільську раду для зустрічі з сільським головою, та в службовому кабінеті ОСОБА_1 звернулася з проханням одержати земельну ділянку на території сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Телефонні розмови та зустрічі з приводу вирішення питання щодо виділення земельної ділянки між ними були неодноразовими. Знаючи та усвідомлюючи те, що орган місцевого самоврядування (сільська Рада) не приймає такі рішення, у зв’язку з прийняттям у 2002 році відповідних змін до Земельного Кодексу України, ОСОБА_1 роз’яснила ОСОБА_3, що необхідно минулими роками підготувати та видати рішення Молодавської сільської Ради "Про надання згоди ОСОБА_3 на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".
ОСОБА_1 була обізнана, що у відповідності до ст.17 Земельного Кодексу України, громадяни в межах норм безоплатної приватизації вправі безплатно за рішенням органів виконавчої влади, одержувати земельні ділянки, що розташовані поза населеним пунктом із земель державної власності.
В подальшому, в лютому-березні 2009 року ОСОБА_1 використовуючи своє службове становище, дала вказівку землевпоряднику ОСОБА_4 скласти завідомо неправдивий документ-витяг з протоколу №8 засідання сесії сільської ради "Про надання згоди ОСОБА_3 на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 24.10.2003 року, зміст якого не відповідав дійсності, так як сесія Молодавської сільської Ради такого рішення не приймала. ОСОБА_1 видала даний документ ОСОБА_3 засвідчивши його власним підписом та печаткою, який остання подала в Дубенську районну державну адміністрацію.
В поданій на вирок суду апеляції та змінах до неї, прокурор вважає що вирок суду є незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості. Апелянт стверджує, що суд призначив ОСОБА_1 міру покарання близьку до найнижчої межі, що передбачена статтями КК України, яка не відповідає тяжкості вчинених нею злочинів та особі засудженої. Просить вирок суду скасувати як незаконний, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винною і засудити за ч.2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на два роки, за ч.3 ст. 368 КК України на вісім років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на три роки, та з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, та з конфіскацією майна.
Заслухавши пояснення прокурора, яка виклала прохання про скасування вироку суду з підстав зазначених у апеляції, клопотання засудженої та її захисника про залишення вироку суду без зміни, а апеляції без задоволення, дослідивши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини засудженої у вчиненні інкримінованих їй злочинів доведена сукупністю встановлених у законному порядку доказів, яким судом дана належна та всебічна оцінка.
Як вбачається з показань самої засудженої, на той час коли до неї звернулася ОСОБА_3 з проханням надати земельну ділянки вона достеменно знала, що рішення про виділення земельної ділянки за межами населеного пункту віднесеного до відання Молодавської сільської ради, приймає Дубенська райдержадміністрація, а сільська рада дає лише абрис та викопіювання про що вона повідомила ОСОБА_3 Вона дійсно просила землевпорядника підготувати проект погодження. Даний документ датований 2003 роком. Так, як він був зразком, можливо землевпорядник не виправила в комп’ютері рік попереднього документу. Хоча ОСОБА_3 неодноразово просила її допомогти в оформленні документів, вони їй відмовляла і всі погодження з цього приводу робила сама ОСОБА_3 Коли ОСОБА_3 оформляла документи на земельну ділянку вона лежала в лікарні.
Наведені показання засудженої об’єктивно узгоджуються з іншими доказами у справі.
Так, свідок ОСОБА_5 у суді першої інстанції теж ствердила що ОСОБА_6 вимагала в неї гроші за те, що готує документи на земельну ділянку. В установи які мають відношення до виділення земельної ділянки вона їздила сама і там їй говорили коли будуть готові документи і коли можна їх забрати (т.2, а.с.193-194).
Як зазначила в заяві до правоохоронних органів сама ОСОБА_3, ОСОБА_1 вимагала у неї гроші за сприяння у виділенні земельної ділянки поза населеним пунктом с.Молодаво (т.1, а.с.30-31).
З показань свідка ОСОБА_7 вбачається що до нього особистих прохань по справі Харб не було і з ОСОБА_1 він з цього приводу розмови не мав. Питання про виділення земельної ділянки поза межами села вирішує райдержадміністрація і ніякого рішення сесії депутатів сільської ради не потрібно (т.2, а.с213).
Аналогічні пояснення стосовно процедури вирішення питання про виділення земельної ділянки та пакету необхідних документів дали свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9В, ОСОБА_10 (т.2 ас.195, 212).
Згідно показань ОСОБА_4, вона особисто з ОСОБА_3 оглядала земельну ділянку на яку претендувала остання. Вона, як землевпорядник сільської ради, особисто готувала абрис, викопіровку та попереднє погодження. Було виготовлено рішення сільської ради про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 датоване 2003 роком. Це був зразок рішення, вона його не підписувала. Чому ОСОБА_1 підписала дане рішення вона не знає. На сесії сільської ради дане питання не розглядалося.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підпис у графі „сільський голова” перед прізвищем ОСОБА_1 у витягу з протоколу №8 засідання Молодавської сільської ради „ Про надання згоди ОСОБА_3 на відведення земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства” від 24.10.2003 року, виконаний ОСОБА_1 (т.2, а.с.61-63).
Відповідно до диспозиції ст.368 КК України та п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про хабарництво” №5 від 26 квітня 2002 року, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Одержання та давання хабара тісно пов’язані умислами осіб які вчиняють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад у зв’язку з обманом чи зловживання довірою) вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи службовим становищем, обманом покупців чи замовників, шахрайство тощо.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку та правильно кваліфікував дії засудженої за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене в особливо великих розмірах, за ч.2 ст.364 КК України, як умисне з корисливих мотивів використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки та за ч.2 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто складання і видача завідома неправдивого документа, що спричинило тяжкі наслідки.
При призначенні покарання засудженій судом належним чином враховано тяжкість вчиненого нею злочину, особу ОСОБА_1, обставини, що обтяжують та пом’якшують її вину.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до переконання що підстав для зміни вироку суду не має.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Дубенського міськрайонного суду від 28 березня 2011 року стосовно ОСОБА_11 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи