У Х В А Л А

02 лютого 2012 року                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Малько О.С., Шеремет А.М.

секретар судового засідання Сеньків Т.Б.

за участю представників: ОСОБА_1 –ОСОБА_2; Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтертрейд” –Янчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтертрейд” на ухвалу Рівненського міського суду від 23 грудня 2011 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтертрейд” про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду від 23 грудня 2011 року заяву позивача задоволено: забезпечено позов у спосіб накладення арешту на 31\100 частин торгово-офісного центру в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Рівненського міського суду від 26 червня 2009 року, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтертрейд”  (далі –ТОВ „Інтертрейд”) на підставі свідоцтва про право власності.

Не погодившись із законністю та обґрунтованістю ухвали, ТОВ „Інтертрейд” подало апеляційну скаргу, де покликається на порушення норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про нез’ясування судом причин забезпечення позову, переконання того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, відсутність мотивів на застосування оспорюваних процесуальних заходів, що вважає недодержанням вимог ст.ст. 151 і 153 ЦПК України та роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Вказував, що суд не пересвідчився у наявності ТОВ „Інтертрейд” права власності на 31\100 частин спірного торгово-офісного центру, помилково зробивши неправильне твердження про належність цієї частки трьом особам –позивачу та двом відповідачам.

Просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 23 грудня 2011 року.

У судовому засіданні представник ТОВ „Інтертрейд”, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

Представник ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася на її необґрунтованість.

ОСОБА_4, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась.

Справа №22-321-12                                                                                                                                    Головуючий у 1 інстанції: Сидорук Є.І.

                                                                                                                                               Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ТОВ „Інтертрейд”, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості припущення про утруднення чи неможливість виконання рішення суду у справі.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами виникли та існують спірні відносини з приводу дійсності свідоцтв про право власності на 31\100 частини торгово-офісного центру в АДРЕСА_1, які належать відповідачам за різними правовими підставами, однак ці факти оспорюються позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 151 ЦПК України –суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

З роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Правильно прийнявши до уваги доводи заяви про забезпечення позову та належно встановивши обґрунтованість припущення про утруднення виконання чи невиконання рішення суду, місцевий суд вірно визначив необхідність вжиття заходів забезпечення позову, обравши спосіб у виді накладення арешту на 31\100 ідеальних частин спірного нерухомого майна.

Ураховуючи додержання вимог закону при постановленні оскаржуваної ухвали, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтертрейд” відхилити, а ухвалу Рівненського міського суду від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Судді: