Справа № 2/0306/904/11 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В.О.
Провадження № 22-ц/0390/82/12
Категорія:27 Доповідач: Данилюк В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Данилюк В А
суддів - Свистун О.В., Осіпука В.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду від 22 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 22 листопада 2011 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним задоволено.
Постановлено визнати недійсним договір іпотеки квартири по АДРЕСА_1 укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, нотаріально посвідчений в реєстрі за номером 4060.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 45,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «Приватбанк», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального, просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким задоволити позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
В дане судове засідання сторони не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та третьою особою ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №VOKVGA00000999, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 17884 долари США строком до 28.07.2010 року із сплатою 1,33 % на місяць на суму залишку для проведення ремонту та реконструкції житла.
В цей же день ОСОБА_1, ОСОБА_2 уклали з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_5 за даним кредитним договором, передавши в іпотеку належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровано в реєстрі за номером 4060.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 203 цього Кодексу встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має учинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.
З матеріалів справи, зокрема, з акту № 441 амбулаторної судово - психіатричної експертизи від 19.10.2011 року вбачається, що на час укладення оспорюваного договору іпотеки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання, котре позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. 65).
Отже, при укладенні згаданого договору від 28 липня 2006 року відповідачами ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2, який не визнаний недієздатним, останній не усвідомлював значення своїх дій, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання з цих підстав договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.
Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2, визнавши недійсним договір іпотеки.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції у призначенні повторної судово-психіатричної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки підстав для визнання висновку експертизи від 19.10.2011 року необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, як передбачено ч. 2 ст. 150 ЦПК України, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, були предметом дослідження під час розгляду справи та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 22 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді